З приходом нового року в Білорусі стартувала кампанія з виборів президента республіки. У ній беруть участь п’ять кандидатів, включаючи Олександра Лукашенка. Куди ж без нього. Звичайно, те що відбувається у Білорусі, виборами назвати не можна. Скоріше, це імітація виборів заради чергової перемоги одного усім відомого кандидата. Здавалось б, що особливої уваги це так зване голосування не заслуговує. Але, враховуючи, що Білорусь, — наш сусід, з яким ми маємо понад 1000 кілометрів спільного кордону, а також, що Лукашенко є спільником Путіна по агресії проти України, звернути увагу на найближче майбутнє цієї країни варто. Чи можуть бути на виборах якісь сюрпризи, чи визнає лукашенківські вибори Захід, чи можливі масові протести, якої стратегії буде притримуватись опозиція, а, головне, як діяти Україні – у матеріалі «Апострофа».
Звільнення політзеків – ознака «виборів»
Якщо Олександр Лукашенко випускає політичних в’язнів – це означає, що в Білорусі починаються президентські вибори. Вірніше, не вибори, а чергове перепризначення Лукашенка на президентську посаду. Так Лукашенко робив завжди за період свого 30-річного правління.
Як відомо, після виборів 2020 року та масових протестів за їх підсумками, за гратами опинились декілька тисяч білорусів, в тому числі і суперники Лукашенка по виборчій кампанії Віктор Бабарико та Сергій Тихановський, якому білоруський суд намалював термін ув’язнення у 18 років.
І от влітку 2024 року Олександр Лукашенко почав підписувати укази про помилування політв’язнів, але прізвища випущених тримаються під секретом. За півроку на волю вийшли декілька десятків білорусів, засуджених за політичними статтями.
Між тим, як стверджують правозахисники, наразі в білоруських в'язницях і колоніях перебувають ще приблизно 1400 політв'язнів. Найбільш відомі серед них, окрім вже згаданих Віктора Бабарико та Сергія Тихановського, лауреат Нобелівської премії миру Алесь Біляцький, лідерка протестного руху літа 2020 року Марія Колесникова, адвокат Максим Знак, літературознавець і публіцист Олександр Федута. Про їх помилування Лукашенком поки не йдеться.
Особливості «виборів»
У «виборах» президента Білорусі в 2025 році є декілька особливостей. По-перше, вони дострокові. Перепризначення Лукашенка за його ж Конституцією повинно було пройти у липні 2025 року, але несподівано Лукашенко без пояснення причин скоротив свій шостий термін майже на півроку і призначив свої перевибори на 26 січня.
По-друге, Центральну виборчу комісію не буде очолювати сумнозвісна Лідія Єрмошина, яка займала цю посаду 25 років і завжди забезпечувала Лукашенку перемогу. У грудні 2021 року Лукашенко відправив її у відставку. «Вибори» президента Білорусі пройдуть з новим керівником ЦВК Ігорем Карпенком. В минулому він займав посаду міністра освіти.
Карпенко, до речі, пояснив, що «більш рання дата проведення голосування пов'язана з тим, що саме 2025 року закінчується реалізація п'ятирічного плану соціально-економічного розвитку країни. Через це, за його словами, необхідно проаналізувати підсумки, а також визначити курс розвитку країни та основні напрямки її внутрішньої і зовнішньої політики». Ключову роль при цьому виконує саме президент. Але експерти вважають, що це брехня.
Ще одна особливість білоруських «виборів». Лукашенко балотується на посаду всьоме, він рекордсмен у цьому питанні.
«У Республіці Білорусь фізично немає іншої людини, яка працювала на посаді президента, і це унікальний для Європи випадок», - зазначив політолог Євген Магда.
Також особливістю голосування є й те, що в ньому позбавлені права взяти участь білоруси, які живуть за кордоном. Жодної виборчої дільниці у диппредставництвах Білорусі відкрито не буде. Емігрантам ЦВК пропонує проголосувати, приїхавши до Білорусі. Для них у країні буде організовано шість дільниць.
«Конкуренти» для Лукашенка
Білоруський узурпатор влади обрав собі чотири «конкуренти». Це лідер Ліберально-демократичної партії Олег Гайдукевич, голова Республіканської партії праці та справедливості Олександр Хижняк, голова Комуністичної партії Білорусі Сергій Сиранков та індивідуальний підприємець Ганна Канопацька.
Кандидати отримали реєстрацію, зібравши необхідну кількість підписів у свою підтримку. За даними ЦВК Білорусі, найбільше підписів зібрав Лукашенко - понад 2,5 млн, Олег Гайдукевич - приблизно 134,5 тис., Сергій Сиранков - 125,5 тис., Анна Канопацька - 121 тис., Олександр Хижняк - 112,7 тис. підписів.
Найбільш відома серед кандидатів Ганна Канопацька. Вона вже брала участь у виборах в 2020 році і набрала 1,68% голосів.
Із 2016 до 2019 року Канопацька була депутаткою Палати представників Національних зборів. У парламенті вона спочатку представляла Об'єднану громадянську партію, членом якої була з 1995 року. У 2019 році Канопацьку виключили з ОГП через «втрату зв'язку з партією».
«Донька офіційного доларового мільйонера, вона у публічній сфері піднімає питання підтримки бізнесу та часом критикує Союзний договір з Росією, що відповідає інтересам частини оточення Лукашенка, - зазначає Євген Магда. - Зараз її розглядають як приманку для помірковано опозиційних громадян Білорусі».
«Сиранков і Хижняк закінчили Академію державного управління при президенті Білорусі, колишній міліціонер Гайдукевич найбільше запам’ятався дурними заявами та розміщенням дікпіку у власному телеграм-каналі», - продовжує політолог.
За словами Євгена Магди, формат кандидатів у президенти розрахований на імітацію боротьби. Жоден з них небезпеки Лукашенку не несе.
Виборча кампанія стартувала з 1 січня.
Стратегія опозиції
Схоже, що у демократичних сил, як називають себе лідери білоруської опозиції, поки немає єдиної стратегії, як діяти під час виборчої кампанії 2025 року. Немає єдиної думки щодо цього й у білорусів. За данимиініціативи «Народне опитування», 27% продемократично налаштованих білорусів вважають, що треба вибори бойкотувати, близько 17% закликають голосувати проти всіх, 11,5% - до зриву голосування, 4% - до активних дій після виборів, 15,7% вважають, що нічого робити не треба.
Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська закликала білорусів не брати участі у так званих "президентських виборах" в січні 2025 року та не виходити на протести, аби уникнути репресій. Про це вона сказала в інтерв’ю Reuters.
"Зараз ми не можемо допустити протестів, тому що протягом чотирьох років люди зазнають вкрай жорстоких репресій. Ці так звані вибори не є тим спусковим гачком, який потрібен людям. Тому я прошу людей не приносити себе в жертву", – додала вона.
Тихановська припустила, що люди, яких режим Александра Лукашенка примусить піти на вибори, можуть зіпсувати свої бюлетені на знак незгоди.
Не згоден з Тихановською заступник голови Об'єднаного перехідного кабінету, керівник Народного антикризового управління Павло Латушко: «Бойкот - це той метод, який дуже потрібен і дуже відповідає інтересам режиму, тому що для режиму під час електоральної кампанії тиша є найкращим подарунком, який ми можемо зробити».
Латушко виступає за «безпечну політизацію суспільства» і голосування проти всіх, яке «не призведе до адміністративної або кримінальної відповідальності щодо тих, хто буде підтримувати цей підхід».
З питаннями, як можуть розвиватись події у Білорусі під час виборів, «Апостроф» звернувся до директора Інституту світової політики Євгена Магди та Керівника Народного антикризового управління (НАУ), екс-міністра культури республіки Білорусь Павла Латушка:
- Як ви думаєте чому Лукашенко переніс дату свого переобрання, скоротивши на півроку свій термін?
Євген Магда: Для Лукашенка є доволі природним гратися з датою проведення виборів президента Білорусі, на яких у нього на цей раз не буде реальних конкурентів. Скорочення термінів президентської каденції у даному випадку не є ключовим, адже більшість європейських країн не визнали результати виборів 2020 року. Проте про повну ізоляцію Лукашенка теж не йдеться – першим його перемогу у серпні 2020 року визнав Китай, і лише потім Путін. Цього разу дата проведення виборів визначена з двох резонів. По-перше, вони пройдуть одразу після інавгурації Дональда Трампа, якому Лукашенко зробив низку публічних компліментів (у цьому немає нічого дивного, на початку політичної кар’єри він і Гітлера хвалив). По-друге, Лукашенко прагне «перегорнути сторінку» 2020 року у відносинах з ЄС. Йому так чи інакше вдавалися подібні фокуси раніше, і білоруський диктатор може розраховувати зіграти на інерції мислення європейських політиків і на початку 2025 року.
Павло Латушко: Тут може бути кілька причин. Перша - Лукашенко боїться літа. Влітку 2020 року люди вийшли на масовий протест проти фальсифікації виборів. Лукашенко організовує вибори в січні, у період після свят, коли демотивація в суспільстві, погодні умови не сприяють тому, щоб відбувалися масові протести.
З іншого боку, Лукашенко спеціально призначив дату виборів ближче до інавгурації нового президента США, коли весь світ буде саме відволікатися на події, які відбуваються у США.
По-третє, Лукашенко грає в інтересах Путіна. Як ми знаємо, Росія заявила про плани проведення у 2025 році масштабних військових навчань «Запад-2025». Для того, щоб організувати всі ці навчання, Лукашенко хоче відновити свою суб'єктність.
Четверте - Лукашенко також має на меті взяти участь у можливих переговорах щодо України. І сьогодні, коли він не має визнання в абсолютної більшості демократичних країн світу, пройшовши через так звані вибори, він розраховує, що зможе взяти участь у переговорах, щоб відновити свою суб'єктність.
- Чи можуть бути на виборах несподіванки, коли більшість голосів отримає не Лукашенко, як це було на минулих виборах?
Євген Магда: Виключаю подібний варіант. По-перше, всього 5 кандидатів, включаючи самого Лукашенка. По-друге, кандидати всі підконтрольні, ніхто з них не вестиме незалежну кампанію. По-третє, політичний клімат у країні важкий: ті, хто побачив лише кілька випадків помилування політичних в’язнів, має знати, що нові арешти тривають. До того ж, лукашисти оголосили, що зібрали на підтримку свого вождя 2,5 мільйони підписів. У Білорусі офіційно 6,8 мільйони виборців і, до речі, громадяни країни, які виїхали за її межі, не матимуть змоги голосувати за кордоном.
Павло Латушко: Говорити про несподіванки в ситуації, коли країна перебуває в атмосфері цілковитого страху й терору, коли за кожне висловлювання проти влади загрожують роки в'язниці, коли людей сотнями тисяч депортовано з держави, коли переслідують тільки за те, що вони у 2020 році підписалися за альтернативних кандидатів, коли у в'язницях помирають політичні в'язні, коли армії надано право стріляти в цивільних людей, які вийшли на протест, і не нести за це відповідальності, доволі складно. Але пружина завжди стискається для того, щоб у якийсь момент розтиснутися. Потрібно бути готовим саме до цього моменту нам, демократичним інституціям: Президенту-елект (особа, обрана на виборах президентом, але яка ще не вступила на посаду – «Апостроф»), Об'єднаному Перехідному Кабінету, як виконавчому органу, Координаційній раді та всім тим ініціативам, які продовжують боротися за демократичні зміни в нашій країні. Лукашенко ніколи не почуватиметься спокійно. Це ми йому точно обіцяємо.
- Чи визнає Захід вибори легітимними та демократичними, адже в них беруть участь представники різних політичних партій і навіть «незалежний» кандидат Канопацька, яку вважають опозиціонеркою?
Євген Магда: Вибори – це не просто процедура механічного вкидання бюлетенів до урн для голосування і їх подальшого підрахунку. Мені невідомо про наміри ОБСЄ (нагадаю, що Білорусь не є членом Ради Європи) направити спостерігачів на вибори. Швидше Захід буде оцінювати дії Лукашенка після його формальної інавгурації.
Павло Латушко: Підстав так вважати немає, тому що на Заході прекрасно розуміють, що те, що планується в Білорусі, це не вибори, а їхня імітація. Уже зараз із партнерами ведеться робота про невизнання того фарсу, що організував Лукашенко. Хоча варто зазначити, що цього разу режим намагається більш креативно підходити до справи, навіть підконтрольну йому псевдо-опозиціонерку Канопацьку допустили до виборів. Але за фактом усі ці так звані кандидати - люди-фейки. Фейкові вибори, фейкові кандидати від фейкових партій - усе це не більше ніж ритуал самоперепризначення Лукашенка на узурповану посаду. І це бачать усі наші партнери. Як бачать і те, що абсолютно всі справді незалежні партії знищили, ліквідували всі незалежні ЗМІ, реальних опонентів Лукашенка кинули до в'язниць або витіснили з країни, що «передвиборчою програмою» Лукашенка стало ще більше посилення репресій, що білоруси за кордоном повністю позбавлені можливості для голосування, що жодних реально незалежних спостерігачів на цих фейкових виборах не буде. Ми можемо ще довго перераховувати, які стандарти порушено, але зрештою ми дійдемо простої тези – все те, що Лукашенко називає «виборами», не відповідає жодним стандартам і відповідно не буде визнано. Це треба називати - спецоперація з перепризначення самого себе на узурповану ним же посаду президента.
- Чи буде, на вашу думку, Лукашенко торгуватись із Заходом за визнання виборів легітимними в обмін на звільнення топ-в'язнів Бабарико, Колєснікової та Тихановського?
Євген Магда: Для кращого розуміння ситуації у Білорусі нагадаю, що за гратами там залишається нобелівський лауреат, правозахисник Алєсь Беляцький. У Лукашенка, на жаль, велика кількість політичних в’язнів, проте торгуватися з Заходом їх звільненням він не стане. Проте якщо Марію Колеснікову чи Алєся Беляцького випустять з в’язниці та примусово депортують до Литви чи Польщі, ситуація в білоруських демократичних силах стане напруженою. Там сьогодні не бракує різноманітних ліній протистояння.
Павло Латушко: Тут тільки можемо спекулювати, але теоретично він може спробувати. Та для визнання легітимності цього буде замало. Йому потрібно міняти політику, припинити підтримку війни, зупинити репресії і масово відпускати людей. Тільки тоді можна буде говорити про зміну позиції країн Заходу. Але наразі це скоріше спроби пустити пил у вічі і за мінімальних витрат домогтися свого. Та схоже, що позиція країн, здатних більшою мірою впливати на позицію ЄС, - Польщі, Литви - принципові і жорсткі. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський в якості пріоритету головування в ЄС сказав про неможливість повернення business as usual, ось відповідь на спроби режиму обдурити Захід.
- Наразі лідером опозиції, яку визнає Захід, вважається Тихановська. Після проведення виборів виходить що її повноваження спливають? Як, на вашу думку, може розвиватись ситуація з Тихановською?
Євген Магда: Білоруські демократичні сили не називають себе опозицією, натомість у серпні 2024 року під час конференції «Нова Білорусь» створили дивну модель співіснування. Я її назвав «координаційна монархія». Вона передбачає узгодження позицій Офісу Світлани Тихановської з Об’єднаним перехідним кабінетом (який також очолює Тихановська) та Координаційною Радою білоруських демократичних сил. Певної пікантності ситуації додає той факт, що арбітром в разі виникнення суперечностей між структурами БДС має виступати… Світлана Тихановська.
На жаль, опоненти Лукашенка вважають, що можуть дозволити собі діяти у парадигмі лукашизма. На мою думку, це дуже серйозна їхня помилка. Справді, Захід бачить Світлану Тихановську лідеркою білоруських демократичних сил, але все ж це не привід ігнорувати навіть базові демократичні принципи. На мою думку, більш ефективним сценарієм для опонентів Лукашенка були б зусилля з розвитку протопарламенту, становлення білоруської буржуазії, підтримки незалежних білоруських медіа.
Було б логічним, якби білоруси, які вимушено опинилися за межами Батьківщини, намагалися формувати бачення змін всередині країни, ставали агентами перетворень.
Павло Латушко: Ні, не спливають. На конференції «Нова Білорусь» було підписано протокол взаємодії, де Світлану Тихановську визнають лідером демсил до проведення нових виборів. Природа ж наративу про те, що після фейкових «виборів» Лукашенка спливають повноваження Світлани Тихановської приблизно така сама, як і заяви про «нелегітимність Володимира Зеленського». Не думаю, що варто пояснювати, ким і в чиїх інтересах створюються і просуваються подібні наративи. Тобто ті, хто заводять тезу про «нелегітимність» Тихановської, водночас не говорять про відсутність легітимності в Лукашенка. Дивно, правда?
Білоруси об'єднані навколо ідеї нових чесних виборів і демократичних змін, Алєсь Беляцький, звісно ж, як авторитет зміцнив би демократичні сили, але демократичним силам важливо зараз боротися з Лукашенком, а не сперечатися хто буде лідером, а хто ні.
- Яка наразі стратегія білоруських демократичних сил відносно виборів? Як демсили можуть впливати на білорусів всередині країни?
Євген Магда: Важко формувати стратегію, коли не можеш вплинути на ситуацію всередині країни. Думаю, дуже мало громадян Білорусі припускають, що Лукашенко офіційно отримає 26 січня 2025 року у відсотковому відношенні менше за Путіна у березні 2024 року. Це елемент самоствердження білоруського диктатора.
Павло Латушко: Більшість білорусів не хочуть Лукашенка, а ті, хто в бюлетенях, — це колективний Лукашенко. І єдино можливий протест – голосувати проти всіх. Дати меседж системі - вибір 2020 року не змінився, білоруси проти диктатури і Лукашенка. Це, якщо хочете, ін'єкція в номенклатуру - вони мають усвідомлювати, що позиція більшості не змінилася. При цьому через масштаб репресій і ризиків ми обмежені у своїх діях і поставити знак у графі «проти всіх», на жаль, єдина безпечна дія.
- Чи прогнозуєте ви масові протести за результатами виборів?
Євген Магда: Одна з причин проведення виборів взимку – прагнення мінімізувати можливі протести. Про події «Плошчі» 2010 року, коли були затримані 7 кандидатів у президенти Білорусі, Лукашенко та його силовики пам’ятають. Однак протести не спалахують самі по собі, і тут варто пригадати, що потенційні лідери протестів перебувають або за гратами або за кордоном, структури громадянського суспільства з 2020 року зазнали значних втрат, а білоруська економіка сьогодні старанно заливається коштами від виконання російських військових замовлень. Все це дозволяє сказати, що революційної ситуації у Білорусі немає.
- Чи буде втручатись у вибори Росія? Можливо Путін захоче полоскотати нерви Лукашенкі і буде топити за іншого кандидата.
Євген Магда: Росія вже намагалася загнати Лукашенка до стійла Союзної держави під час президентської кампанії 2020 року. Після політичної кризи, викликаної тодішніми протестами, довжина повідка Лукашенка суттєво зменшилася. У Росії немає свого кандидата на нинішніх президентських виборах у Білорусі, це, на мою думку, очевидно.
- Як, на вашу думку, повинна діяти Україна? Бути просто спостерігачем чи повинна якось активно втручатись?
Євген Магда: Перш за все, маємо зрозуміти, що не можна ігнорувати події на території сусідньої держави, з якою у нас понад 1000 кілометрів спільного кордону. Відтак повинні розробляти стратегію щодо Білорусі – підтримувати демократичні сили, шукати шляхи залучення білоруських фахівців в Україну, сприяти формування «здвоєного центру», спрямованого проти імперських амбіцій Росії. Ми з білорусами не родичі, а сусіди, з якими практично ніколи не було протиріч, тому маємо пройти дорогу у 1000 кроків для побудови добросусідських відносин. Хороша новина у тому, що ми вже рухаємося цим шляхом, погана – часом нас виносить на манівці.
Павло Латушко: Демократичні сили Білорусі на боці України та українського народу. У нас абсолютний стратегічний збіг національних інтересів: це повністю вільна і незалежна Україна і незалежна, демократична, проєвропейська Білорусь. На цій основі й важливо будувати взаємодію та ухвалювати стратегічні рішення.
Найважливіше - не визнавати результати «безвиборів», бо це не вибори, а фарс. Україна - демократична країна, яка прагне в ЄС, і визнати такі вибори - це погодитися з тим, що практики масових репресій і фальсифікації виборів це норма. Але ж саме це призвело до того, що з території Білорусі відбулося вторгнення. Демократичний уряд не допустив би цього, а ось залежний Лукашенко, який поділився владою з Путіним, став співагресором.
Ну, і по-людськи бути просто спостерігачем у ситуації, коли відбувається свавілля - це погана позиція. Тим паче, коли це свавілля, на жаль, безпосередньо стосується твоєї безпеки. Найменше, що можна зробити в такій ситуації - не мовчати. Хоча завжди, звісно, краще діяти. Інструменти є. Наприклад, як ми знаємо, з 1 січня 2025 року Україна стала 125-ю повноправною державою-учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду. І її голос у питаннях притягнення Лукашенка до відповідальності за злочини як проти українців, так і проти білорусів дуже важливий.
