23 липня чоловік на ім'я Роман Скрипник, погрожуючи гранатою РГД-5, захопив в заручники начальника УКР ГУНП в Полтавській області полковника поліції Віталія Шияна. Разом з ним зловмисник скочив в авто та вирушив у напрямку Києва. Скрипник воював в АТО та був засуджений за зберігання і збут наркотиків. Головною вимогою терориста – аби його не саджали до в'язниці.
Подія сталася після резонансного теракту у Луцьку, де також колись засуджений Максим Кривош ("Плохой") взяв у заручники пасажирів автобуса та вимагав від представників влади записати самовикривальні відео.
Самосуд і теракти можуть стати звичним явищем для України, якщо не забезпечити реформування системи правоохоронних органів, судів і прокуратури, кажуть експерти. Люди не бачать справедливості від тих, хто має її забезпечувати, і йдуть вирішувати усе своїми силами. Однак проблема полягає і в тому, що наше суспільство саме не готове до змін. У ситуації розбирався журналіст "Апострофа" Дмитро Малишко.
Кров за кров
18 липня у Чернівцях на вулиці Небесної сотні між двома чоловіками виникла суперечка, яка переросла у бійку. Потім один із учасників подій вихопив пістолет та застрелив іншого. Як стало відомо пізніше, вогнепальну зброю застосував представник азербайджанської діаспори – відомо, що звати його Назим.
Причини убивства треба шукати 3 серпня минулого року. Тоді у спальному районі Чернівців поблизу заводу "Гравітон" стала різанина, в результаті якої загинув 21-річний син Назима. Тож майже через рік він помстився одному із винуватців тої трагедії – і убив його батька (так пишуть коментатори із Чернівців у соцмережі Facebook). Мовляв, нині загиблий чоловік підбурював сина напасти на азербайджанську родину.
У мережі опублікували відео піврічної давнини, де Назим скаржиться на роботу правоохоронних органів і байдужість журналістів і суспільства. Він розповідає, що сам був тричі поранений у бійці, але із трьох нападників затримали лише одного, а іншого відпустили.
"Мені зашили три рани і забрали до первомайського відділку поліції. Я там написав скаргу – вони її заховали. Я пішов до прокуратури – питаю, чому одного злочинця "закрили", а двох відпустили? Прокурор каже – іди скаргу пиши, у нас нема матеріалів", - бідкався чоловік.
"Я полетів в Азербайджан на похорони сина. Коли повернувся, мене викликали до поліції і слідча на ім'я Катя сказала – ми будемо змінювати статтю 121 ст., ч 2 (навмисне тяжке тілесне ушкодження за обтяжуючих обставин, - Апостроф) на статтю 119 (вбивство через необережність, - Апостроф). Мовляв, є наказ, дзвонила дуже впливова людину. Ми сказали, що не згодні. І ось сьомий місяць не заводять кримінальну справу, діло розділили на дві частини", - розповідав Назим. За його словами, на його іншого 18-річного сина нападали і били на базарі, де торгує родина. Користувачі у Facebook пишуть, що цькування цієї добропорядної родини азербайджанців тривало і після публікації цього інтерв'ю.
Самосуд як норма
"Зараз в правоохоронній системі колапс. Повідомлення про зґвалтування, про торгівлю наркотичними речовинами і нагородною зброєю стали буденністю - і довіри до правоохоронців немає жодної. Система деградувала остаточно", - коментує "Апострофу" глава Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін.
"Вихід із ситуації один – розрубати все, як гордіїв вузол. Питання в тому, зробить це держава чи народ України. Потрібні жорсткі методи – і починати треба з голови. Очільники силових структур повинні бути усунуті від виконання своїх обов'язків. Система має бути тотально перезавантажена. Для початку всіх треба розігнати. І я не брав би на роботу жодного, хто хоч трохи працював раніше у поліції. Не можна плювати на десятки мільйонів людей. Якщо це не буде зроблено "по вертикалі", це буде зроблено знизу - це лише питання часу. Система вмирає на наших очах. Сьогодні відбуваються вбивства кривдників, яких не змогли посадити судові органи. А потім самосуд торкнеться посадових осіб. Для чого до цього доводити?", - каже Учайкін.
При цьому він вважає, що дозвіл населенню купувати вогнепальну зброю не збільшить кількість "судів Лінча". Зброю для вендети зазвичай купують на чорному ринку, пояснює він.
"Зараз же прокуратура і поліція не ведуть облік злочинів, вчинених із реєстрованої і незареєстрованої зброї. Ми платимо десятки і сотні мільярдів гривень, а вони не можуть відповісти, де той чолов'яга придбав пістолет. Він не міг його придбати у законний спосіб", - каже Учайкін.
Насправді, самосуд – це ознака неефективності правоохоронної системи, коментують українські правозахисники. Це "нормально", коли людина, відчуваючи свою неспроможність домогтися законного рішення, бере справу у свої руки. Навіть в ЄС чи США такі випадки стаються, адже іноді вдовільнити всі сторони просто неможливо. Проблема ж української правоохоронної систему в тому, що "реформи" проводилися лише такі, де нинішній голова МВС Арсен Аваков бачив вигоду.
Наприклад, після Майдану Захід пропонував надати українській поліції систему електронного документообігу безкоштовно – а вартість її складає близько 1,5 млн євро, розповідає "Апострофу" правозахисник, експерт з реформування МВС Олег Мартиненко. Завдяки цій системі фіксувався б кожен дзвінок, кожен документ і спроба його видалення. Однак Аваков відмовився від цієї ідеї, бо, як каже Мартиненко, "не відчув запаху грошей".
Та ж сама доля випала й експерименту у Білій Церкві. "Там були запроваджені посади детективів, які б об'єднували функції слідчих та оперативників. Але проект був навмисно сформований таким чином, аби показати провальність цієї ідеї", - каже юрист, експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини Михайло Каменєв.
"Причина терактів і випадків самосуду – це бездіяльність поліції. Для них убивство одної людини на побутовому рівні – це дрібниці, уже й розкрили. При тому розкривають явно не на користь чесності і справедливості. Якщо говорити про Чернівці, то я б примусив дільничного повзати по цьому району, проводити профілактичні заходи, попереджувати. А зараз, як скаржаться люди, дільничні перетворились на дрібних збиральників "податків". У них робочий день починається з того, що вони знімають "мзду" по точках і цим же завершується", - обурюється відомий український оперативник, засновник карної розвідки Управління з боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ) Валерій Кур.
Чи достатньо звільнити Авакова
Найперша міра, яка допомогла б змінити ситуацію на краще, – це провести ротацію міністра внутрішніх справ, - вважає Валерій Кур.
"Якщо не можеш звільнити його з якихось суб'єктивно-об'єктивних причин, наприклад, він надто сильна особистість, відправ його "на підвищення" – такий термін існував ще в Радянському союзі. Дай йому те, від чого він не може відмовитися, але прибери його із системи внутрішніх органів. Там має бути інший керівник – не бізнесмен, який думає про бізнес і політику, а не проблеми поліції. Зі зміною голови МВС відразу почнеться її реформування", - впевнений експерт.
Опитані правозахисники не заперечують, що нинішній голова МВС несе особисту відповідальність за те, що коїться у його відомстві. Але питання стоїть, ким саме його замінять.
"Авакова треба прибрати і віддати під суд, як він того і заслуговує. Але треба розуміти, що натомість з'явиться кращий або гірший його аналог, але система не зміниться. Кількість убивств, зґвалтувань не зменшиться", - каже Мартиненко.
Його підтримує і Каменєв. Немає гарантії, що зміна Авакова обов'язково змінить систему, каже він. В української поліції відсутні інституційні механізми. Їх створює парламент, кабмін та МВС.
"Враховуючи вагу і можливості Авакова, можна сказати, що він відповідає за все. Бо він відповідає за інституційний розвиток національної поліції і створення нових інструментів контролю, дисциплінарних розслідувань і вирішення кадрових питань. Політичної волі до змін у нього немає. Але зміни залежать не від прізвища. Сама система себе не реформую. Для поліції речі, які ми хочемо змінити, видаються нормальними. Інакше б ми бачили вуличні протести поліцейських", - зазначає експерт.
Як реформувати поліцію
"Поліція повинна турбуватися, аби людина, яка постраждала від кримінального правопорушення, отримала всі можливі сатисфакції - це називається сервісна служба в поліції" , - розповідає Мартиненко.
Але у реформу поліції 2014 року просто не було закладено поняття сервісної служби. У відділку ще так-сяк допоможуть скласти заяву, але ніхто не надасть безкоштовного юрисконсульта, соціальну чи психологічну консультацію. Також поліція не надає так званого двостороннього зв'язку – інформацію до потерпілого доносять не ефективно.
"У нашої поліції лишився абсолютно не реформований кримінальний блок і блок слідства – це фактично провал реформи, бо вони відповідають за основне завдання поліції", - додає Каменєв.
"Перш за все – треба встановити електронний документообіг. Друге - слідство треба перевести під Мінюст або під судові органи. Тоді була б наступна система: прокуратура готує обвинувачення, поліція – докази провини, а в суді відбувається конкуруючий процес", - вважає Мартиненко.
Треба розуміти, що злочинність не може бути знищена. Завдання органів правопорядку – зменшити можливості таких проявів, вважає Каменєв.
"Можна починати з рівня зарплати правоохоронців, забезпечення ресурсами, щоб не було бажання "кришувати", - пояснює він. І тут же говорить про те, що проблема криється у самій системі. Як приклад, він пригадує недавні події у Кагарлику, де поліцейські цілу ніч катували і ґвалтували жінку. Це стало можливо, бо це допустив начальник відділку, бо він мав таке ставлення до дисципліни підопічних.
"У поліції не вистачає інституційних механізмів, аби запобігати протиправній діяльності службовців. Безкінечною переатестацією, перетряхуванням кадрів їх вирішити не можливо", - каже Каменєв.
Мартиненко вважає, що треба повернутися до реформи 2014 року і провести її системно. "Тоді попри людський фактор ми примусимо "поганого" поліцейського чинити добре. Він би й хотів взяти хабара, ударити, купити собі дачу у Пущі-Водиці, але не може, бо скрізь відеокамери й купа свідків, незалежна від голови МВС фіскальна служба", - вважає Мартиненко.
Питання до суспільства
В першу чергу в ситуації у винне суспільство, сходяться на думці експерти. Саме терплячість українців і дозволила провалити реформу поліції. У суспільстві у нас прийнято, що якщо ти менший, "лох", як то кажуть, їхньою мовою, то тебе можна зневажати. Прийнятною є нетерпимість до іншої національності. На цю ситуацію накладається синдром недореформованої поліцейської системи. Правоохоронні органи вирішують свої проблеми, не зважаючи на населення. І поліцейським комфортно жити у тих умовах, які вони створили для себе. Разом з тим і суспільство легко згоджується на ці правила.
Валерій Кур розмірковує щодо вендети у Чернівцях. Адже Назим зіткнувся з неприйняттям і серед місцевого населення, і серед правоохоронців.
"Зі слів цього чоловіка видно, що в поліції його вважають за "чурку" і не хочуть мати з ним справи. Дійсно, чоловік говорить з явним акцентом, йому бракує словарного запасу. Але він чітко формулює думки. І син у нього, судячи з усього, був вихованим молодим чоловіком", - каже засновник УБОЗУ. Він наголошує, що за вбивство Назим все рівно повинен понести покарання, але треба розуміти і причину, яка призвела до цього.
Олег Мартиненко сподівається, що суд при розгляді справи візьме до уваги різні фактори. Однак, не можна вважати, що Назим із Чернівців, потрапивши за ґрати, почуватиме себе у безпеці і не постраждає. Адже в Україні випускають з-за ґрат моральних інвалідів, – просто тому, що так працює наша пенітенціарна система. Варто відзначити, що і Максим "Плохой" і Роман Скрипник відбували покарання на "зоні". Олексій Белько, який мінував міст "Метро" на початку червня теж свого часу зіткнувся із українською судовою системою – під час несення служби він самовільно залишив військову частину, за що його засудили до 7 діб арешту. І Максим "Плохой" і Белько висловлювали своє невдоволення системою та суспільною несправедливістю.
"Треба робити так, щоб люди, які відбули покарання у в'язниці, не мали рецидивів, були готові ресоціалізуватися. Наше суспільство до цього не готове. У нас "зек" – це клеймо на все життя. Людина, яка відбувалася покарання на "зоні", не може нормально влаштувати своє життя, влаштуватися на нормальну роботу", - говорить Каменєв. Функція покарання, наголошує він, це повернення злочинця до суспільства. А у нас тюрми часто працюють за принципом культивації організованої злочинності. Люди просто потрапляють у такі умови, що вони по-іншому не можуть.
Про жахливі умови тримання за ґратами говорить і Валерій Кур.
"Умови тримання в українській в'язниці дають підстави або покінчити життя самогубством, або щось з собою зробити, аби лише там не знаходитися. Тому що там - морок. Хіба це не суспільство? Хіба не держава створює умови для руйнування особистості? Можливо, Максим "Плохой" став психічно хворим саме там", - каже він.
Зараз в соцмережах обговорюють, що теракт у Луцьку, так же як і замінування мосту Метро у Києві могли бути постановками для підвищення рейтингу Арсена Авакова та політичної сили "Слуга народу". Засновник карної розвідки УБОЗУ вважає, що попри конспірологічні теорії можна припустити, що нинішній стан суспільства і правоохоронної системи – коли всім байдуже - може просто довести людину до краю – і теракти стануть цілком реальним і масовим способом виявлення громадянської позиції.
"Можна сказати, що терористи дійшли у житті до такої степені, що пішли приймати рішення самостійно. Так же й азербайджанець із Чернівців – він побачив, що реакції від правоохоронців немає, а в деяких моментах – навіть злочинні дії. Це дуже погано. Бо зброї у населення зараз так багато, як не було ще ніколи за всю історію України. Якщо в такій ситуації дати людям можливість вирішувати все самим, то цього й чекає наш головний ворог", - говорить Кур.
Якби там не було, а забезпечення справедливості для простих людей досі лишається проблемою. Не лише поліція, а й прокуратура, і судова влада, які відповідають за правопорядок, неспроможні на швидкий ефективний розгляд справ. Частково це пов'язано і з завантаженням системи. Судді можуть мати по 1000 справ на рік або й більше, а час на розгляд одної сягає 10-15 хвилин. Все це питання, які потребують не швидких рішень, а глибоко припрацювання.
"Народ хоче швидкої крові, щоб уже завтра всі відправилися по колоніях. Якщо ми вибираємо європейський вектор, права людини і справедливий суд, то посадки будуть не часті, чекати їх доведеться довго, але вони будуть гарантовані. Якщо ми обираємо "беспредєл" і посадки вже сьогодні, то матимемо шанс сісти самі за надуманими звинуваченнями", - говорить Каменєв.
"Нам треба поставити питання самим собі – нам потрібна реформа чи лише її видимість? Нам потрібні штрафи за порушення правил дорожнього руху чи просто відеокамери?", - підсумовує Мартиненко.
