Найближчим часом існує ймовірність, що Сбербанк Росії в Україні буде куплено одним з білоруських банків. Під час реалізації задуманого, за сприяння НБУ і НКЦПФР, планується викуп акцій Сбербанку в Україні, які випущені після анексії Криму. Така ситуація теоретично може забезпечити виведення коштів банку з-під санкцій і гарантувати майже беззбиткове їх повернення російському власнику. Це, в свою чергу, може мати певні негативні наслідки для України, вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян.
Які наслідки може мати таке сприяння російському власнику, і з якою метою така операція може проводитися? Аналізуючи документи щодо західних санкцій, які можуть бути застосовані до українських інститутів, залученим в дану операцію, необхідно зазначити наступне:
- Санкціями ЄС заборонено брати участь і проводити дії, які спрямовані на обхід обмежень (12 стаття рішення ЄС №833/2014 від 31 липня 2014 року). Тобто, допомога Сбербанку РФ заборонена, але разом з тим в європейських санкціях прямо не вказуються "дочки" російських банків. І далі вже питання інтерпретації дій української влади - на чию користь вони будуть спрямовані - білоруських партнерів, російського власника або українського бюджету і клієнтів?
- Санкції США (OFAC) - більш жорсткі, і чітко прописують, що будуть покарані організації, які допомагають обійти або вийти з-під санкцій компаніям. Українські санкції (постанова Національного банку від 01.10.2015, №654) також забороняють проводити операції такого типу.
Таким чином, можна зробити висновок, що існує значний ризик потрапляння під санкції ЄС і США таких українських інститутів як НБУ, НКЦПФР і Антимонопольний комітет. Навіть якщо така операція відбудеться, і не буде мати помітних наслідків, негативні репутаційні фактори для НБУ та інших інститутів все ж зіграють певну роль у відносинах із Заходом: повертаючи капітал, ми сприяємо інвестору з "недружньою" країни, проти чого самі ж виступали.
На противагу таким перспективам і політичним чинникам потрібно розглядати економічний фактор. В рамках нашої нинішньої конфронтаційної парадигми розвитку, від залежності від російського капіталу необхідно позбавлятися. Але при цьому слід взяти до уваги, що:
- Активи Сбербанку в Україні (ліквідні активи і кредитний портфель банку) складають 63 млрд грн, депозитний портфель із коштами українських фізичних і юридичних осіб - близько 16 млрд грн ($0,5 млрд дол). Ці суми є досить значними в межах української економіки.
- З огляду на стан банку щодо виконання нормативів на момент 1 кварталу 2018 року, він перебував майже в кінці списку і дійсно потребував докапіталізації, щоб мінімізувати ризики, хоча і був здатний генерувати прибуток. Таким чином, можна навіть відзначити, що банк поки що демонструє високий рівень соціальної відповідальності, капіталізуючи свою дочку і збільшуючи рівень інвестицій (статистично) в українську економіку.
- Російський власник може припинити фінансувати українську дочку, таким чином, по суті, доводячи її до банкрутства. І дочка може у будь-який момент "без проблем" закритися. В такому випадку проблеми банку ляжуть на плечі українського платника податків і вкладників банку, які в кращому випадку отримають зі своїх вкладів не більше 200 000 грн (обмеження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб). Але цього поки що не відбувається.
Відповідно, виникає питання: якщо ми хочемо позбутися залежності від російського капіталу, яким чином нам це зробити, щоб не перекладати проблеми на плечі платників податків?
Перш ніж приймати таке резонансне рішення, необхідно вивести проблему в публічну дискусію, не займаючись популізмом або "договорняком". Оскільки проблема зачіпає як інтереси країни і її репутацію, так і інтереси клієнтів, вкладників, кредиторів тощо.
Адже з одного боку ми хочемо позбутися залежності від російського капіталу, і при цьому, щоб це не лягло на плечі українського населення, як сталося з низкою інших банків. А з іншого боку ми ризикуємо репутацією найважливіших інститутів країни. Тому необхідно дати правильні відповіді на наведені нижче питання:
- Як "правильно" вчинити зі Сбербанком в Україні: банкрутувати, ліквідувати, продавати або рятувати? Продати активи, повернути кошти вкладникам і компенсувати різницю з бюджету?
- Чи можливий у принципі порятунок "санкційного" банку без порушення санкцій? Хто повинен буде платити по рахунку, якщо це виявиться неможливим?
- Чи уникнемо ми можливого "ефекту доміно" і реакції інших банків?
- Чи готові ми і рятувати нашу репутацію, і тягнути на своїх плечах проблему російських банків?
Всі ці питання на даний момент залишаються відкритими...
В принципі, ідеальним, звичайно ж, був би наступний варіант: повернення Криму, врегулювання проблеми Донбасу, компенсація втрат України, і, відповідно, зняття санкцій. Але якщо цього не відбудеться найближчим часом - як довго може тривати невизначеність з підсанкційними банками?
