У майбутній великій міжнародній угоді між США і Росією Україні та Сирії відведена роль розмінної монети. З метою взаємного примирення Вашингтон і Москва будуть прагнути якнайшвидшого припинення збройних конфліктів в обох державах. Однак вирішення суперечностей відбуватиметься на російських умовах, за рахунок ослаблення міжнародних позицій Вашингтона. При цьому Україна залишиться один на один з Росією у війні на Донбасі, а в Сирії повністю відновиться влада президента Башара Асада. США дистанціюються від ситуацій у східноєвропейському та близькосхідному регіонах, зосереджуючись на внутрішніх проблемах. Однак після усвідомлення істинних намірів Росії та її збільшеної потужності Вашингтон почне протистояти Москві. Результати такого протистояння будуть мати непередбачувані наслідки.
Історія має властивість повторюватися. Обраний президентом США республіканець Дональд Трамп під час своєї передвиборної кампанії активно виступав за відновлення дружніх відносин з Росією, які впали до рівня періоду Холодної війни. Він називав російського лідера Володимира Путіна "великим чоловіком" і захоплювався тим, як останній зумів кардинально перебудувати імідж Росії у світі. Схожа атмосфера панувала в січні 2009 року, коли новий президент США Барак Обама проголосив курс на "перезавантаження" відносин з Москвою. У той час взаємини між двома країнами також класифікувалися як нова Холодна війна, а наявність значних арсеналів ядерної зброї загрожувала повторити досвід Карибської ракетної кризи жовтня 1962 року.
У квітні 2010 року між Вашингтоном і Москвою був підписаний договір про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (відомий як СТАРТ-3), завдяки якому ядерний арсенал обох країн скоротився майже на третину. Прагнучи подальшого зміцнення відносин з Росією, США негласно погодилися віддати Україну до сфери впливу Росії. Однак такий "миротворчий" крок Вашингтона привів до перемоги проросійського кандидата Віктора Януковича на президентських виборах в Україні в 2010 році, його подальшого усунення від влади в результаті Революції Гідності 2014 року, анексії Криму і початку війни на Донбасі. Тепер, приймаючи в Білому домі новообраного президента США Дональда Трампа, Барак Обама закликає його протистояти агресії Російської Федерації.
Яким буде примирення США і Росії після інавгурації Дональда Трампа в січні 2017 року? Очевидно, вирішувати свої розбіжності обидві держави будуть за рахунок України і Сирії, збройні конфлікти в яких здебільшого призвели до стрімкого погіршення відносин Вашингтона і Москви. Щодо ситуації в Україні Трамп обіцяв переглянути питання приналежності Криму, оскільки, на його думку, жителі півострова самі вибрали Росію і їм там краще. Він також заявляв, що через Крим не має розпочатися третя світова війна, а Україна повинна хвилювати насамперед її європейських сусідів. Трамп особисто наполіг на тому, щоб з програмного документа Республіканської партії (Республіканської платформи) був виключений пункт про надання Україні так званої летальної зброї. По Сирії Дональд Трамп виступає за активну співпрацю США з Росією і режимом президента Башара Асада проти Ісламської держави з метою її остаточного знищення. Яким же чином така політика нової адміністрації США позначиться на долях двох держав, що воюють, а також на ситуації в східноєвропейському та близькосхідному регіонах?
У п'ятницю, 18 листопада, в українському медіапросторі з'явилася інформація про так звану "трикрокову стратегію Трампа щодо України", розроблену американськими юристами-міжнародниками з досвідом роботи в Україні Джеффрі Бертом, Джеймсом Гітчем, Пітером Петтибоном і Томасом Шиллинглоу. Згідно з цією стратегією, Захід і Росія "погоджуються не погоджуватися" про статус Криму на невизначений період. Саме в такому статусі з 1940-х років і до розпаду Радянського Союзу Захід розглядав три країни Балтії. Сторони також погоджуються на збереження Донбасу як частини України, забезпечивши при цьому дотримання режиму припинення вогню, а також створення пакету допомоги для економічного відновлення України за участю Росії, США та ЄС. Цікавим пунктом цього документа є завуальоване формулювання щодо відмови України від зближення з Євросоюзом в обмін на фінансову допомогу Росії, яка може розглядатися Києвом і як грошовий еквівалент за анексію Криму, і як компенсація за руйнування на Донбасі.
"Трикрокова стратегія щодо України" йде в унісон з поглядами Дональда Трампа, і в разі, якщо нова адміністрація США візьме її за основу як врегулювання ситуації на Донбасі, Україна залишиться один на один з російським агресором. У цілому, ця стратегія не відрізняється від Мінських угод, однак легалізує статус Криму як частини Російської Федерації. Подібні ініціативи мали б насторожити Київ і змусити його активніше просувати власні ініціативи щодо врегулювання конфлікту. Адже, за винятком війни на Донбасі та анексованого Криму, ситуація нагадує 2009-2010 роки, коли адміністрація Барака Обами негласно погодилася на російські "особливі інтереси" в Україні. У результаті до влади прийшли проросійські сили, а тепер президент України Петро Порошенко застерігає від розхитування внутрішньополітичної ситуації в нашій країні і закликів до дострокових парламентських виборів, які можуть також зміцнити позиції проросійських політичних сил.
Дотримуючись свого курсу щодо співпраці з Росією в Сирії, Дональд Трамп також погоджується на віднесення цієї близькосхідної держави до сфери впливу Москви. Однак він не прорахував всі негативні наслідки для США в результаті подібних дій. Припинення Штатами підтримки сирійської опозиції автоматично призводить до посилення режиму Башара Асада всередині країни, а також Росії та Ірану, які його підтримують. У близькосхідному регіоні знову зростають етнічні та релігійні конфлікти між шиїтами, яких патронує Іран, і сунітами, яких підтримує Саудівська Аравія. У разі відходу США з Близького Сходу ці конфлікти можуть перерости у великі регіональні війни, які також зачеплять благополучні нафтові монархії Перської затоки. Тобто збройний конфлікт вийде за межі Сирії.
Декларована жорстка боротьба проти Ісламської держави врешті-решт може призвести до його поразки. Однак слід враховувати, що загроза ісламського тероризму не зникне з ураженням ІДІЛ, а набуде прихованої форми. Не дарма Дональд Трамп особливу увагу приділяє імміграції мусульман в США, оскільки розуміє, що теракти, як у Парижі і Брюсселі, можуть статися й на території Сполучених Штатів. Але це вже буде невидимий фронт, і знайти джерело зла буде непросто. Також не буде вирішена міграційний криза, оскільки збереження режиму Башара Асада в Сирії може призвести до того, що сирійські біженці не захочуть повертатися на батьківщину, а в результаті інтенсифікації боротьби проти Ісламської держави їхня кількість навіть збільшиться. Таким чином, в Європі посилять свої позиції праворадикальні та націоналістичні сили, які виступають проти імміграції та дружні щодо Росії. Світ стане ще більш незахищеним і непередбачуваним, як і сказав президент Франції Франсуа Олланд, коментуючи результати президентських виборів у США.
Але, як вже було сказано вище, історія має властивість повторюватися. Тенденція свідчить про те, що Дональд Трамп хоче відмотати час назад і повернутися до міжнародного статусу-кво 2010 року, проте вже з урахуванням нових реалій. При цьому не виключено, що після завершення "медового місяця" Дональда Трампа і Володимира Путіна американський президент набуде політичного досвіду і усвідомить справжні наміри свого російського колеги. Проголошуючи дружбу з Росією, Дональд Трамп поки ще не розуміє, що "російське відродження" відбувається в умовах послаблення американських міжнародних позицій і Москва не згодна на рівноправне партнерство з Вашингтоном. Всі пам'ятають вислів Володимира Путіна, який назвав розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою століття. Тримаючи в собі образу, російський лідер хоче помститися і бачить для цього сприятливі обставини. Коли ж у Дональда Трампа настане прозріння, тоді конфлікту не уникнути. Це буде конфлікт не тільки двох провідних світових держав, а й двох сильних і непередбачуваних особистостей. Україні, враховуючи її складне геополітичне розташування, слід давно вже взяти на озброєння тактику Китаю, який називав себе мавпою, яка сидить на дереві та спостерігає, як б'ються два тигри. Києву потрібно, насамперед, орієнтуватися на свої сили, враховувати власні національні інтереси, а не залежати від того, яка політична сила прийде до влади в тій чи іншій державі.
