На ринку праці України дефіцит у кілька мільйонів людей. Головна причина цього, звісно ж, війна, проте й до російського вторгнення населення країни, зокрема працездатне, скорочувалося. "Апостроф" з'ясовував, як ліквідувати чи хоча б скоротити нестачу робочих рук.
Дефіцит робочих рук в Україні, за даними Міжнародної організації праці, становить близько 9 млн.
"На українському ринку праці нестача робочої сили становить від 8,6 до 8,7 мільйона осіб, - заявила директорка Міжнародної організації праці в Україні Аїда Ліндмайєр. – Для того, щоб заповнити цю прогалину, нам необхідно створити належні умови праці. Необхідно забезпечити належну заробітну плату для того, щоб українці поверталися на український ринок праці".
Загальновідомо, що є велика нестача кадрів у так званих "чоловічих" професіях, що пояснюється мобілізацією та, на жаль, смертями та каліцтвами внаслідок війни.
Після початку російського вторгнення якась частина наших громадян залишилася на окупованій території (і, на жаль, нерідкі випадки, коли люди поверталися до своїх домівок у захоплених РФ регіонах).
Крім того, кілька мільйонів людей (за деякими даними, до 10 млн), переважно жінки та діти, виїхали з країни. Тільки під тимчасовим захистом у Європейському Союзі зараз перебувають 4,7 млн наших громадян, і їхня кількість продовжує збільшуватися. Зокрема, за рахунок чоловіків віком від 18 до 22 років, яким із кінця серпня цього року дозволений виїзд за межі України. Таких громадян вже близько 100 тис., а минуло лише два місяці.
Ніхто не знає, коли закінчиться війна. Це може статися і наступного року, а може, і через п'ять років, чи через усі десять.
Можна, звичайно, сподіватися, що після завершення бойових дій люди почнуть повертатися. Раніше "Апостроф" писав із посиланням на демографів, що в кращому випадку повернеться третина біженців. Проте очевидно і те, що чим довше триває війна, тим менше шансів на їх масове повернення.
Кадри вирішують усі
Але наскільки об'єктивними є дані Міжнародної організації праці?
За словами голови Офісу міграційної політики Василя Воскобойника, ці цифри базуються на результатах дослідження, проведеного ще у 2023 році, в якому представлено оцінку потреби у робочій силі до рівня, який був станом на кінець 2021 року.
Тобто, враховуючи загальне скорочення населення України за роки великої війни, зокрема працездатного, така оцінка може бути дещо перебільшеною.
Тим більше, що приблизно тоді ж – наприкінці 2023 року – результати свого дослідження представило Міністерство економіки України, згідно з якими дефіцит робочої сили становить 4,6 млн осіб.
"У будь-якому випадку йдеться про величезну потребу нашої економіки в кадрах", – сказав Василь Воскобойник у коментарі "Апострофу".
Експерт згоден з думкою про те, що після війни в Україну з-за кордону повернеться лише близько 30% біженців.
"Ми можемо розраховувати на повернення близько 2 млн осіб, - зазначив він. – Крім того, ми повинні розуміти, що завершення військових дій не означатиме стрімкого економічного зростання, збільшення заробітних плат тощо. А тому ми можемо опинитися в ситуації, коли з відкриттям кордонів трудова міграція, навпаки, посилиться - за нашими оцінками, десь 1,5 млн українців можуть виїхати за кордон".
Надія на внутрішній ресурс
Що ж потрібно робити, щоб вирішити проблему дефіциту робочих рук?
Почнемо із того, що для цього є внутрішні ресурси.
"По-перше, це різного роду програми перенавчання, тому що багато людей знялися з місця і переїхали, і у частини з них є професії, які не затребувані, – розповів у коментарі виданню інвестиційний банкір і фінансовий аналітик Сергій Фурса. – Друге – це ейджизм, який присутній, але абсолютно не логічний, враховуючи, що люди 50-60 років ще досить бадьорі й можуть нормально працювати, і вони, насправді, вигідніші для роботодавців, ніж покоління "зумерів", яке не дуже хоче працювати. Тому держава має якимось чином взяти тут лідерство у розмові з бізнесом, щоб цю ситуацію з ейджизмом виправити".
До внутрішніх ресурсів також можна віднести матерів, які часто не можуть працювати через відсутність інфраструктури з догляду за дітьми (з міркувань безпеки у багатьох регіонах дитячі садки не працюють, а школи функціонують у режимі онлайн).
"Подолання ейджизму і залучення жінок дасть якийсь плюс, але кардинально ситуацію це не змінить", – каже Фурса.
Якщо говорити про період після війни, то певну роль у покращенні ситуації на ринку праці відіграє демобілізація. Але на неї також не варто покладати надто великі надії.
"Ці люди (демобілізовані), безумовно, повернуться на ринок праці, але питання в тому, скільки їх повернеться? Навіть після завершення війни ми приречені на велику армію. Тобто повернеться не мільйон, а скоріше кілька сотень тисяч", – попереджає експерт.
Варто також мати на увазі, що багато хто з тих, хто зараз перебуває за кордоном, продовжує працювати віддалено, тобто, хай і віртуально, вони залишаються на українському ринку праці. Відповідно, у разі повернення цих людей на батьківщину ситуація на ринку праці принципово не зміниться.
При цьому, як було сказано вище, понад мільйон людей може виїхати з країни, і серед них буде чимало демобілізованих, а також тих, хто "пересидів" мобілізацію.
Без імміграції не обійтися
Але що, в такому разі, може кардинально змінити ситуацію і вирішити проблему дефіциту робочих рук?
"Безальтернативним варіантом для України є імміграція, – переконаний Сергій Фурса. – Навіть зараз (коли йде війна) багато мігрантів готові приїжджати, тому що, наприклад, у Києві безпечніше, ніж у тих регіонах, де вони живуть. І, оскільки їм не загрожує мобілізація, для них немає особливої проблеми жити у Києві, Львові, в інших містах".
За його словами, щонайменше, що може зробити держава, це максимально спростити процедуру отримання права на роботу в нашій країні.
"Бо на сьогодні отримати право легально працювати в Україні практично неможливо, – каже експерт. – Можливо, це йде ще з 90-х, коли боялися (напливу мігрантів), можливо, є корупційна складова. У результаті приїжджатимуть менше людей, а ті, хто приїжджає, здебільшого працюють нелегально, тобто не сплачують податки".
Добре, якби у держави була стратегія – кого, скільки, якої статі, якої віри та освіти нам необхідно залучати з-за кордону: "І координувати цей процес проактивно, щоб це не було хаотично, а щоб ми самі визначали".
Зауважимо, що багато українців налаштовані категорично проти іммігрантів. Такі настрої підживлюються прикладами низки західних країн, у яких влада насилу контролює ситуацію.
Втім, у тих державах, де імміграційні процеси впорядковані, таких проблем значно менше.
Автоматизація та роботизація
Проте навіть масова імміграція може не вирішити повною мірою проблему дефіциту робочих рук.
"Чи зможемо ми залучити таку кількість людей з-за кордону, щоб вони перекрили наші потреби? У це я, чесно кажучи, не вірю", – ділиться своїми побоюваннями Василь Воскобойник.
І що робити тоді?
"Фактично потрібно буде йти шляхом максимального скорочення некваліфікованої праці, максимальної автоматизації кожного робочого місця, максимального використання сучасних технологій, розвитку промисловості у напрямку створення підприємств з високою доданою вартістю" , – каже Воскобойник.
За його словами, зараз це вже світовий тренд.
"У наступні десять років ми можемо опинитися в ситуації тотальної роботизації всього, що тільки можливо. І це стане одним із рішень проблеми нестачі робочої сили, в тому числі, в нашій країні" , – резюмує експерт.
Але при цьому він із тривогою додає, що тотальна автоматизація та роботизація може стати серйозним викликом для багатьох людей, які не зможуть швидко перекваліфікуватися та знайти нову роботу відповідно до вимог часу.
