Перехід до мирного життя залишається однією з головних проблем як для ветеранів, так і для суспільства, в якому вони живуть. Міністерство у справах ветеранів України займається глибоким дослідженням цієї проблеми. Серед пріоритетів вивчення – досвід Хорватії та Боснії і Герцеговини, де міністерства у справах ветеранів існують десятки років, мають великий реєстр оборонців Вітчизни, які ставлять значну частину усього суспільства. Тому ветеранська проблематика там дійсно має великий державний вимір і вагу, а також значний вплив на усі суспільні процеси.
В Україні потрібно розпочати боротьбу за захист життя ветерана в мирних умовах. Своєю думкою з цього приводу поділився на сторінках видання "Апостроф" радник міністра у справах ветеранів Олександр Левченко.
Поза сумнівом, одним із найважливіших моментів життя ветерана після його переходу до мирної діяльності є його подальше працевлаштування в цивільному середовищі. Наші зарубіжні партнери звертали увагу, що для соціальної підтримки ветеранів держава там надавала значні пільги у різних сферах життя та фінансову допомогу. Проте найголовнішою з них була підтримка у пошуках місця роботи, яке мало б відповідати фаховій підготовці ветерана. Як варіант - здійснення перекваліфікації, яка б допомогла йому стати конкурентним на ринку праці. У такий спосіб ветеран міг отримати непоганий заробіток чи роботу до душі та з перспективами професійного росту, але з меншою заробітною платою.
Особлива увага була акцентована на необхідності ретельного моніторингу стану справ із працевлаштуванням ветеранів війни після їхнього повернення до мирного життя. Це стало надзвичайно важливою справою, що потребує надання допомоги у працевлаштуванні кожному бажаючому оборонцю Вітчизни як через центри зайнятості, систему органів роботодавців, так й інші профорієнтаційні заклади. Водночас міжнародний досвід підказує, і це видається абсолютно раціональним, що на законодавчому рівні треба також закріпити заохочення та обов’язковість для державного і приватного секторів економіки прийняття на роботу ветеранів війни та членів сімей загиблих воїнів через надання певного пільгового оподаткування відповідних посад в установах і підприємствах у разі працевлаштування там категорій осіб, що брали участь в АТО/ООС.
Зрозуміло, що це є соціальною нормою, яка начебто веде до скорочення бюджетних надходжень, а значить, може загрожувати недофінансуванням низки державних програм, проте практика життя країн, які пройшли через війни або збройні конфлікти, говорить про зворотну віддачу - значну стабілізацію ситуації в усьому суспільстві і окремо - у ветеранському середовищі, яке є дуже чутливим і може гостро реагувати на всі прояви соціальної несправедливості.
Тому треба розуміти, що якщо пролобіювати на законодавчому рівні державну підтримку працевлаштування ветеранів війни та членів родин загиблих через зменшення податкового навантаження на працедавців, які працевлаштують цю категорію осіб, то від цього державний бюджет, статки фірм і підприємств не програють, а все українське суспільство буде у значному виграші завдяки кроку до соціальної справедливості та громадянської стабільності.
Тобто зараз ми хочемо сформулювати перед собою дуже важливе завдання: ветеран із відповідним фахом підготовки повинен мати хороший попит серед наших роботодавців і відносні переваги, щоб швидше зарекомендувати себе як професійний співробітник та сумлінний виконавець. Тому на часі розглянути можливість зробити відповідні поправки до чинного трудового законодавства стосовно надання переваг при працевлаштуванні ветеранів війни та членів родин загиблих воїнів. А для ветеранів, які планують започаткувати власний бізнес, - підготувати проекти щодо відповідного державного пільгового кредитування.
Інша гостра тема – психологічні проблеми з якими стикається ветеран війни при поверненні до мирного життя. Ви помітили, що одна частина ветеранів, яка повернулася додому, знайшла доволі легко своє місце в житті, а інша частина потрапила в незручні ситуації. Звісно, що тут різні житейські проблеми, але треба знати, що частина учасників бойових дій повернулася із захворюванням на ПТСР – посттравматичний стресовий розлад. Наприклад, наші зарубіжні колеги ведуть статистику таких випадків уже десятиліттями, і відомо, що в середньому 13-14% учасників бойових дій обов’язково захворюють на ПТСР із різних причин. Серед тих, хто отримав поранення, відсоток зростає до 43%, а важкі випадки - це і всі 50% вірогідності захворювання. Це сумна статистика, яка відповідає і нашим реаліям.
Наші колеги наголошували, що відразу після війни вони не звертали увагу на небезпеку психічних захворювань серед ветеранів. Здавалося, чому б це герої війни, які побували у складних фронтових умовах, матимуть психічні проблеми при переході до мирного життя. Але таким чином функціонує людський організм, у якого під час війни і ведення боїв відбувається його постійна мобілізація, і психічних негараздів дуже мало. А от після повернення додому, релаксації людини, трапляються далеко непоодинокі психічні проблеми.
Зараз практикуючі психологи і психіатри почали уважніше ставитися до перших симптомів ПТСР, які виявляються у ветеранів війни після повернення до мирного життя. Ми зрозуміли, що потрібно проводити відповідну роботу з членами родин та близькими, знайомими ветеранів, які мають відразу сповіщати про зміни в характері поведінки особи, яка повернулася з війни, і при цьому розуміти, як себе поводити в таких ситуаціях. Це дуже делікатне питання, і далеко не всі ветерани визнають необхідність проходження додаткової психологічної реабілітації, обов’язкової при поверненні до цивільного життя. Я вже не кажу про сам курс лікування. У таких людей з’являються певні "підозри" до оточуючих, що їх просто "хочуть зробити хворими", або курс реабілітації не дає жодних результатів та був марнуванням часу.
Не хотів би огульно узагальнювати, проте необхідно виокремити цю проблему як надзвичайно гостру. Адже в Балканських країнах через 25 років після закінчення війни рівень втрат серед ветеранів від суїцидів вже добігає до кількості вбитих за весь час бойових дій. Це надто трагічна статистика. Громадськість та державу також насторожує велика кількість розлучень, сімейних скандалів, що провокує хвороба ПТСР, і нам небайдуже, як складеться життя колишнього фронтовика і членів його родини у мирному житті.
У 2015-2017 роках хорватська сторона надала максимального сприяння безкоштовному стажуванню наших військових психологів і психіатрів у себе в країні, де вони мали можливість перейняти досвід лікування ПТСР. Після таких стажувань на базі Нацгвардії було створено майданчик для дослідження цієї проблеми. Окремо вона діє в системі МОЗ. Це дійсно непростий і довготривалий процес, проте якщо його хоч на якийсь час занедбати, то наше суспільство стикнеться із значною кількістю самогубств серед представників ветеранської спільноти, нещасних випадків з використанням зброї та вибухових речовин, резонансних подій на кшталт погрози підриву мостів чи інших об’єктів. Логічно визначити цю проблему як одну з найгостріших і концентрувати зусилля, щоб привернути до неї першочергову увагу для вирішення на загальнодержавному рівні. Свого часу ветерани самовіддано боролися за захист своєї Вітчизни, а зараз держава та громадськість повинні також розпочати своєрідну боротьбу за захист життя ветерана в мирних умовах.
Щодо реалізації питань надання дієвої допомоги в працевлаштуванні учасників бойових дій та ветеранів війни, а також проведенні психологічної підтримки та реабілітації активно включилася Консультативна рада ветеранів війни та учасників бойових дій при президентові України, визначивши ці напрями роботи серед головних.
