У 2017 році з Росії в Білорусь планується перевезти безпрецедентно великий обсяг військових вантажів. Так, порівняно з 2015 роком, обсяги залізничних перевезень збільшаться в 33 рази, а порівняно з поточним роком - у 83 рази. Всього в 2017 році з Росії в Білорусь повинні прибути до 4162 вагонів з вантажами військового призначення. Російський політолог Дмитро Орєшкін розповів "Апострофу", що такими діями Росія створює постійну атмосферу військової загрози, щоб отримати перевагу в переговорних відносинах із Заходом, якому програє економічно.
Є три складових, які слід мати на увазі. Перша, і найголовніша: путінська Росія програє змагання з усім іншим світом в тому, що називається soft power - м'яка сила. Мається на увазі економіка, культурний та інформаційний вплив, валюта, створення іміджу, привабливого для інших держав — це те, в чому був дуже сильний товариш Сталін, на якого багато хто з ліберальних і демократичних лівих європейських політиків дивився як на альтернативу несправедливостям капіталізму. У Путіна це не виходить. Тому він переводить площину змагання з іншим світом у військове протистояння, і він весь час змушений балансувати на лезі ножа, створюючи постійне відчуття загрози у Заходу, щоб таким чином отримати перевагу в переговорних відносинах із Заходом. Захід повинен боятися, Захід розуміє, що він виграє в економічному змаганні, а Росія програє. Тому залишається єдина сфера, яку умовно можна назвати паритетною — це військова. Нагнітається ідеологія військового протистояння, в тому числі відкрите, а не секретне перекидання військ в Білорусь. Логіка така: якщо ви будете продовжувати нас обмежувати, то ми будемо нагнітати збройну небезпеку - і ви злякаєтесь.
Друга складова полягає в тому, що насправді навряд чи все це буде реалізовано, тому що Путін намагається не робити того, чого від нього чекають. Ніхто не чекав, наприклад, що він так легко порушить міжнародні домовленості і приєднає Крим, а він це зробив. Ніхто не чекав, що він буде так активно брати участь у військових подіях на території Донецької і Луганської областей, а він це зробив, тому всі прекрасно розуміють, що новий цикл військових дій - будь то спрямованих проти Прибалтики або проти України - викличе ще одну, але вже абсолютно жорстку хвилю реакції на Заході. У зв'язку з цим, я думаю, що Путін на це не піде. Але він блефує, йому потрібно залякувати Захід цією можливістю, і мені здається, що всім варто це враховувати.
А третє — це внутрішньополітична складова. Так, кругом вороги, а значить - треба розширювати сферу політичного контролю, який у Путіна асоціюється з військовим. І тут виходить теж свого роду торг, адже Білорусь погоджується на якісь економічні пільги від Росії, в тому числі - в нафтогазовій торгівлі. В обмін же вона повинна надавати свою територію для такого роду військових демонстрацій. Але не варто переоцінювати. Так, в Білорусі будуть розташовані війська, але вони там і так розташовані, а оскільки в Росії зараз період військової істерії, відповідно вони посилюють свій контроль і вплив на всіх доступних їм територіях. Їх не так вже й багато цих територій, але одна з них - це Білорусь. Причому це все робиться не безкоштовно. Лукашенко за кожен пропущений на свою територію вагон зажадає від Росії якісь економічні пільги, тому що у Лукашенка теж вкрай неефективна економічна модель, і його власна економіка давно вже сидить кілем на мілині. І єдине, що він може зробити, це вибивати, вичавлювати, випрошувати гроші у сусіда зі сходу, у якого є газ і нафта. Значить, це ще й така вигода - ми тобі даємо пільги, а ти дозволяєш нам розмістити свої озброєння. Частково це відповідає жахам путінської еліти, яка сама вірить у власні міфи про те, що Захід хоче на неї напасти. А почасти - це створення загрозливого кулака над Заходом з розрахунком на те, що Захід злякається і піде на поступки.
