Андрія Єрмака призначали керівником Офісу президента Володимира Зеленського 11 лютого. Як зазначали свого часу анонімні Telegram-канали, це сталося, бо він "приносить в зубах" більш вигідні домовленості з Кремлем і має там більше контактів. Спочатку справді сталися деякі зрушення, відбулися хоч і дуже суперечливі, але обміни полоненими. Але в результаті чи то через коронавірус, чи то неспроможність Москви домовлятися, або й через самого голову Офісу президента - все посипалося. Тепер, як пишуть знову ж анонімно у Telegram, Єрмак розсилає певним ЗМІ меседж-бокси (або по-простому – "темники), в яких диктує, як висвітлювати свою діяльність. Журналіст "Апострофа" Дмитро Малишко опитав експертів щодо реальних результатів роботи Андрія Єрмака, його невдач та подальшої можливої ситуації.
Єрмак прийшов в офіс президента у зв'язку з конфронтацією, яка склалася між різними групами впливу на українського президента, в центрі яких були Єрмак і Андрій Богдан. Останній мав досить деструктивний вплив, грав у власну гру. Тож призначення Єрмака носило скоріш внутрішньополітичний характер, вважає політичний експерт МЦПД Ігор Петренко, хоч і не виключає значення зв'язків колишнього продюсера в Росії.
З того часу Єрмак активно включився у процес, але не показав швидкого результату, продовжує Петренко. Україна ініціювала обміни, пропонувала різні ідеї, намагалася посилити свою переговорну позицію, залучивши до Мінська своїх урядовців. Але зараз Москва і Київ перебувають у позиції обопільного звинувачення – ця ж позиція була за часів Петра Порошенка. Дії Єрмака не дали великих зрушень.
Замість того, щоб займатися справами канцелярії, Єрмак обрав собі роль "дипломатичного човника", Генрі Кіссінджера українського розливу, говорить директор Інституту світової політики Євген Магда. Але хоча спроби налагодити контакти з Росією тривають уже 11 місяців – з часу загибелі чотирьох українських десантників під Маріуполем, - результати викликають більше запитань, ніж вдоволення. "Наприклад, всі три обміни полоненими протягом цього часу пройшли за російським сценарієм під переважним супроводом медіа сепаратистів. Україна і в попередні роки не була надто ініціативною, а тепер ще більше втратила можливостей у цьому питанні", - продовжує Магда.
Тут варто нагадати, що Київ віддав і фігуранта справи збитого над Донбасом МН-17, і "беркутівців", звинувачених у розстрілі протестувальників на Майдані, і пропропагандиста з "РИА-Новости Украина" Кирила Вишинського.
Проблема Єрмака, який взяв частину відповідальності на себе, і Офісу президента в цілому, що вони так і не спромоглися чітко пояснити – чого ж вони хочуть від процесу. Робити поступки? Лишатися на старих позиціях? Посилювати і діяти більш жорстко? І сам Офіс, і уряд, і різні представники президентської партії часто говорять абсолютно протилежні речі, при чому часто роблять це синхронно – в один і той же момент по різних каналах або почергово. На думці про брак визначеності на Банковій та й взагалі в українській владі сходиться більшість експертів.
"Я не бачу успіхів. Зважаючи на низку зовнішніх і внутрішніх факторів, ми опинилися в глухому куті "блискучого дипломата сучасної державності" Єрмака. Якщо успіхи – це тривалі консультації, то... Розведення військ, де у двох ділянках із трьох зайшли бойовики, - це не успіх. Падіння бойового духу у Збройних силах – явно не на користь України. Паризька зустріч у грудні не мала жодних питомих результатів. Питання переговорів щодо Криму з мертвої точки не зсовується. Росіяни ледь не прямим текстом вимагають, щоб міністра з реінтеграції Олексія Рєзнікова відправили у відставку. Тоді лишиться сам Єрмак. Але у нього мізерний досвід офіційних комунікацій і він зневажливо ставиться до офіційної дипломатії", - каже Магда.
Він додає, що уже зараз бачить дисбаланс між Офісом президента та МЗС і це не сприяє позитивно Україні. Як доказ цього, він називає відставку Валерія Чалого з посади посла в США й Олега Шамшура у Франції. При чому в Америку не могли призначити посла 4 місяці, перестановка у Парижі відбулася в переддень консультацій щодо Донбасу з політичним радником Макрона.
Щодо сценаріїв виходу із дипломатичної кризи думки експертів розділилися. Наприклад, експерт з міжнародної політики Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко вважає, що побоювання від повернення Донбасу в склад України є завищеними, і, можливо, Києву варто було б піти на певні поступки, аби зрушити процес із місця. Про це він заявив у своєму інтерв'ю "Апострофу".
"Я думаю, росіян буде цікавити не стільки формальне виконання "Мінських угод", де йдеться про автономію для Донбасу, її гарантії, амністію, вибори і таке інше. Кремль будуть більше цікавити обмеження, які можна накласти на Україну щодо партнерства з НАТО та ЄС, спільних військових навчань із Заходом тощо", - вважає Капітоненко. Та й вибори на Донбасі можна буде "переграти" й "відкотити", якщо ситуація не буде вдовольняти українське суспільство, додає він. До того ж, територію нинішнього ОРДЛО після виводу військ буде важче контролювати з політичної точки зору.
Якраз про невдоволення українського суспільства уже зараз говорять інші експерти. Йдеться про ту частину українців, які вважають будь-які поступки Москві капітулянтською стратегією.
"Якщо команда Зеленського хоче діяти у межах здорового глузду, то вона так чи інакше повернеться до кроків, які пропонували за Порошенка. Бо в умовах гібридного конфлікту з державою, яка має ядерну зброю і готова застосовувати її проти неядерної держави, обмежена кількість інструментів. А колективний Захід не готовий зараз співпрацювати з Україною і надавати їй підтримку", - вважає Магда.
Політолог Михайло Басараб ще більш категоричний. Він вважає, що Єрмак певний час успішно діяв на руку Москві і навіть мав певний план. Зупинився він лише через коронавірусний карантин, спротив українського суспільства і певні залаштункові переговори Володимира Зеленського із впливовими центрами свого оточення.
"Якби не "чорний лебідь" у вигляді Covid-19, то ми мали б зовсім іншу політичну реальність. Зеленський уже не був би президентом, а Єрмак не займав би свою посаду. Коронавірус відвернув неминуче зіткнення команди Офісу президента з громадянським суспільством", - вважає експерт.
"Скориставшись карантинною паузою, люди з оточення Зеленського пояснили йому, що дії Єрмака є небезпечними. Можливо, загострилася внутрішньовидова боротьба в оточенні президента, на що Єрмак витрачав сили і час", - вважає Басараб.
Політолог називає дві причини неможливості виконання "Мінських домовленостей": "Домовленості порушує і не виконує Росія як держава-агресор, яка не припиняє бойових дій на окупованих територіях. Вона обстрілює українські позиції, регулярно гинуть українські воїни і цивільне населення. Це раз. А друге – "Мінськ" є не вигідним для України, наше суспільство не сприймає його, вважає, що він не відповідає нашим національним інтересам".
Однак експерти сходяться на тому, що вихід України з "Мінська" означатиме дуже негативні наслідки в першу чергу для Києва – Москва ж бо має більше простору для маневрів.
"Росія працює над спробою примусу України до реалізації цих домовленостей, а на Заході, нажаль, не всі розуміють, що це є дорогою до ще більшої війни. Кремль хоче, аби ми погодилися поспіхом на Донбас без Криму на своїх умовах. Це зашморг, який накидають Україні на шию. Другий варіант – ситуація може тривати скільки завгодно довго. Ситуація невизначеності може тривати доти, допоки Росія матиме змогу утримувати окуповані території під своїм контролем. Це залежить рівень міжнародного тиску на Росію і здатність Кремля подолати внутрішні проблеми. Україна повинна зайняти чітку позицію що неможливо виконати "Мінськ" на російських умовах, Донбас повинен повернутися разом з Кримом, а Росія має відшкодувати завдані збитки – і чекати", - вважає Басараб.
Можливість "гри у довгу" розглядає і Капітоненко. Але якщо вже Єрмак вирішив блефувати, говорячи про "план В", "план С" і так далі, то блеф треба доповнювати реальним посиленням переговорних позицій, каже експерт.
"Це можна зробити, маніпулюючи інформацією: робити вигляд, що продовження ситуації не таке вже й погане для нас, або не дуже добре для них. Підсилюватися можна і реально – створювати стійке до різних загроз суспільство, долати розколи, які в цьому суспільстві є, ставати сильнішими інституційно. Тоді наші шанси покращаться, навіть якщо переговори триватимуть через 10 років. Блеф треба доповнювати речами, які робитимуть позиції України більш сильним", - пояснює він.
Але, на жаль, Офіс президента з більшістю цих викликів наразі не справляється. Розсилка меседж-боксів є свідченням слабкості позиції президентської канцелярії, вважає Магда.
