Про цілі протестів 17 жовтня в Києві, вимоги до влади й те, як мітингувальники збираються домогтися їх виконання, в інтерв'ю "Апострофу" розповів екс-нардеп, лідер політичної сили "Альтернатива", один із організаторів протестів ЄГОР ФІРСОВ.
- Судячи з усього, жовтень може стати серйозним випробуванням для нинішньої влади. Чому саме зараз?
- Так, напевно, збіглося, що це саме жовтень. Був би листопад, все задавали би питання, а чому саме листопад? Для нас зараз важливим є тимчасовий Рубікон президентства Петра Порошенка, кілька років роботи цієї Верховної Ради. Такі базові обіцянки, які давали на виборах парламенту і президента, як зняття депутатської недоторканності і новий закон про вибори за відкритими виборчими списками, не виконані. Крім того, депутати роблять такий вигляд, що і не збираються розглядати ці питання. Друга причина - ніхто з топ-корупціонерів не покараний. Більш того, ми спостерігаємо за такими парадоксальними моментами, коли начебто нам публічно показують відео, де пан [Ігор] Мосійчук, депутат від Радикальної партії, бере хабар, це все підтверджується фото, відео, словами генпрокурора, і що? Де зараз пан Мосійчук? Він, як і раніше, у Верховній Раді. Ходить по ефірах і розповідає всім про боротьбу з корупцією.
Або таке - ми начебто бачили цілий фільм, знятий НАБУ, про [Борислава] Розенблата. І де зараз Розенблат? Теж сидить у Верховній Раді і ходить по ефірах. І цей список, на жаль, я можу продовжувати до ранку. На забувши, звичайно ж, про депутата Кононенка, про якого [Айварас] Абромавічус розповідав, як той ставить "смотрящих" на державні підприємства, про пана [Романа] Насірова, коли вся країна бачила цирк, як він падав, втрачаючи свідомість під час засідання суду. І де зараз Насіров? Їздить по Києву і насолоджується безтурботним життям.
Все це страшенно нашарувалося. Йти до наступного скликання Верховної Ради за старими правилами і залишати депутатську недоторканність, щоб у черговий раз депутати-популісти включали платівку: "Ось, ми до наступних виборів знімемо цю депутатську недоторканність", безглуздо. Тобто це такі вже три крапки. І якщо ми зараз не дотиснемо чинну владу у прийнятті даного рішення, ми знову на роки підемо в незрозумілу дискусію.
- На яку підтримку ви розраховуєте? Скільки людей готові вийти на вулиці?
- У Румунії і в Польщі виходили десятки, а то і сотні тисяч людей відстоювати в мирний спосіб свої позиції. І тиснули на владу доти, доки вона не прийняла ті чи інші рішення. Ми розраховуємо на те, що повинно вийти не менше 10 тисяч людей. Якщо більше десяти тисяч вийде - це і кияни, і люди з інших міст по всій Україні - тоді ми точно доб'ємося своєї мети. А якщо не вийдуть, тоді, напевно, українська нація ще не готова жити так само добре, як в тій же Польщі чи Румунії, не кажучи вже про інші європейські країни.
- А ви не думали, що не вийдуть не тільки тому, що не готові, а тому, що не довіряють?
- Ясна річ, що ми живемо в країні, де до всіх є тотальна недовіра. Тут є і ментальні та історичні ретроспективи. Ми це відчули, коли почали збирати людей на акціях в регіонах. Скрізь лунали схожі тези - "знову зібралися мітингувати", "популісти", "були вже Майдани - і перший, і другий", "доки" тощо. Але, коли ти людям ставиш питання: добре, а що ви тоді пропонуєте, раз прийшли на зустріч із депутатом і вам все ж небайдужа країна? Але, крім як спалити цю Верховну Раду, розстріляти цих депутатів і піти на перевибори, нічого не пропонували. Але якщо перевибори, припустимо, завтра, яка гарантія, що наступний склад Верховної Ради буде якісно кращий, ніж цей? І ось тоді люди починають замислюватися, що так, дійсно, важливо мати відкриті виборчі списки, і, найголовніше, впливати на ці списки, а не так, як зараз, коли в БПП може виявитися будь-хто, як Олег Недава, наприклад, або [Андрій] Лозовий (нардеп від Радикальної партії), який кнопкодавив, як на піаніно.
Нам потрібні відкриті виборчі списки, щоб усунути мажоритарку, як найкорумпованіше виборче явище. Два простих приклади - 54 депутати, які пройшли за мажоритаркою в цьому скликанні, голосували за закони 16 січня, і 85% всіх мажоритарників були обрані меншістю. Розумієте, в чому справа? Найбрудніші факти виборчих технологій завжди пов'язані з мажоритаркою. Я балотувався по мажоритарному округу і зі свого досвіду знаю, що для перемоги потрібні два елементи - гроші (чим більше, тим краще) і адмінресурс. Якщо у тебе є пару мільйонів і ти отримав санкцію від Адміністрації президента - вважай, що мандат у тебе вже в кишені. Тому новий закон про вибори - одна з головних задач, і коли ти людям починаєш розповідати зміст, вони охочіше погоджуються на акцію. Хтось вийде в Києві, хтось вийде у себе в обласних центрах, але всі вони будуть вимагати зняття депутатської недоторканності, антикорупційний суд і новий закон про вибори за новими виборчими списками. Люди по всій країні об'єднаються навколо цих трьох основних позицій. Це буде одна з небагатьох широких коаліцій, де ви можете побачити разом, наприклад, "Свободу" і "Рух нових сил", партії, які за своєю ідеологією суперечливі. Єднання в базисах дає нам підставу думати і вірити, що у нас вийде дотиснути владу в цих вимогах.
- Якої реакції очікуєте від влади?
- За моїми даними, влада поки не знає, як реагувати. Вона боїться цього - і дуже сильно. Пам'ятаєте, як у сьомому скликанні, де в основному були регіонали, сателіти і комуністи, було ухвалено два дуже важливих закони - про НАБУ і люстрацію? Під страхом і тиском. Коли депутати підходили до вікон Верховної Ради і бачили внизу безліч активістів, які підпалювали шини, які блокували всі входи і виходи, чули крики, вони охочіше бігли в зал і голосували. Іншого виходу, крім як виходити під Верховну Раду і під страхом примушувати депутатів голосувати, у нас просто немає.
- Шини палити теж будете?
- Сьогодні не планували.
- Значить, завтра не виключаєте? Ви й інші учасники акції неодноразово підкреслювали, що акція носить виключно мирний характер. Втім, у ЗМІ фігурує маса варіантів як ще можуть розвиватися події - від вбивства Міхеіла Саакашвілі до гранат у натовп, сутичок і т.д. Так може бути? До чого призведуть такі провокації?
- Будь-які провокації вигідні владі. Нам провокації не потрібні абсолютно. У нас мирна акція і ми відповідаємо за безпеку людей. Для цього у нас навіть буде працювати своя служба безпеки, яка буде стежити, щоб не було всіляких сутичок і зіткнень. Але допускаю, що такі бійки і заворушення все ж будуть. Для таких випадків у нас є "план Б". Поширення якихось міфів, що щось може статися, що когось можуть вбити, та інші дурниці вкидаються з однією метою - залякати людей. Це зараз основний меседж, який намагається пропхати влада - через ботів, фейкові акаунти, ЗМІ тощо. Ми будемо намагатися звести ці провокації до мінімуму. Дуже багато хто говорить про те, що давайте третій Майдан, прям завтра. Але третього Майдану не буде. Вірніше, може колись він і буде, але ми виступаємо за те, щоб довести спочатку до логічного завершення ті вимоги, які були на другому Майдані.
- Якщо сьогодні від умов мітингуючих відмахнутися, що, скоріш за все, так і буде, що далі? Міхеіл Саакашвілі, наприклад, анонсував, що акції 17 числа можуть стати безстроковими.
- Завдання мінімум для нас - мітинг сьогоднішнього дня. І ми сподіваємося, що за всі три проекти сьогодні проголосують, хоча, звичайно, щось може піти не так, і Верховна Рада навіть не буде нічого розглядати. Якщо за цей день наші цілі не будуть досягнуті - все переросте в інші акції протесту. Я не буду зараз розповідати весь план наших дій, але в разі, якщо щось піде не так - "план Б", "В" і навіть "Г" у нас є. Приймати рішення, що робити далі, ми будемо після 18:00. Увечері ми будемо або святкувати перемогу, або планувати подальші заходи для остаточного досягнення мети. Але можу вас точно запевнити, що акції 17-го числа будуть діяти до конкретного виконання всіх наших вимог.
- Що може стати каталізатором для виходу на вулиці не сотень, а десятків тисяч людей? Є версія, що подібні акції протесту можливі за участю ветеранів АТО.
- Ми живемо в такий час, коли третього Майдану, аналогічного першому або другому за масовістю, не буде. Така широка масова акція протесту зараз просто неможлива. І, мені здається, цього нам і не потрібно. Наслідки можуть бути іншими. Крім того, виклики, які були на другому Майдані, так і не були реалізовані. Так, втік Янукович. Але Майдан збирався не просто для того, щоб прогнати Януковича. Другий Майдан збирався для зміни системи. А система, як бачимо, не змінилася.
Зараз, щоб не розпорошуватися, ми сконцентрувалися на трьох базових позиціях. Якщо знімуть депутатську недоторканність, весь цнй зброд корупційний, у якого є кілька мільйонів доларів і зв'язки в держорганах, буде менше прагнути в парламент, тому що нема чого буде туди йти. Зараз велика частина депутатів йде виключно за квитком недоторканності, тому що тоді можна робити що завгодно - займатися корупцією, порушувати закон, стріляти в людей, відкривати ногою двері в чиновників тощо.
- Перед літніми канікулами було зроблено ряд антикорупційних кроків, у тому числі, зняття недоторканності з деяких депутатів, справа того ж Розенблата. За яким принципом тут діє Генпрокуратура?
- Ну, по-перше, де зараз Розенблат? А другий момент - суди. Одна справа - показати злочин, зняти ту ж недоторканність, а інша - винести вирок. Юрій Віталійович (генпрокурор Юрій Луценко) вміє робити шоу з цього. Тільки ось головного мотиву - посадити корупціонерів - у цих діях немає. Є бажання контролювати Верховну Раду, проводити атаку на конкурентів, ворогів і т.д. У випадку ж Розенблата, він просто вляпався. Такі процеси, які відбувалися в Розенблата, відбуваються з 95% парламенту. Ключова більшість бере участь у корупції. А Розенблат вляпався, тому що потрапив у розробку НАБУ. Якби за кожним депутатом зробити таке ж стеження, впровадити туди своїх людей, впевнений, у нас було б сотні таких фільмів, як про Розенблата. Тому кожен сидить тихенько, схопившись за свій мандат, і чекає, що його пронесе. Так, пройшовши всі можливі кола пекла, з Розенблата зняли недоторканність, але чи дала Верховна Рада дозвіл на його арешт? Ні. Тому, який сенс, коли заарештовувати не можна? Раптом, коли його заарештують, він почне розповідати речі про соратників і АП?
- Чому саме ці вимоги? Моделюючи ситуацію сьогоднішнього дня, якщо вимоги виконають і за відповідні закони в першому читанні проголосують, додаткові умови висувати будете?
- Ті вимоги, про які ми зараз говоримо, об'єднують усіх: частину депутатського корпусу, різні політичні сили, громадські організації. Вони дозволяють нам створити максимально можливу широку коаліцію. Крім того, концентруватися більше, ніж на трьох вимогах - неефективно. Можна і далі накидати, як на вентилятор, і четверте, і п'яте, і десяте, нехай і хороших вимог, але толку від цього мало буде. Ми визначили больові точки в цих трьох базових вимогах - і будемо в них бити, поки вони не будуть виконані. Ми можемо вносити додаткові вимоги, говорити про важливі й актуальні проблеми - Роттердам+, сепаратисти на сході. Це дуже важливі події для країни, але ці питання дискусійні. Це не просто ти вийшов до трибуни і заявив. Це ще й певний порядок денний. За цими трьома вимогами є законопроекти, які пройшли обговорення відповідних комітетів. Голосуйте. Якщо [Андрій] Парубій винесе їх на порядок денний, депутати легко можуть зняти це питання за пару годин.
- Чи зустрічалися ви з Парубієм?
- Особисто я ні. Потрібно розуміти, що Парубій теж погоджує свої дії з Порошенком, з БПП. О десятій ранку починається погоджувальна рада, коли кожна фракція, кожен депутат мають можливість озвучити те, що вважають актуальним для розгляду. Є депутати, які готові озвучити наші вимоги, і є обіцянки, які всі фракції в парламенті давали. Чи є політична воля у Парубія - складно сказати.
- Чи можливі компроміси? Якщо проголосують, припустимо, тільки за антикорупційні суди, які подальші дії мітингувальників?
- Тут не може бути компромісів. "Ну, добре, зніміть хоча б недоторканність, решту давайте потім" - не пройде. Поки не будуть прийняті всі три позиції, ми не відступимо. Боротьба триватиме.
- Чи бере участь у мітингах "Батьківщина"? Раніше Юлія Тимошенко вимоги підтримала, але від участі в мітингу, судячи з усього, відмовилася.
- Можна по-різному ставитися до різних політичних сил, але якщо мова йде про голосування у Верховній Раді, в "Батьківщини" 20 депутатів. Для нас важливо, що вони приєдналися до меморандуму, в тому числі, до вимог щодо відкритих виборчих списків. Сподіваємося що вони також будуть мобілізувати людей, але, в будь-якому випадку, в голосуваннях вони нас підтримають.
- Відсутність "Батьківщини" на мітингу може істотно відбитися на чисельності мітингувальників?
- Може, й істотно. Але, повторюся, і без "Батьківщини" ми очікуємо не менше 10 тисяч осіб. Це та критична маса, яка може робити якісь зміни. Чи буде "Батьківщина", чи ні - питання до них і до їх совісті.
- Після свого виходу з фракції БПП ви говорили, що розчарувалися в системі близько 20 депутатів. Як зараз виглядає ситуація? Чи зросла кількість тих, хто розчарувався в системі?
- Так, зросла. Тоді незгодних було кілька десятків, зараз набагато більше. Але ситуація ускладнилася. Я сподівався, що своїм прикладом покажу, що можна і потрібно мати свою позицію і демонструвати її. Про стан справ у фракції і настрої знав і президент. Він прекрасно розумів: якщо не припинити цей план, то фракція може розсипатися. Тому він пішов на порушення Конституції і демонстрацію авторитарності. Такого не було в жодній країні, щоб депутата позбавляли чинного мандата. Президент це розумів, але вирішив піти на таке рішення, щоб наочно всім показати: якщо ви будете себе якось по-іншому вести і проявляти позиції, ось, що з вами, в кращому випадку, буде, в гіршому - суди, позбавлення паспорта, як із Саакашвілі, та інше.
Парламент - це незалежність, боротьба позицій, коли ти голосуєш, аргументуєш свою думку і є якась дискусія. Замість цього зараз є кілька людей з президентської фракції, які ходять в АП і вирішують, як і за що голосувати, самостійно формують порядок денний і розсилають смски з інструкціями. З депутатів зробили звичайних кнопкодавів, тому парламентаризму європейського ми не спостерігаємо. Президент, прагнучи всіма силами контролювати парламент, просто його знищив.
- Така ситуація тільки в президентській фракції?
- Мені складно говорити за інші фракції. Я там не був. Але, мені здається, ситуації там плюс-мінус схожі, тому що сама система отруєна цією отрутою. У "Народному фронті" до цієї ситуації наближені максимально. БПП - знищена. Але завдання парламентаріїв - не гнутися під президента, коли він тисне, а бути опорою, а опора не має властивості прогинатися. Зараз ні в кого немає можливості відкрито і без відсутності страху сказати президенту, що ось цей ось чиновник - корупціонер, і що цим він підставляє, в першу чергу, президента і опускає його ж рейтинг.
- На вашу думку, в чому логіка президента? Він свідомо створює таку ситуацію?
- Президент звик керувати країною, як своєю корпорацією. Він звик моделювати порядок денний, контролювати все, тому йому хочеться будь-якими способами, законними або незаконними, демонструвати своє володіння активами. Депутати для нього - такий само актив, який повинен для нього робити все, що він хоче. Але це неправильно, тому що ми бачили при Януковичі, до чого призводить відсутність противаги. Зараз противаги немає, є всі президентське. Я не знав Порошенка до потрапляння в парламент. Але зараз це людина, яка хоче контролювати все, яка вважає себе генпрокурором, керівником парламенту, прем'єр-міністром, керівником фракції тощо. [Валерія] Гонтарева, [Юрій] Луценко, [Володимир] Гройсман - це все його заступники, не більше. Він хоче бути всім. Таку поведінку можна порівняти тільки з моделлю управління корпорацією.
- Який вплив президента на НАБУ?
- Президент всіляко намагається контролювати НАБУ через своїх людей, яких він спробував туди просунути. Але НАБУ максимально незалежне зараз. Президент контролює прокуратуру - це абсолютний факт. У нас не буде працюючої прокуратури, поки працює телефонне право. Кожен день президент дзвонить Юрію Луценку і дає певні вказівки. Так було з усіма генпрокурорами. Так він дзвонив Шокіну, так він дзвонив [Віталію] Яремі, так він дзвонить Луценку і буде дзвонити майбутньому генпрокурору, якщо такий буде. І так він хоче дзвонити в НАБУ. Але на даний момент НАБУ для президента - максимально неконтрольований орган, і цього він боїться. Саме тому президент так противиться створенню антикорупційних судів. Він контролює стару систему, а нову контролювати йому вже буде складніше. Для нього це буде створювати небезпеку і великі проблеми.
Зараз він робить якісь спроби вибити грунт з-під опозиції, переконавши всіх, що, хлопці, я за, тоді, як ще кілька тижнів тому він говорив, що такі суди є тільки в Африці, в Луганді, але насправді він за антикорупційні суди. Принаймні, він так хоче декларувати. Коли президенту реально щось потрібно, він приїжджає в парламент і проштовхує все максимально швидко. Коли треба проголосувати за бюджет - проголосують і о четвертій ранку. Коли треба проголосувати за поправки до закону по одній людині - голосують за годину. Не було такого засідання у фракції, щоб президент порушив питання про відкриті списки або зняття недоторканності. У моєму періоді такого не було. І щось мені підказує, що і зараз такого немає.
- Аналізуючи сьогоднішню ситуацію, не шкодуєте про свій демарш з виходом з фракції? Все-таки у вас була можливість впливати на систему зсередини, і зараз могли б проголосувати за необхідні закони.
- Впливати складніше, так. З одного боку, ти нічого не вирішуєш, перебуваючи всередині фракції БПП, але у тебе все ж є якісь важелі. Але я не шкодую ні про що. Я абсолютно щиро хотів створити противагу президенту, щоб він не узурпував владу і не знищував парламент. Це моя політична доля, моя позиція. Про зроблене я точно не шкодую і лікті собі не кусаю, бо в мене не було надзавдання і бажання схопитися за крісло в парламенті й триматися за нього до останнього. Чи вирішать мої виборці, що потрібен я в наступному парламенті - покаже час.
- Чи зберігаються зараз вплив і роль Кононенка-Грановського?
- Звичайно. Але потрібно розуміти, що основні гроші не в парламенті, вони в потоках виконавчої влади та в держпідприємствах. А парламент на ці структури має вплив. Тому Кононенко через депутатський корпус максимально впроваджує своїх людей у держпідприємства, як це було в скандалі з Абромавічусом. Так само Кононенко впливає і на виконавчу владу. У Фонді держмайна, наприклад, один із заступників в минулому - помічник Кононенка. Одеський припортовий завод, підприємство, яке довели до банкрутства, один з членів, який увійшов до наглядової ради, теж помічник Кононенка в минулому, і ще один помічник Грановського. Вони ставлять на держпідприємства максимальну кількість підконтрольних їм людей. Тому їх вплив, на превеликий жаль, не зменшився. Відносно Грановського, він концентрується на правоохоронної і судовій системах, максимально намагаючись контролювати суди і прокуратури. У ГПУ навіть був створений спеціальний відділ конкретно під Грановського.
- Чи слід восени очікувати нових відставок? Найбільше в цьому зв'язку називалися прізвища міністрів Данилюка і Омеляна.
- Робити якісь прогнози в українській політиці - справа невдячна. Мені б не хотілося коментувати внутряк і мікроконфлікти. Це все внутрішні "тьорки", коли хтось когось хоче видворити або усунути. Боротьби з корупцією на топ-рівні в цих всіх процесах немає. Вони скільки завгодно можуть піаритися на помічниках губернаторів, суддях районних судів, заступниках мерів, але не саджають топ-корупціонерів. Тому хтось не поспішає виконувати свої обіцянки. І в цьому найголовніша проблема.
- Ворожнеча між Арсеном Аваковим та Петром Порошенком є мікроконфліктом? Прихильники Авакова кажуть, що нібито він не дав Порошенкові узурпувати всю владу, а опоненти, навпаки, що він сам до цього прагне.
- Ні, це вже макроконфлікт. Порошенко намагається все контролювати, але з лінією МВС у нього це не дуже виходить. Можна по-різному ставитися до "Народного фронту", але, так чи інакше", він є для нього стримуючим елементом. Коли Порошенко прийшов до влади, він зробив все, щоб контролювати правоохоронне середовище. Він прибрав [Олега] Махніцького і поставив Ярему, звільнив [Валентина] Наливайченка і призначив контрольованого [Василя] Грицака, який працював у нього начальником охорони у виборчій кампанії. Зараз Порошенко робить все, щоб усунути Авакова і поставити свою людину, тому що саме Аваков сьогодні є певною противагою президенту, чим і обумовлений конфлікт між ними.
- Як може далі розвиватися цей конфлікт?
- Як завгодно. Але мені здається, що всі ці страшилки про можливі перевороти - дещо перебільшені. Не будуть військові виходити і рвати на собі сорочки за якогось представника чинної влади. Так, Аваков має певний вплив на це середовище, як міністр внутрішніх справ, він і сам цього не приховує, але сказати, що він має прямий безпосередній вплив і може давати такого роду вказівки - навряд чи.
- У суспільстві точиться багато суперечок про президентські ініціативи щодо Донбасу. Якщо закон про продовження особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО був схвалений парламентом і набрав чинності, то законопроект щодо забезпечення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями, який ще раніше охрестили законом про реінтеграцію Донбасу, тільки готується до другого читання. Яка ваша думка про ці ініціативи? Чи дійсно вони можуть вирішити проблему Донбасу?
- Законопроект нібито про повернення і реінтеграцію Донбасу був ширмою, фейком для того, щоб провести перший. Президент, маючи кишеньковий парламент, з цим завданням впорався. Перший законопроект має дуже багато неточностей: 1) немає жодного слова про Крим; 2) говорили про суходіл, забули про континентальний шельф, територіальні води тощо; 3) жодного слова про переселенців; 4) дуже слабо регламентується питання захисту прав і свобод громадян, які проживають на тій території; 5) дуже мало і взагалі незрозуміло, як будуть проходити економічні відносини, товарообіг. На такі ось, здавалося б, базові моменти, на які в першу чергу треба відповідати, закон не відповідає. Крім того, закон не відповідає на ключове питання - коли почалася агресія з боку Росії, і не називає чітко Росію окупантом. Ну, і той факт, що настільки важливий для країни закон, намагалися провести за скороченою процедурою, яка передбачає ухвалення законопроекту хвилин за 10-15, не кажучи вже про те, що за цей законопроект депутати голосували на наступний день після того, як його побачили, підтверджує, що це чергова профанація. Не було ні обговорень, ні правок, ні дискусій. І більшість законів так і приймаються. Суддя Шишкін говорить, що 90% законів прийняті з порушенням закону. Ось в цьому і весь абсурд. Але це ще раз підкреслює якість даного парламенту. Поки туди потраплятимуть всякі Довгі, Звягільські, Недави, вона буде не законами займатися, а дерибаном фінансових потоків.
- Що ваша політична сила "Альтернатива" пропонує для повернення контролю над окупованими територіями?
- Ми багато дискутували з цього приводу. По-перше, все залежить від того, що ми хочемо. Деякі вважають, навіщо нам цей Донбас. Я вважаю інакше, за ці території у будь-якому випадку треба боротися. Що ми тоді за держава, якщо ми не боремося за свою територію, своїх людей? Якщо президент декларує, що за цю територію боремося - потрібно застосовувати дещо інші тактичні дії. Наприклад, телевізійне мовлення. З боку Росії такий вплив працює, і досить ефективно. Тому всі ці пропагандистські міфи, яких там величезна кількість, треба розвінчувати. Якщо ви приїдете в контрольовану українською владою Авдіївку, ви навіть там не побачите українського мовлення. З 15 каналів - 14 буде проросійських або ДНРівських. Потрібні тактичні рішення. Стратегічно ми пропонуємо введення міжнародної адміністрації, яке буде на чомусь базуватися. Саме така адміністрація повинна взяти на себе кілька функцій - демілітаризація, розмінування, обмін заручників, поступове усунення всіх цих відвертих сепаратистів від влади і підготовка до того, щоб український суверенітет міг повернутися на ту територію.
- А що щодо введення миротворців ООН?
- Дивлячись про яких миротворців ми говоримо. Якщо в тій редакції, яка зараз обговорюється, тобто 700 людей, які озброєні пістолетами, які за своєю філософією покликані забезпечувати охорону представникам ОБСЄ... Сама функція ОБСЄ не до кінця зрозуміла, тому миротворці у функції охоронців ОБСЄ навряд чи щось суттєво змінять. Якщо ж ми говоримо про миротворців, маючи на увазі кілька тисяч американців або британців, добре озброєних, на танках, така ініціатива відразу зможе створити військову противагу Росії. У такому поданні - це сильні миротворці. А ефективність 700 осіб, які будуть охороняти представників ОБСЄ, близька до нуля.
- Ситуація з Кримом все більше відходить на другий план. На вашу думку, як потрібно вирішити питання Криму? Так само, як і питання Донбасу? Або ці два питання потрібно розділяти?
- Якщо ви юрист, який не розбирається, що відбувається в Україні, ви відкриваєте закон і дивитеся, що ситуація на сході в повному порядку. Немає практично жодного закону, який говорив би, що на сході України війна, а Росія - агресор. Закону, який фіксує реальне положення, нема.
- Натякаєте на військовий стан?
- В тому числі. За фактом у нас практично військовий стан. Але приймати це треба було ще в 2014 році. Закони повинні фіксувати реальний стан справ. Це має серйозні правові наслідки. Тому що незрозуміло знаходження наших Збройних сил на сході. Чому вони стріляють, чому була мобілізація, чому вони використовують важке озброєння, чому наш уряд не платить пенсії та стипендії в Донецьку і чому Росія повинна нести відповідальність, в тому числі матеріальну, за той збиток, який був завданий Україні? Відносно Криму такий закон є, який фіксує анексію, і який теж розписує, що Росія є агресором, як захищати права людей, які живуть в Криму. Але Крим, дійсно, зсувається з інформаційного порядку денного. Тому ми не повинні розділяти ці два питання, незважаючи на те, що ситуації з Кримом і Донбасом різні, починаючи від правового статусу.
- Через півтора року в Україні знову президентські вибори, на вашу думку, чи є шанси у Порошенка вдруге зайняти це крісло?
- Звичайно, Порошенко на другий термін піде, на жаль. Про це говорить його оточення. Про це говорять його дії. Однак, одна з вимог, які ми плануємо розширювати, - закон про імпічмент. Тому що не може бути імпічменту без закону про імпічменту. Всі партії це обіцяли. Але радіти йому нема чому. Акції 17-го числа він не контролює і зрозуміло, у що це все може перерости. Я не допускаю, що влада буде противитися, сила дії дорівнює силі протидії.
- Які, на вашу думку, основні претенденти на крісло президента?
- Порошенко. Абсолютно очевидно, що буде хтось з боку Опоблока, наприклад [Юрій] Бойко. Адміністрація президента буде всіляко намагатися, щоб Бойко вийшов до другого туру. Саме тому президент не чіпає мерів-сепаратистів на сході, тому що вони вміють робити вибори. Вони зроблять все, щоб вивести Бойка і Порошенка до другого туру. Вони прекрасно розуміють, що Бойко в другому турі програє Порошенку. Розглядають на цю кандидатуру до другого туру і Вадима Рабіновича. Тимошенко, природно. Називають кандидатуру Наливайченка, але я поки не чув від нього жорстких намірів на цей рахунок. Напевно будуть [Андрій] Садовій, [Анатолій] Гриценко, можливо, [Святослав] Вакарчук. Кандидатів, насправді, спектр. Наше завдання - не просто просувати гасло - ми проти Порошенка. Демократичним силам необхідно об'єднатися навколо одного кандидата і однієї політичної сили. Такі кандидати є.
- Які у вас особисто політичні амбіції?
- Природно, я буду брати участь в наступних парламентських виборах. Наша політична сила буде підтримувати якогось кандидата в президенти і всіляко йому допомагати в цьому. У нас є власний зміст, за яке ми будемо боротися.