Офіс президента Володимира Зеленського, атакуючи медіа-ресурси кума російського президента Віктора Медведчука, явно зміщується на право-центристські ідеологічні позиції. Тим самим Банкова наступає на інтереси Петра Порошенка, який необгрунтовано вважає патріотичне поле виключно своїм. Які шанси Володимира Зеленського закріпити за собою електорат екс-президента і з якими ризиками пов'язаний подібний "ідеологічний кульбіт", читайте в матеріалі "Апострофа".
Прозахідний курс
Офіс президента зробив серйозний нахил вбік електорату центральних і західних областей. Якщо політична війна з Віктором Медведчуком продовжиться, то на південному сході з Володимиром Зеленським залишаться тільки виборці, які щиро підтримали його в першому турі.
Недавні заяви Володимира Зеленського про членство України в НАТО за сприяння США також націлені на патріотичний електорат. Президент публічно демонструє, що не тільки не відмовляється від євро-атлантичного курсу, а й намагається його форсувати за сприяння Вашингтона.
"Володимир Зеленський перехоплює порядок дений Петра Порошенка, але з деякими відмінностями. Якщо у екс-президента право-консервативна позиція, то у чинного глави держави - право-центристська з лібертаріанським ухилом. Володимир Зеленський розширює електоральний центр, заходячи на позиції, на які можуть мітити не тільки Петро Порошенко, але також Володимир Гройсман та Віталій Кличко. Поки складно сказати, чи буде це довгостроковий (для президента Зеленського - "Апостроф") тренд, але логіка політичного процесу змушує Банкову зміщуватися в праву сторону", - зазначив в коментарі "Апострофу" глава Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Останні соціологічні дослідження показують, що Володимир Зеленський у другому турі президентських виборів обходить лідера "Європейської солідарності" Петра Порошенка і потенційного кандидата від ОПЗЖ Юрія Бойка. За даними соціологічної групи "Рейтинг", Володимир Зеленський виграє у Петра Порошенка з результатом 56% проти 44%, а у Юрія Бойка - з результатом 60% проти 40%.
У разі гіпотетичного виходу в другий тур Петра Порошенка і претендента від ОПЗЖ, Юрій Бойко перемагає з мінімальним відривом: 51% проти 49%. Пояснюється це великим антирейтингом екс-президента, адже традиційно, той, хто контролює центральні і західні області, має більше шансів на виграш. Жителі центральних і західних регіонів більш активні в політичному плані і багато важливих змін в країні відбуваються саме за їх підтримки. Південний схід на цьому тлі виглядає більш апатичним і фрагментованим. До речі, саме з цієї причини в 2014 році Москві довелося використовувати грубу силу, імітуючи "народне повстання" в Криму і на Донбасі.
Швидше за все, Банкова враховувала ці фактори, плануючи санкційну атаку на близького соратника Медведчука нардепа від ОПЗЖ Тараса Козака, якому формально належать опальні телеканали "112", "NewsOne" і "ZIK".
Токсичність Порошенка
У Володимира Зеленського є шанс закріпитися на правому фланзі через декілька факторів. Найважливіший з них - далеко не всі тут підтримують Петра Порошенка.
Після його провалу на президентських виборах, прозахідна інтелігенція і політичні спостерігачі в приватних бесідах говорили про те, що п'ятий президент, намагаючись приватизувати патріотичний фланг, діє тільки на шкоду. Колосальний антирейтинг ставить хрест на серйозному політичному майбутньому. При цьому Петро Порошенко і підконтрольна йому медійна машина свідомо топлять альтернативні прозахідні проекти.
Вголос таке не виголошували, щоб не накликати на себе гнів мережевих "порохоботів", штурмові загони яких щільно розквартировані в Facebook. Першим ризикнув відкрито висловитися колишній кремлівський в'язень, режисер Олег Сенцов. Він заявив, що п'ятому президенту пора на політичну пенсію, порівнявши його прихильників з сектантами.
Олец Сенцов
"У нього (Петра Порошенка - "Апостроф") великий негативний рейтинг. Він тягне за собою всю партію і відштовхує інших. Якщо ти не підтримуєш Порошенка, ти - ворог. Це риторика "Європейської солідарності". Виходить не партія, не відкритий рух, а якась секта", - сказав режисер. За його словами, Порошенко позиціонує себе лідером проукраїнських сил, але його антирейтинг в 70% заважає консолідувати електорат.
За великим рахунком, Олег Сенцов лише озвучив те, про що непублічно говорить багато хто: політичний капітал Порошенка тримається лише на відносно невеликій кількості прихильників, готових пробачити своєму кумиру що завгодно. У тому числі і те, що політичний і бізнесовий ренесанс Віктора Медведчука стався за Петра Порошенка і з його, як мінімум, мовчазної згоди.
"Петро Порошенко не може "приватизувати" патріотичний електорат. У нас потрібно дивитися не стільки на рейтинги, скільки на рівень недовіри. У цьому сенсі п'ятий президент і його близьке оточення знаходяться в лідерах політичних антипатій. Якщо по Петру Порошенку з боку влади почнуться жорсткі дії, то дві третини країни будуть аплодувати. І це електоральне поле миттєво буде розчищено. Тим більше, що з боку прозахідної публіки є запит на адекватну праву політичну силу", - говорить "Апострофу" політичний аналітик Олександр Кочетков.
Шанси на успіх
Щоб закріпитися на право-центристському фланзі команді Володимира Зеленського необхідно буде вирішити кілька складних завдань. В першу чергу слід довести історію з ОПЗЖ і санкцій проти Тараса Козака до логічного фіналу. Необхідно продемонструвати суспільству і зарубіжним партнерам реальні результати кримінальної справи, яке зараз веде СБУ по Козаку і партнерам. Про цю справу на днях говорив секретар РНБО Олексій Данилов, анонсуючи нові санкції проти проросійських політиків.
Якщо Банкова і правоохоронні органи не оприлюднюють серйозні докази можливих бізнес-зв'язків верхівки ОПЗЖ з ОРДЛО, то це відкриє істотні можливості для активної контргри з боку Віктора Медведчука і компанії. Вони почнуть знищувати Офіс президента електорально за істотної медійної підтримки з боку кремлівських пропагандистів. Навіть без трьох заблокованих телеканалів вони мають чималі можливості: в південно-східних регіонах вистачає людей, які досі дивляться кремлівський "ящик".
Також Банковій доведеться жорсткіше артикулювати свою позицію по Мінським угодам (вимога перегляду окремих пунктів) і по політичним провокаціям бойовиків в ОРДЛО. Недавній окупаційний "форум" в Донецьку, як мінімум, дозволяє Офісу президента вимагати від ЄС посилення санкцій відносно РФ. Нещодавня заява глави української делегації в ТКГ Леоніда Кравчука про те, що українські військові повинні стріляти у відповідь на силові провокації, також варто сприймати як ознаку посилення позиції.
Володимиру Зеленському важливо закріпитися в центральних регіонах. Тут "голою" ідеологією не обійтися, і необхідно показувати досягнення в інших сферах. Перш за все в економіці, де найбільш болюча тема - тарифи. Поки влада робить перші кроки, щоб не допустити зростання вартості опалення і гарячої води . Від вирішення цих питань залежить і збереження базового ядра у Зеленського на південному сході, де дуже багато людей вважають за краще ідеології цілком земні речі - субсидії і низькі тарифи.
Головні ризики - всередині себе
Коригування курсу відкриває перед Володимиром Зеленським вікно політичних можливостей, але "ідеологічний кульбіт" - досить ризикований проект. Загрози виходять не тільки з боку Петра Порошенка та Віктора Медведчука, а й з боку самої президентської партії "Слуга народу".
Партія Володимира Зеленського та парламентська мега-фракція "слуг" є клаптева ковдра. Раніше це приводило до скандалів і бардаку на рівні регіональних парторганізацій. В "Слузі народу" опинилися політики з діаметрально протилежними поглядами: наприклад, Микита Потураєв представляє прозахідне крило партії, а ось "любитель СРСР" Максим Бужанський орієнтований на виборців південного сходу.
"Протистояння Банковій з ОПЗЖ загострить внутрішні конфлікти в "Слугу народу". Далеко не всі в партії підтримують рішення РНБО і Зеленського по санкціям. Частина з них була частими гостями на ефірах цих телеканалів. Фрагментація фракції в парламенті продовжиться. Формально вона не розвалиться, але збирати голоси під потрібні рішення Банкової стане ще важче", - говорить експерт Українського інституту політики Кирило Молчанов.
Депутати "Слуги народу"
"Припустимо, частині "слуг" не подобається ситуація навколо ОТЗЖ і телеканалів. І що далі? Виходити з фракції? Суть фракційної дисципліни в тому і полягає, що, незважаючи на персональні переваги, потрібно дотримуватися партійних рішень. Якщо зовсім вже не під силу, то потрібно виходити з фракції. У даному випадку це буде вихід в нікуди. Або чекати іншого маневру партії в надії, що нинішня ситуація з санкціями - суто кон'юнктурне рішення. Якщо мова йде про довгостроковий тренд, то таким депутатам доведеться змінюватися, співвідносити свої особисті переконання з політичними реаліями. Політикам доводиться змінюватися, і це нормально", - додав Вадим Карасьов.
Зовнішні фактори
Правий крен Банковій буде критично сприйнятий в Кремлі, де знову зазвучали невиразні міркування про неіснуючий "русскій мір" в Україні. Москва не залишить без відповіді "репресії" проти партії Віктора Медведчука. Судячи з кремлівської риторики, росіяни мають намір дати політичну відповідь, попутно вишукуючи можливості для силового шантажу.
У такій ситуації Офісу президента не обійтися без сприяння з боку Вашингтона. В оточенні Петра Порошенка це розуміють, і намагаються зіпсувати відносини Банкової з Білим домом. "Європейська солідарність" разом з адвокатами Петра Порошенка відпрацьовують меседж про те, що Офіс президента Зеленського потурає кремлівській агентурі, діючи проти національних інтересів США.
Зближення Володимира Зеленського з Джо Байденом дуже невигідне не лише Петру Порошенку, а й колишнім союзникам "Зе-команди": екс-прем'єру Олексію Гончаруку, колишньому генпрокурору Руслану Рябошапка та колишньому секретарю РНБО Олександра Данилюка.
Як відзначають експерти, Вашингтон має намір провести негласний кастинг серед претендентів на "посаду" лідера прозахідних сил. Шансів у Петра Порошенка небагато, враховуючи його провали з "плівками Деркача", а також активну співпрацю двох його генпрокурорів - Віктора Шокіна і Юрія Луценка - з адміністрацією Трампа, але він буде намагатися. Його недавній покроковий план членства України в НАТО - спроба перехопити ініціативу в цьому питанні у Офісу президента. Завдання мінімум - показати прозахідному електорату, що тільки Петро Порошенко зацікавлений в інтеграції України в Північноатлантичний альянс.
Якщо для Володимира Зеленського перехід на правий фланг є довгостроковим рішенням, то Банковій вкрай важливо продемонструвати низку зовнішньополітичних досягнень. Перш за все, в питанні окупованих територій. Ефективне проведення саміту "Кримської платформи", наприклад, може стати таким досягненням. В такому випадку у Володимира Зеленського вийде те, що свого часу не вдалося Петру Порошенку - створити міжнародну майданчик по окупованому Криму. Правда, багато тут залежатиме від того, чи вдасться команді Зеленського умовити західних партнерів виставити для участі в "Кримській платформі" топове представництво. Інакше це може, навпаки, нанести сильний удар по іміджу Зеленського, чим обов'язково скористаються його вороги - як "справа", так і "зліва".
