Нещодавно в Єрусалимі вчені знайшли поховання жінки, яка померла у V столітті нашої ери, яке шокувало наукову спільноту. Тіло жінки, яка за життя була релігійним аскетом, було закуте в ланцюги, хоча всі відомі докази свідчили, що до цього виду діяльності були залучені лише монахи-чоловіки. За словами дослідників, жінка є монахинею візантійської доби.
Як передає Ancient origins, дослідження вчених було опубліковане в Journal of Archaeological Science: Reports.
Виявлене в Єрусалимі поховання жінки стало революційним відкриттям, оскільки це перше археологічне свідчення екстремального аскетизму, яке практикували черниці. Це відкриття доводить, що екстремальні аскетичні практики здійснювалися не лише релігійними чоловіками, але й жінками, принаймні в деяких випадках.
Ці жінки жили в патріархальному суспільстві, де релігійне життя було переважно чоловічим. Щоб брати участь у цих аскетичних практиках, вони часто перевдягалися чоловіками, як видно з оповідань про святу Пелагію та святу Марину, які обидві жили як чоловіки, щоб прагнути до духовної чистоти та аскетизму.
Вчені застосували вдосконалений протеомний і пептидомний аналіз, який визначив біологічну стать скелета за допомогою білків, знайдених в емалі зубів. Аналізуючи варіації білків амелогеніну, які кодуються статевими хромосомами X/Y, дослідники підтвердили, що особа була жінкою.
За словами дослідників Ізраїльського управління старожитностей, Зубайра Адаві, Кфіра Арбіва та доктора Йосі Нагара, монахиню було знайдено в самотній могилі під вівтарем церкви, що свідчить про її почесний статус. Її тіло було зв’язане 12-14 кільцями на руках або руках, чотирма кільцями на шиї та щонайменше десятьма кільцями на ногах. Залізні пластини або диски також були знайдені на її животі, прикріплені до кілець, створюючи броньований вигляд для скелета.
Місце спочинку черниці розташоване приблизно за три кілометри на північний захід від Старого міста Єрусалиму, ідентифікованого як візантійський монастир, що діяв з 5 по 7 століття нашої ери. Під час розкопок були виявлені не лише монастирські та церковні будівлі, а й могильні склепи під вівтарем церкви, де були знайдені останки чоловіків, жінок і дітей. Навколо шиї, рук і ніг зв’язаного скелета були знайдені залізні кільця, а також металеві предмети, зокрема невеликий хрест.
Цікаво, що важкі залізні кільця не були формою тортур чи покарання, а були добровільно накладені на себе як частина аскетичних практик. Історичні записи свідчать про те, що вважалося, що така крайня самодисципліна, включаючи самобичування, що підносить душу, позбавляючи тіло задоволення.
Адаві та Арбів пояснили, що практика надзвичайного аскетизму, зокрема використання ланцюгів, ймовірно, виникла в північній Сирії та Анатолії, поширившись через Малу Азію та Європу, і зрештою досягла Єрусалиму та Єгипту.
Це відкриття також підкреслює участь жінок в аскетичних практиках. У своєму творі «Релігійна історія» V століття Феодорит Киррський згадує двох жінок, Марану та Кіру, які зв’язали себе ланцюгами на 42 роки.
Як повідомляв "Апостроф", у Канаді знайшли село, якому 11 тисяч років - знахідка переписує історію Північної Америки.
