Народний депутат Владислав Голуб вирішив вийти з фракції "Блок Петра Порошенко". Депутат зауважив, що його рішення є зваженим і "продиктовано станом існуючих речей в країні і бажанням працювати на конкретний результат". Що насправді стоїть за рішенням Голуба піти з фракції, які процеси відбуваються у самому БПП та чим зумовлена активність депутатів у регіонах, розповідає політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Анатолій Октисюк.
Слід вказати на декілька реальних причин виходу народного депутата Голуба з фракції БПП. Звичайно, публічно він всім пояснює свій вчинок тим, що політика влади і сам курс фракції, стан справ в державі є незадовільним. Тому нібито у такий спосіб депутат висловлює свій протест і незадоволення, непогодження з нинішнім курсом, а отже — виходить із фракції БПП.
На політичному ринку це рішення пояснюється тим, що Владислав Голуб як мажоритарник із Черкаської області є досить пов'язаним із партією "Батьківщина", і можна говорити про існування певних його неформальних зав'язків із керівництвом. Тому його вихід із партії, із фракції має на меті продемонструвати суспільству і політикуму те, що коаліції нема, адже черговий депутат йде із фракції. Очевидно, що якщо він виходить із фракції, то виходить із правлячої коаліції. Крім того, це має на меті продемонструвати свого роду токсичність президентської команди, пропрезидентської партії БПП "Солідарність", від якої йдуть депутати, очевидно, що не погоджуються із курсом цієї партії. Також це розцінюють як черговий сигнал щодо наближення певного переформатування або в парламенті, або ж наближення боротьби і розгойдування ситуації з метою дострокових виборів.
Нині ми вже можемо спостерігати активізацію регіональних, партійних організацій. Тепер ми бачимо, що низка політичних партій, починаючи від "Радикальної партії", "Свободи" і закінчуючи "Батьківщиною" та "Самопомічю", активізували свою діяльність у регіонах. Аналізуючи їх політику в регіонах можна спостерігати активність окремих гравців, які певною мірою контролюють ситуацію на рівні громад або районів. Наприклад, у Волинській області працює Ігор Палиця, в інших регіонах ми можемо спостерігати активність представників команди Рената Ахметова, Олега Ляшка, представників "Батьківщини", чиї депутати систематично їздять регіонами, проводять там агітаційну роботу. Депутати від "Самопомочі" також нині є надзвичайно активними в регіонах. Тому на рівні мажоритарних округів, коли в умовах децентралізації йде розподіл субвенцій на округи, окремі депутати доволі активно беруть участь у цьому розподілі, певному піарі на проведенні цих транспортних, інфраструктурних, освітніх субвенцій на свої округи. Тепер ці депутати доволі активні в окремих громадах. Тому регіональна активність у Києві не помітна, але в регіонах окремі політики доволі щільно працюють.
І нині ми бачимо певний політичний маркет, коли поглиблюється політична боротьба між представниками влади та опозиції. Скажімо тоді, коли ми бачимо значну політизацію тем боротьби з корупцією. Наприклад, НАБУ і антикорупціонери Саакашвілі, Лещенко та інші активно використовують тему боротьби з корупцією для політичного піару. Тему тарифів та газу активно розкручують представники РПЛ та "Батьківщини". Влада доволі активно користується темою траншу МВФ. Тобто вона намагається таким чином зробити собі якомога більше піару. Очевидно, що напередодні виборів ця боротьбі буде загострюватися.
У БПП нині не така страшна ситуація, як її змальовують. Це партія влади: вона має ресурс - бюрократичний, фінансовий і організаційний. У влади в цілому є декілька технологічних партій-проектів, які можуть грати, як на правому сегменті, так і на полі електорату, що дотримується центристських позицій. Певною мірою вони боротимуться й за лівого виборця. Тому скоріше за все, при збереженні нинішньої виборчої системи у влади досі зберігаються досить непогані шанси як мінімум не суттєво втратити свою позицію. Принаймні за допомогою різного роду технологічних партій, який у АП є близько трьох-чотирьох, і можна дуже легко відновити баланс і паритет. Ну і зважаючи на те, що буде застосовуватися адміністративний тиск на виборчих округах, то, звичайно, що є шанси втримати ситуацію. Крім того, звичайно, той же вихід Ігоря Гриніва, як стверджують окремі джерела в адміністрації президента, ґрунтується на бажанні і вказівці Петра Порошенка виробити якусь додаткову стратегію і мати запасний варіант на випадок якоїсь турбулентності, коли потрібно буде виходити на вибори. Тому підготовка йде.
Нині чекаємо на певну подію, яка дасть Порошенкові сильний козир. Швидше за все, як кажуть у дипломатичних колах, відправною точкою у питанні нових виборів до Раду для президента буде надання безвізу Україні. Це те, з чим він йшов на президентські вибори, і це той козир, з яким можна досить активно йти, боротися за кожного виборця. Можливо, навіть у травні, коли буде третя річниця з моменту обрання Петра Порошенка президентом, буде ухвалено таке доленосне рішення. Адже саме на цей період пророкують ухвалення конкретного процедурного рішення щодо безвізовогоу режиму для України.
