Євгенія Кравчук – народний депутат від фракції «Слуга народу» та один з найбільш публічних спікерів партії, який курує медійний напрям фракції. Журналістка «Апострофа» Юлія Забєліна в річницю створення монобільшості поговорила з Кравчук про те, чому у депутатів-слуг так багато скандалів за останній рік, що відбувається в Офісі президента, чому кандидатом в мери столиці було обрано саме Ірину Верещук і коли можуть бути ухвалені закони про медіа та про мову.
- Майже рік працює нова Верховна Рада. Спочатку був турборежим, за який вас багато критикували, зараз темпи трошки знизились. Чи вважаєте ви, що за цей рік робота Ради якісно змінилась? Можливо, у роботі депутатів, у напрацюванні законопроектів?
- Мені здається, що Рада стала сміливіша в своїх рішеннях, ми скасували недоторканність і кнопкодавство зробили незаконним. Цього піаніно на картках немає. Всі відповідають за свій голос персонально своєю присутністю і якщо там щось було на самому початку, ще до криміналізації кнопкодавства, то зараз жодного цього випадку немає.
Більше того, почали більш відповідально ходити депутати в Раду. Згадайте, по п’ятницям як виглядала Рада, згадайте, як деякі комітети не могли місяцями зібрати кворум. Тобто почали депутати ходити на роботу.
Деякі речі люди зрозуміють тільки пізніше, коли запрацює ринок землі, білий ринок азартних ігор. Наступного року, на наступих сесіях нам треба буде концентруватись на декількох речах: довести до кінця зміни до Конституції щодо децентралізації, бо ми фактично зараз завершили реформу децентралізації хоча б на рівні об’єднання громад. Ми укрупнили райони.
Зрозуміло, що тепер треба ще внести зміни до Конституції, бо тільки там можна ліквідувати загалом районні ради, які просто не потрібні, ввести там не райдержадміністрації, обладміністрації, а префектів. Тобто зробити це вже, завершити. Плюс все-таки хотілося б більше таких, в тому числі, від Кабінету міністрів економічних рішень. Нам зараз дуже серйозно треба задуматись про економіку, бо якщо не буде зростання економічного, не буде відчуття реальних змін, то у нас будуть проблеми з підтримкою.
- Скажіть, а чому за такий невеличкий період було так багато скандалів: з Тищенком, з переписками, з висловлюваннями різних депутатів. Складно перерахувати все.
- Можна я вам задам питання? Інші фракції зараз цікаві з точки зору скандалів?
- Але ж ви зараз основна політична сила, яка приймає всі рішення, тому так.
- Правильно, тому вся увага сконцентрована на одній фракції.
Я не виправдовую абсолютно слова своїх колег. Я їм навпаки пояснюю дуже часто, що думайте, що ви говорите, бо ваше необережне слово, навіть якщо ви пожартували, виходить не смішно, коли ви читаєте цей заголовок. А з іншого боку, це точно не корупційні скандали. Якби хоч був один такий великий, суттєвий корупційний скандал, уже б про нього в кожен мікрофон сказав би кожен депутат із опозиції.
- У вас, наприклад, був скандал з братом Єрмака, і ваш депутат, не з опозиції, Гео Лерос, каже про нього з трибуни.
- Так. І, знову ж таки, чим закінчилось з точки зору розслідування, з точки зору правоохоронних органів? Зараз точно не можна сказати, що на правоохоронні органи хтось там тисне. Навпаки, ми зацікавлені, щоб розставити ці…
- У вас є свій генпрокурор Ірина Венедіктова, і не тільки.
- Свій? Вона прокурор України.
- Але наближений до вашої партії, скажімо так.
- Знову ж таки, якщо йдеться про якісь питання корупції, то це розслідує Державне бюро розслідувань і НАБУ. Тому ми зацікавлені, щоб це довести до кінця, щоб були поставлені крапки над і, але, знову ж таки, це не питання було зараз про депутата нашої фракції. А хто там яке відео два роки тому знімав… ніхто, напевно, два роки тому не думав, що він стане депутатом.
Ми, до речі, зараз якраз закінчуємо роботу над етичним кодексом. Цей напрямок курує Сергій Бабак.
Всі наші депутати до цього були кимось іншим в своєму житті і це було не так давно. Хтось був експертом, і досі мислить науковими, експертними теоріями, які для політика звучать шокуюче. Хтось був політтехнологом, і в нього мова така. Хтось був блогером, і досі в такій парадигмі йде. З часом все виправиться. Але точно не хочеться, щоб втратили депутати якусь щирість і людяність.
Євгенія Кравчук
- Я пам’ятаю, що Корнієнко казав, що буде ніби Трускавець-2, якась ще школа для депутата…
- Ми не будемо робити якісь загальні збори для всіх. Ми перейшли в формат онлайн-тренінгів. І там, до речі, був популярний курс з англійської мови, багато вчили. Сподіваюсь, продовжимо у новому сезоні, в тому числі проведемо і медіа-тренінги.
- Щодо голосувань. Останнім часом ваша фракція часто голосує в унісон з Опозиційною платформою, з групою "Довіра", наприклад, за призначення Уруського, коли «Слуга» дала тільки 181 голос. І якби не інші депутати, воно б не було проголосовано. Це ситуативне співробітництво чи це нова неформальна коаліція?
- Це точно не коаліція. У нас було за весь час майже 150 конституційних голосувань. Тобто 150 разів законопроекти набирали більше ніж триста голосів. Це ж не можна говорити, що у нас тут з усіма коаліція. Ні. Послухати риторику цих фракцій, то вони доволі критичні.
Звичайно, коли такі складні кадрові рішення, коли вони на останні два дні залишаються, то мало було часу навіть на те, щоб проговорити, дати відповіді на всі запитання. В принципі, за гральний бізнес ми дали достатню кількість голосів, якщо рахувати з Разумковим, Стефанчуком.
- А чому кадрові питання так важко підтримуються фракцією? Навіть коли це ініціативи президента. Тому що не обговорюють з фракцією? Як, наприклад, було з Уруським?
- Бо забули, що має бути все-таки юридично спочатку засідання фракції. Потім подання, бо подання прем’єр-міністр формує на основі рішення фракції. Тому це юридично було невірно.
- Забули чи не стали зважати на думку фракції?
- У нас було заплановане засідання фракції з самого початку. Просто вони юридично поспішили його подати.
Що стосується кадрових. У нас точно не було питань, коли ми призначали міністром культури Олександра Ткаченка. У нас там було 230 з чимось голосів тільки нашої фракції. У нас не було питань, коли голосували за Романа Абрамовського, бо це профільний комітет. Вони всі одноголосно сказали: ми його рекомендуємо, нормально, ми з ним працювали. Він там пройшов, по-моєму, навіть поліграф, тобто все-все.
Коли є дійсно відторгнення по деяким кандидатурам, то цю достатню кількість голосів не вдається назбирати. Можливо, по Шкарлету, коли трошки уже він попрацює, зараз відбудеться вступна кампанія, щоб за якимись результатами його оцінювати, буде змінена думка. У випадку з Буславець - це все-таки різне бачення і різні підходи до урегулювання питання по енергетиці.
- Щодо ще одного міністра – Арсена Авакова. Є думка, яку я чула і від ваших депутатів, що його точно не будуть міняти до місцевих виборів, щоб він забезпечив необхідний результат, а вже після виборів шукатимуть іншу кандидатуру. Чи це так?
- Я точно можу сказати, що зараз якоїсь такої кандидатури, про яку б знала фракція чи хоча б навіть в неформальних розмовах, немає.
Насправді, за три місяці знайти релевантну фігуру – це досить складно. Чому? Міністерство внутрішніх справ – це не тільки Нацполіція. Це суперскладне, дуже системне міністерство, куди входить і колишній МНС, тепер служба з надзвичайних ситуацій, прикордонники, входить Нацгвардія. Тобто це доволі складна структура. Дати туди якогось слабкого кандидата – небезпечно.
У нас і так не все добре із реформуванням. Це не той варіант, коли можна призначити і через місяць зняти, умовно кажучи, коли помилились. Трошки піднялись зарплати - це заслуга Авакова. І що матеріальне забезпечення трохи покращили.
- Тобто пошуку кандидата немає?
- Я не можу відповісти за усіх. Можливо, якийсь на рівні Кабінету міністрів. Можливо, на рівні Офісу президента якийсь план Б і придумується. Але такої фігури, про яку б почали серйозно говорити, - немає.
- Не можу не спитати про праймеріз на мера Києва, які відбулись нещодавно. Чому все-таки кандидатура Ірини Верещук? Чи вважаєте ви, що вона - саме той кандидат, який у другому турі може перемогти Кличка?
- Як мінімум це той кандидат, який здатний в другий тур вийти, що теж важливо.
З іншого боку, ми маємо розуміти, що потрібно максимальну кількість депутатів завести по списку в Київську міську раду. Це точно має бути дуже важливий паралельний процес, крім виборів мера. Бо вже зараз ми розуміємо, що монобільшість там ми не отримаємо.
- Поки що за опитуваннями в лідерах «Європейська солідарність».
- Ні, опитування, те, що я дивилась останніми, показують, що там «Слуга народу» лідирує. Вони приблизно дуже…
- Рівні.
- Так. Але все одно на першому місці «Слуга народу». І це фактично ще кампанії не було. Бо якраз ми поки визначались із кандидатом.
Я якраз підтримувала Верещук. Я за неї голосувала, навіть про це публічно говорила до цього. Мені здається, що вона якраз може бути таким нестандартним кандидатом, до якого може діючий мер бути неготовим. Вона як публічний політик доволі талановита, в дебатах точно зможе впоратись.
Я, до речі, точно не хочу говорити, що її досвід в Рава-Руській – це якась аплікабельна історія для Києва. Принаймні, вона хоч розуміє, як місцеве самоврядування працює. Але перенести цей досвід неможливо на столицю, це точно. Однозначно вона може бути незручним супротивником для Кличка, я якраз дуже рада, що жінки йдуть в політику, ідуть на мера.
Я думаю, що у нас в інших обласних центрах будуть жінки-кандидатки, в інших містах. Це може бути навіть такою певною фішкою цих виборів. Крім того, це той політик, який зможе обійти, умовно кажучи, кожен двір, спілкуватись, бо тут, мені здається, без спілкування вибори не виграються.
- Верещук – це кандидат від Офісу президента?
- Це кандидатура, яку президент підтримав. Дуже добре, що рішення фракції співпало з рішенням президента, бо це точно був би певний конфлікт. Це, дійсно, такий джокер вийшов, бо були ідеї, дійсно, щодо іншого кандидата, який не з фракції. Але так склалось, як склалось. Це, знаєте, як кажуть: хочеш виграти в лотерею, купи лотерейний квиток.
- З Кличком ведуться якісь перемовини? Бо в разі, якщо він залишиться мером, домовлятись з ним доведеться.
- Мені про ці переговори нічого не відомо. Але я не думаю, що якісь такі переговори є, бо переговори можуть бути тільки в тому випадку, коли є результати виборів і є стартові позиції. Однозначно наші кандидати боротимуться за найвищий результат. І ніхто ці вибори не збирається зливати. Бо на столицю дивиться вся Україна. Якщо хтось думає, що можна буде договоритись якимось чином, то це може закінчитись дуже погано електорально в інших містах, якщо це стане явним.
- І якщо ви програєте багато міст, то це негативно відобразиться на рейтингах партії.
- Ви знаєте, є все-таки такі міста, коли рейтинги у мерів на рівні 70%, і дуже складно перебити такий тренд. А є такі міста, де видно по соціології, що наш кандидат виходить на перше місце.
- Щодо законопроекту по мові. Разумков сказав, що до осені він ще може бути розглянутий. Чи ви погоджуєтесь?
- Я не думаю, що він якраз до осінньої сесії розглядатиметься. Взагалі такі контраверсійні теми, по яким немає єдності ані в залі, ані в суспільстві, їх на позачергові краще не виносити.
А з 1 вересня він уже не матиме логіки і сенсу, бо з першого вересня починається навчальний процес в школах, які до цього були російськомовні.
Цей законопроект зараз тільки збурив суспільство. Хоча певні дискримінаційні речі в цьому переході в різних роках є і це правда. Я ще представник в Парламентській асамблеї Ради Європи, і на це звертали увагу. Але якщо робити «по уму», то треба було це обговорювати заздалегідь, а не дратувати суспільство.
- Ви як член профільного комітету скажіть, коли законопроект про медіа може бути розглянутий у Раді? Спікер Дмитро Разумков вже сказав, що це буде можливо тільки восени.
- Я б не відкидала, що якщо будуть якісь позачергові сесії. То, можливо, він буде розглянутий на них. Але більш вірогідний варіант – це, звичайно, вересень, коли почнеться робота четвертої сесії.
Однозначно буде повна процедура подачі поправок після першого читання. Я не виключаю, що захочуть деякі політичні сили просто завалити документ. Але шукатимемо шляхи, працюватимемо в комітеті. Однозначно він буде доопрацьовуватись до другого читання.
- Багато претензій лунає щодо розширення повноважень Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Кажуть, що цей орган буде політично ангажованим. Що може його убезпечити від перетворення на політично ангажовану структуру і чи можливо це, враховуючи, які функції прописують Нацраді?
- Зараз в цьому законі про медіа ми змінюємо те, що ми можемо змінити без поправок до Конституції. Ми розуміємо, що якщо в Конституції прописано, що мають бути чотири представники парламенту і чотири від президента, то так воно, очевидно, має бути. Хоча з точки зору навіть базової логіки краще мати непарну кількість. Бо коли парна кількість, то завжди може рішення бути заблоковано. Але це уже зміни до Конституції.
Зараз, наприклад, президент призначає членів Нацради просто указом. Ні з ким не радиться, конкурсу немає. І ми цим законом цей пункт змінюємо. Має бути проведений конкурс, в тому числі і на квоту президента. Те ж саме і про Верховну Раду. Зараз фактично партії делегують своїх представників. І ГОшки можуть. Ми пропонуємо, щоб це робили тільки творчі спілки або громадські організації зі сфери медіа. І тоді уже у фракції визначатимуться за рейтингом голосування, кого вони будуть підтримувати.
Зрозуміло, коли є президент і в нього є більшість, то завжди є такий ризик. Але, знову ж таки, уже саму формулу треба змінювати в Конституції. Це, якщо я не помиляюсь, французька модель. Є інші моделі, коли, наприклад, орган виконавчої влади ще може делегувати.
- Був прецедент, коли президент призначив нещодавно колишню голову прес-служби «Кварталу» Тетяну Руденко членом Нацради. І складно уявити, що ця людина ніяк не пов’язана з президентом, що вона буде йти проти волі президента. Якщо Нацрада складатиметься з таких людей, то складно уявити, що це буде політично незалежний орган, який не використовуватимуть для тиску, наприклад, на якийсь телеканал або онлайн-медіа.
- Це точно не закон про цензуру. Там навіть є пряма цитата, що цензура в Україні заборонена.
Що стосується Національної ради і обрання, я вже сказала, що якраз з боку президента має бути також конкурс за кваліфікаційними вимогами, правилами, може навіть громадськість слідкувати.
Також зараз розповідають, що можуть за три дні заблокувати канал або медіа. Це неправда, тому що ця процедура займає дуже великий період ще навіть до того, як вона потрапляє в суд.
З’являється ще одна санкція, якої раніше не було – це припис. Припис – це, умовно кажучи, роз’яснення. Тобто це не штраф, це не якесь покарання. Це, наприклад, якесь порушення, якщо воно несуттєве, то фактично Нацрада просто надсилає листа і каже, що от, ви тут забули якусь плашку поставити. Якщо підряд три приписи, які медіа просто ігнорує, тоді вже інша справа.
Я також розглядаю такий варіант, що ми, можливо, будемо вносити між першим і другим читанням зменшення вилки штрафів. Щоб були менші штрафи, наприклад, для онлайн-медіа. Звичайно, щоб це не виглядало зовсім смішно: щоб не писали 200 гривень, і просто тоді медіа будуть сплачувати штрафи і закриватимуть очі.
Тільки якщо ці штрафи, перевірки були кілька разів протягом року, тоді можна звертатись до суду, і після його рішення блокувати. До речі, штрафи теж можна заблокувати в суді. Так само кажуть, що онлайн-медіа будуть блокувати без суду - це неправда. Є у нас ще комітет з питань цифровізації, який за цим дуже слідкує.
- Якраз про те, що можуть блокувати, активно пише медіа-юристка Тетяна Котюжинська. Що можуть блокувати і телеканали, й інші ЗМІ за один день.
- Якщо ми йдемо до цього блокування протягом року, то це уже не один день.
Єдине, що трошки стало жорсткіше – захист дітей. Бо це якраз чисто європейська директива, це такий тренд в усіх законодавствах, що захищають дітей від шкідливого контенту. Всі інші контентні обмеження вже діючі – це заклики до насилля, повалення конституційного ладу... Розділ про російську агресію - він, очевидно, тимчасовий, тільки на час, власне, російської агресії.
Це все і в законі про декомунізацію є. Що стосується друкованої преси, у нас є такий пункт, що обов’язкова реєстрація друкованої преси тільки на час російської агресії.
- Якраз про реєстрацію хотіла у вас спитати. До своєї реєстрації медіа повинно подати інформацію про фінансову звітність, інформацію щодо контрагентів, і це все буде перевіряти Нацрада.
- Для онлайн-медіа там набагато простіше. Наприклад, їм не потрібно подавати про структуру власності в пакеті документів. Вони мають це зробити тільки на вимогу в разі порушень або наявності інформації про непрозорість. Чому структуру власності, теж, мабуть, не треба пояснювати, бо ясно – є наш північний сусід, який, знаєте, хоче не тільки кулями контролювати і тримати в кулаці, але й інформаційно впливати. Тому це…
- Тобто ви маєте на увазі, що це з метою проконтролювати умовно проросійські ЗМІ?
- Там не прописано взагалі Росія як така, є держава-агресор. Було, до речі, багато дискусії про власність: чи можна, наприклад, давати радіочастотний ресурс релігійним організаціям. Все-таки ми зійшлись на тому, що тільки ліцензія супутникова. Крім того, в ютубі мовлять релігійні організації. Тобто їм все-таки певні обмеження по власності, по структурі, вони є.
- Якісь преференції будуть журналістам зареєстрованих ЗМІ?
- Йому не може бути відмовлено в акредитації, бо зараз це можна трактувати по-різному: комусь давати преференції, комусь ні.
По журналістах практично все лишається на чинному сьогодні рівні. Важливо, що журналісти всіх зареєстрованих онлайн-медіа, нарешті, зможуть мати повний юридичний захист своєї професійної діяльності: від акредитації та можливості перебувати у місцях надзвичайних подій до статей Кримінального кодексу, які стоять на захисті від атак і перешкоджання.
- Так, можна згадати прес-конференції президента, коли не всі ЗМІ пустили.
- Абсолютно точно. До речі, це ще преференція для медіа, які працюють в регіонах і заключають договори з місцевими органами влади.
От хоче, не знаю, міськрада розказувати про свою діяльність. Раніше вони навіть не могли з онлайн-медіа заключити договір, бо вони їх просто не бачили як юридичну особу. Тепер із зареєстрованими вони можуть заключати. Вони тільки до цього із друкованою пресою заключали.
Відкривається також ринок грантів від Європейського Союзу. Є така програма «Креативна Європа», і вона має десять напрямків за темою медіа. Якраз наші медіа після прийняття законопроекту зможуть подаватись.
Крім того, ми передбачили в Українському культурному фонді можливість отримання грантів, в тому числі і для медіа. В принципі, може подаватись і незареєстроване медіа. Але завжди ті, хто виконують, більше беруть зобов’язань, вони матимуть преференцію.
- Цей законопроект все ж таки якось зачепить функціонування блогів? Того, що зараз також можна називати онлайн-медіа?
Що може робити регулятор – Національна рада може з Фейсбуком, з Ютубом підписувати певні меморандуми.
Зрозуміло, що вони там керуються своїми правилами по контенту. Але принаймні буде якась підстава Національній раді звернутись і сказати: це порушення, наприклад, у зв’язку з російською агресією.
Але блокувати може тільки сам Ютуб.
Що стосується того, що кожен допис можна вважати медіа - ні, звичайно. Якщо людина, в принципі, це робить своєю роботою і це її редакційна політика постійно, так, вона може, навіть блогер, зареєструватись як медіа. Може і якраз отримати ці права, і, в тому числі, до речі, захист на професію.
- Чи вважаєте ви, що треба регулювати якось діяльність телеграм-каналів, які дуже часто розповсюджують фейкову інформацію?
- Телеграм – це месенджер, який адмініструється в Росії. Тобто все, що може зробити регулятор – це, знову ж таки, тільки звернутись до адміністрації, сказати, що такі-то такі-то телеграм-канали розповсюджують неправдиву інформацію, вона шкідлива, вона порушує такі-то правила законодавчі. І це залежатиме тільки від адміністрації Телеграма. А зважаючи на те, що там не так давно ФСБ їх відзначили за винятковий вклад, то є питання.
Я сподіваюсь, що ми почнемо ряд проектів разом з профільним міністром Олександром Ткаченком, я якраз буду курувати цей напрям – це медіа-грамотність. Перший напрямок – це діти і молодь. І у нас є уже попередня домовленість: буде підготовлений міні-серіал онлайн-уроків для дітей. Ми зробимо на прикладі коронавірусу, бо якраз фейків про коронавірус більш ніж достатньо.
Інший напрям – це медіаосвіта для дорослих, в тому числі для старшого населення, які зараз активно цифровізуються. Ми якраз шукаємо партнерів, які б могли допомогти це профінансувати. Точно будемо звертатись до медійної спільноти, бо в тому числі медіа, які вже працюють роками, які мають своє ім'я, - вони в цьому зацікавлені.
До речі, британський експерт Пітер Померанцев нещодавно сказав, що ніколи ви ці наративи Росії повністю не перекриєте, бо в них немає взагалі обмежень. Тобто вони кожен день можуть придумати взагалі нісенітницю, до якої нормальна людина ніколи не додумається. Західний світ постійно буде в цьому доганяти. Тому однозначно медіаграмотність, критичне мислення, воно має бути в основі.
Не так давно було дослідження від USAID, і там людей запитали: чи вмієте ви відрізнити фейк від правди? Серед тих людей, які сказали, що вміємо, 70% не змогли цього зробити на практиці.
- Щодо наративів з Росії, пропаганди, зараз, мені здається, її стало ще більше. Як ми в Україні можемо всьому цьому протистояти? Та не в Україні. Адже був закритий, наприклад, канал іномовлення.
- Зараз працює телеканал ДОМ. Хоча була критика, що от, тепер російською мовою ви транслюєте програми.
Я взагалі не бачу в цьому проблеми, що ми на тимчасово окупованій території ведемо мовлення російською мовою. Там є і російська, і українська. Ми ж хочемо, щоб ця інформація дійшла до споживача, а не просто зробити для галочки ще один якийсь проект.
Дуже багато часу було втрачено. Фактично п'ять років нічого в цьому напрямку не робилось. Тому це воно зараз по крупицям буде додаватись. І, я так розумію, що все-таки міністерство думає над тим, щоб потім відновити і систему іномовлення англійською мовою. Але це питання пріоритетів.
У нас, наприклад, в бюджеті на цю систему було закладено 400 мільйонів гривень. І мало, і багато, умовно кажучи. Якщо порівняти з якимось виплатами Пенсійного фонду, - сльози. Але вони вже є, і їх можна більш ефективно використати.
- Але ж коли десь в іншій країні вмикаєш телевізор, то звідти віщає умовна Раша Тудей. А нашого каналу немає.
- Але Росія витрачає на це мільярди. До речі, коли ми були у відрядженні у Великій Британії, то ми задавали це питання, про російські канали у них. А вони кажуть: в Росії просто зразу сказали, що вони нам відріжуть ВВС на всій території. Одразу у відповідь.
- Нещодавно заступник глави офісу президента Кирило Тимошенко сказав, що, можливо, потрібно створювати пул журналістів при президенті України. Чи згодні ви, що потрібно створювати пул журналістів?
- Це ж не нова практика. В Білому домі працюють журналісти тільки за цією темою. Вони там уже працюють роками. Яким чином взагалі визначати кількість, якісь квоти – це питання до співрегулювання.
Знову ж таки, якщо згадати про закон про медіа, то ми вперше додаємо орган співрегулювання при Нацраді. Так само є рада при президенті України. І там навіть вони, по-моєму, рекомендували порядок акредитації на заходи за участі президента України. Тобто так виглядає, що це робочий орган. Можна порадитись з ними.
- Але при Білому домі акредитовують і дружніх, скажімо так, і не дружніх журналістів. А в нас це може перетворитись на те, що будуть акредитовувати…
- Угодних та неугодних. Тому питання до напрацювання чітких і зрозумілих критеріїв.
- Так. Добре. Чи впливає якось і як Офіс президента на фракцію? Чи є у вас спільні зустрічі, де ви обговорюєте якісь тези для депутатів, медійні прояви?
- Координація є з Кабміном і з Офісом президента. Бо якщо є великі ток-шоу, то треба розуміти, хто йде від депутатів, хто йде від Кабміну чи хтось іде від Офісу президента.
Тому медійне планування є. Бо якщо всі запланують якусь дуже важливу подію на один день, це точно не буде правильно з точки зору якогось медійного покриття. Бо всі три події загубляться.
Чи дає політичні месседжі Офіс президента? Ні. Я, наприклад, ніколи з Офісу не отримую.
Але якщо це якесь роз’яснення з приводу законопроекту, який президент подавав, тоді це логічно, що їхні аналітичні відділи дають якусь довідку. Але у нас є свій аналітичний відділ, який готує якусь і аналітику щодо законів, і якісь вижимки, і підсумки.
- Нещодавно видання «Бабель» написало, що в ОПУ зараз працює певна служба з питань інформаційної політики, яку очолює Олександр Курдинович, який колишній голова Держкомтелерадіо часів Януковича. Чи знаєте ви, що це за служба і чим вони займаються?
- Я з Курдиновичем взагалі не спілкуюсь. Один раз його бачила на якійсь спільній нараді, і ми так навіть не особливо познайомились.
Я так розумію, що він очолює департамент регіональної політики. Тобто взаємодії з медійними офісами в облдержадміністраціях. І він, наскільки я зрозуміла, відповідає за те, щоб якісь месседжі, сигнали доходили до облдержадміністрацій. Офіційно керівник департаменту - Ірина Побєдоносцева. Кирило Тимошенко очолює і як заступник голови Офісу курує цей напрям. Є радники у пана Єрмака.
- Подоляк, наприклад. Він розповідає, що щось радить депутатам та збирає їх в Офісі.
- Я не знаю, що можна розказати голові комітету по його профільній темі – про енергетику, наприклад. Можливо, він як політтехнолог може радити, як себе вести з тим чи іншим супротивником.
Але по месседжам у нас досить самодостатні спікери. Є той напрям, який курує виключно президент, – це оборонний напрям, це переговори по Донбасу, міжнародна політика. Тому зрозуміло, що в Офісі Президента більше інформації, і правильно цією інформацією ділитись. Бо у суспільстві теж дуже багато і по цій групі ТКГ було інсинуацій, що все пропало, зрада, все продали. Тому зрозуміло, що якщо це тематика президента, то мають бути якісь месседжі і посили від президента, від його офісу.
- Тобто з вами Подоляк, наприклад, не зустрічається?
- Якщо потрібно, ми можемо обмінятись якимись дзвінками, порадитись, як зробити краще. Бо є якісь навіть і критичні ситуації, і кризові ситуації, де важливо, щоб була якась координація.
