Марін Ле Пен, один з головних кандидатів в президенти Франції на виборах, які пройдуть навесні, заявила про "законність" анексії Криму. У відповідь на цю заяву в СБУ запропонували заборонити в'їзд скандальному політику в Україну, а Міністерство закордонних справ України пообіцяло, що висловлювання "матимуть наслідки, як це вже було у випадку з окремими французькими політиками".
На даний момент рейтинг Ле Пен становить понад 22%, а розрив з іншим кандидатом, Фійоном, складає всього 2%. З огляду на зростання кількості терористичних актів в Європі і проблем з мігрантами, які працюють на рейтинг ультраправих, не можна виключати ймовірність її перемоги на президентських виборах. "Апостроф" розпитав експертів, чи правильною була реакція українських дипломатів, чи не повторює Україна помилку на виборах президента США, налагодивши тоді контакт тільки з Клінтон, чи взагалі можливий діалог з політиками з антиукраїнською позицією, і як можуть скластися відносини Києва з Парижем з разі перемоги Ле Пен.
Кость Бондаренко, директор Інституту української політики:
Виборчий штаб Марін Ле Пен вже зробив заяву про те, що якщо вона переможе на виборах, то і питання її візиту в Україну буде вирішуватися шляхом дипломатичних переговорів. Всі чудово розуміють, що зараз вона тільки кандидат в президенти і, якщо вона стане президентом, все буде абсолютно по-іншому. Більш того, якщо вона стане президентом, то і заяви у неї будуть більш обережними і позиція її може помінятися. Ми неодноразово бачили політиків, які роблять одні заяви напередодні виборів, заяви, які робляться з якимись тактичними цілями і для отримання якоїсь сьогочасної вигоди, а, відповідно, після того, як вони стають президентами, вони змінюють свою позицію і починають діяти зовсім по-іншому . Так що питання взаємин Марін Ле Пен і України буде вирішуватися після того, як вона стане або не стане президентом, і в залежності від того, наскільки Франція буде цікава Україні як стратегічний партнер, або ж Україна - Франції.
У даній ситуації немає того, що українські політики грають на користь того чи іншого кандидата на виборах у Франції. Не можна сказати, що хтось підтримує Фійона на противагу Марін Ле Пен або ж взагалі робить ставку, там, на соціалістів. Але я думаю, що в даній ситуації ця реакція українського МЗС і СБУ була надто різкою. Я думаю, що це той випадок, коли можна було обійтися без оголошення Марін Ле Пен персоною нон грата, можна було обійтися досить різкою заявою - нотою французькому МЗС або ще якимись діями, які, скажімо так, не перевищували б необхідну самооборону.
Природно, таких політиків треба ставити на місце, тому що є таке поняття, як національні інтереси України. Але в той же час, потрібно виходити і з стратегічних завдань і стратегічного мислення, оскільки в даній ситуації у Марін Ле Пен є всі шанси перемогти на цих виборах, і треба думати, як не спалювати мости між Україною та Францією, оскільки Франція є учасником мінського процесу, "нормандської четвірки", і, відповідно, перемога Марін Ле Пен може привести до того, що в України погіршаться позиції в переговорному процесі.
Богдан Яременко, голова правління фонду "Майдан закордонних справ":
Якщо ми ведемо політику на повернення Криму, повинні реагувати дуже жорстко на будь-які заяви політиків (звичайно, можна пропускати тих, хто не має ніякого значення з точки зору суспільної думки) - реакція повинна бути гострою і швидкою. Не потрібно нічого вигадувати - всі аргументи знайдено. Звичайно, ми повинні своєю реакцією показувати, що для нас всі розмови про законність окупації або анексії неприйнятні і межа нашої готовності до дискусії лежить в зовсім іншому місці.
Дональд Трамп не робив такі однозначні заяви - він взагалі не робив однозначні заяви, і його політичні погляди незрозумілі. Заява Ле Пен абсолютно однозначна, і ми можемо твердо прогнозувати, що це - її політична позиція, якої вона дотримується протягом тривалого часу. Трамп фактично не давав підстави для такого реагування. Якщо він пізніше перейде на цю ж позицію, українська влада не зможе - і це буде неправильно - оголошувати президента будь-якої країни персоною нон-грата. Але те, що у нас не буде з ним ніяких контактів, якщо він займе позицію компромісу з Росією навколо України - так це абсолютно очевидно! За фактом наслідок буде таким же.
Потрібно бути реалістами: якщо ми знаємо з повідомлень ЗМІ, що партія Марін Ле Пен отримує кредити Кремля, то, очевидно, можливість знайти взаєморозуміння з нею лежить у фінансовій площині, а не в площині політичних або правових аргументів. Якщо це неможливо - значить, неможливо. Якщо вона переможе на виборах, контакти з нею будуть припинені - ми не зможемо контактувати з президентом країни, яка виступає проти територіальної цілісності України. Ми нічого не втратимо, абсолютно.
Анатолій Баронін, директор компанії аналітична група «Da Vinci AG»:
Ситуація з реакцією на заяву Марін Ле Пен говорить, перш за все, про дуже вузький набір зовнішньополітичних інструментів України та примітивность підходу до взаємодії з політичними силами, які мають протилежний українському підхід до оцінки і вирішення питання анексії Криму та війни на Донбасі. Існує кілька ключових позицій в даній проблемі.
По-перше, Марін Ле Пен продовжує політику свого батька, який заснував Національний Фронт у 1972 році. Риторика Жана-Марі ще більш радикальніша і ксенофобська, ніж у його дочки. Це французький проект, і його цілі лише тактично збігаються з деякими інтересами Росії в Європі: розпад ЄС і ослаблення НАТО.
Особливість полягає в тому, що для Кремля важливий зовнішньополітичний аспект цих кроків, в той час як для НФ він розглядається виключно в контексті вирішення внутрішніх завдань французького суспільства. Це кардинальна відмінність, яка закладає конфлікт в майбутні відносини. Факт фінансування її партії з боку Росії незаперечний, однак достатньо згадати, що фінансування Муамаром Каддафі передвиборної кампанії Франсуа Саркозі не завадило французьким ВПС першими з коаліції нанести в березні 2011 року удар по Тріполі. Люди, особливо політики, не люблять бути комусь щось винними, особливо коли мова йде про французьких політиків, які мають значно більші історичні підстави для імперських амбіцій, ніж росіяни.
По-друге, незважаючи на те, що Фійон на сьогоднішній день виглядає більш реальним переможцем на майбутніх президентських виборах, не можна ігнорувати і шанси Ле Пен. Розрив з Фійоном вкрай малий - близько 2%. Очевидна позитивна динаміка зростання популярності партії Ле Пен на тлі зростаючого невдоволення французів міграційними проблемами і проблемами зайнятості. В даному контексті можна згадати і досить несподівану перемогу Дональда Трампа на виборах в США. Не можна повністю виключати, що такий сценарій повториться у Франції, тим більше, що кожен терористичний акт і інциденти з мігрантами працюють на рейтинг ультраправих.
По-третє, питання України не входить в передвиборну кампанію Ле Пен. Воно лежить далеко за межами тих проблем, які реально хвилюють французьке суспільство і які стоять на порядку денному президентської гонки. Це означає, що позиція в даному питанні може бути гнучкою і не можна говорити про існування будь-якої оформленої її моделі в політикумі Франції.
По-четверте, необхідно враховувати загальноєвропейський тренд зростання популярності ультраправих. В таких умовах відстоювати свою позицію за допомогою персональних санкцій і обмежень на в'їзд - помилковий підхід. Україна повинна працювати з цими політичними силами, їх лідерами і оточенням по дипломатичних каналах, лінії розвідки, лінії контактів через політичні партії. Робота з лідерами держав повинна вестися «на виріст». Значно важче вибудовувати відносини з главами держав після їх приходу до влади, особливо несподіваного, і особливо, після незграбних зовнішньополітичних рішень.
Андреас Умланд, старший науковий співробітник Інституту євро-атлантичного співробітництва в Києві:
Ле Пен в чомусь в своїх позиціях нагадує Трампа, але все-таки має іншу біографію: вона очолює досить стару націоналістичну партію у Франції, її партія є іншим політичним явищем, ніж Трамп. У зв'язку з цим я б сказав, що Україна цілком може виступати різко проти таких заяв. І навіть заборонити в'їзд Ле Пен.
З іншого боку, "Національний фронт" - партія, яка поки що була маргінальною у французькій політиці, і можна було б взагалі не реагувати на висловлювання Марін Ле Пен і, таким чином, залишити це за межами політичної дискусії. Ле Пен має відносно велику підтримку серед виборців, але ймовірність того, що вона переможе - я б сказав, низька. Тому що сходження представника такої партії на президентський пост, на відміну від, наприклад, аналогічного поста в Австрії, є важливим для політичної системи. І Трамп був все-таки представником Республіканської партії, хоча він і не був традиційним республіканським політиком і залишається незвичною фігурою.
З державної точки зору Україна не може себе по-іншому поводити. Можна було і просто проігнорувати, але, мабуть, і це важко, тому що представників державної влади запитують журналісти, як вони ставляться до таких висловлювань.
Якби Ле Пен дійсно стала президентом Франції, на порядок денний в першу чергу вийшло б питання, як взагалі Франція відноситься до ЄС. Тоді питання України для ЄС відійшов би на третє чи четверте місце. "Національний фронт" - партія, яка у всьому антиєвропейська, проросійська, не визнає суверенітет України. Тому з Ле Пен дійсно мало про що можна говорити. Її президентство, думаю, призвело б до заморожування українсько-французьких відносин.
