Згідно з останнім опитуванням Левада-Центру, рейтинг президента Росії Володимира Путіна серед населення країни впав до показників 2013 року, тобто "докримського" періоду. Зараз він становить 74%, хоча в минулому році, за різними оцінками, рівень підтримки Путіна досягав 89%. Російський політолог Дмитро Орєшкін пояснює знизилися показники природним розчаруванням народу: ані анексія Криму, ані війна в Україні не принесли росіянам нічого хорошого. Економічне падіння триває, а маленькі переможні війни, здатні підняти рейтинг президента Росії, потребують грошей.
Падіння рейтингу Путіна було передбачуваним. Давно всі соціологи говорили, що рейтинг так чи інакше піде вниз — так влаштована громадська думка. У Володимира Путіна було три сплеску рейтингу, і всі вони були пов'язані з війнами: причиною першого сплеску стала (Друга) Чеченська війна, другий сплеск — Грузинська війна, і третій — війна в Україні. Суспільство відчуває голод за такими віртуальними перемогами. Хочеться людям переконатися в тому, що країна сильна, її бояться, а значить, і поважають — ось такий пережиток радянських часів. Володимир Путін його успішно експлуатує.
І, насправді, в цьому його проблема, тому що в умовах мирного часу він програє: людям стає зрозуміло, що умовний Захід пропонує більш цікаву, багатообіцяючу і перспективну модель розвитку. Ця проста логіка спрацювала і в Україні, коли люди не захотіли йти в Митний союз, Євразійський Союз — їх, навпаки, консолідувала ідея руху в бік Європейського союзу. Природно, все було дещо складніше, ніж українцям здавалося: мовляв, "проженемо Януковича і відразу підемо в Європу". Це, звичайно, казки, і така процедура розтягується на десятиліття. Але це пріоритет, це зрозуміло.
У мирному змаганні путінська Росія нічого такого захоплюючого запропонувати не може, тому що і валюта дешевша, і економіка слабша, і інформаційні ресурси не такі різноманітні, яскраві і правдоподібні, як на Заході. І культура, і наука — все там функціонує в рази успішніше, ніж у нас. Відповідно, у Путіна єдиний варіант нарощувати підтримку — консолідація громадської думки, мілітаристська риторика і такі от маленькі переможні війни. Але потім ефект від цих маленьких переможних воєн починає спадати. В даному випадку захоплення, пов'язані з тим, що "Крим наш", закінчилися, безкоштовний сир з'їдений, причому з'їв його Володимир Володимирович, а в мишоловці опинилося все населення, тому що ціни ростуть, доходи падають... Хоча ми нібито піднялися з колін, змусили рахуватися із собою, переможно відтяпали у України шматок території під бурхливі і тривалі оплески.
Я очікував, що спад рейтингу відбудеться трохи швидше. А виявилося, що лише через три роки. Але тенденція необоротна, тому що приводів для оптимізму немає - економіка явно не росте і навряд чи протягом найближчих років покращиться, а в людей вже накопичилася втома. Логіка у них була дуже проста: раз ми звільнилися від кабальної залежності від Заходу (це такий пропагандистський штамп, не було такої залежності) і приєднали Крим, то зараз все попре вгору, як на дріжджах, усі будуть багатіти, все буде покращуватись, і взагалі ми побудуємо щасливе минуле за зразком Радянського Союзу. Пояснювати людям, що Радянський Союз — далеко не кращий зразок для наслідування, безглуздо, тому що вже сформовані соціальні міфи.
За Крим потрібно платити приблизно 100 млрд рублів на рік з бюджету, а "грошей немає". Є і Сирія, де ми начебто всіх перемагаємо, але це теж коштує грошей. І, нарешті, за цю "Новоросію" в зменшеному варіанті теж потрібно платити, але і там щось не видно бурхливого процвітання. Люди починають це усвідомлювати, і рейтинг йде вниз. Тепер у Володимира Путіна серйозні проблеми: йому потрібно до наступного вівторка — або в крайньому випадку до четверга — здійснити черговий подвиг...