Посли ЄС у Брюсселі погодили ідею щодо використання надприбутків, які приносять заморожені російські активи. Для цього буде створено окремий фінансовий рахунок, на який надходитимуть відсотки від російських вкладів. Тепер справа за наступним кроком - узгодження механізму передачі їх в розпорядження України. Не виключено, що це питання буде обговорюватись на саміті Євросоюзу, який відбудеться 1 лютого у Брюсселі. Основною темою цього саміту є вирішення питання фінансової допомоги Україні. Про напрацювання правових механізмів вилучення російської власності як у самій Україні, так і поза її межами в інтерв'ю "Апострофу" розповіла заступник міністра юстиції ІРИНА МУДРА.
Як забрати 300 мільярдів
- Російські активи вже стали майже таким самим елементом фольклору як золото гетьмана Полуботка: про них багато говорять, але добути їх неможливо. В якому вигляді існують ці активи? Що це?
- Коли говорять про 300 мільярдів доларів заморожених російських активів, то мають на увазі так звані суверенні активи - майно, що належить безпосередньо російській державі. Переважно це золотовалютні резерви російського Центробанку, які він зберігав на банківських рахунках в інших державах.
- Тобто це так звані високоліквідні активи, які, отримавши, можна легко і швидко перетворити на гроші?
- Так. Це - low-hanging fruits (буквально - "плоди, що низько висять", тобто те, що легко дістати - "Апостроф"). Такі активи після їх вилучення можна швидко направити на потреби України. І наша основна увага зосереджена сьогодні на тому, щоб отримати доступ до них.
Але ми не обмежуємо цим наші претензії. Наша мета - отримати всі активи, якими володіє за кордоном Росія, включаючи майно російських державних компаній. І це може бути будь що: гроші, нерухоме чи рухоме майно, корпоративні права, об’єкти мистецтва тощо.
- А де знаходяться російські активи?
- Переважно це країни "великої сімки" і Євросоюзу. З’ясовано, що більша частина - близько 189 мільярдів євро - зберігається в компанії Euroclear у вигляді цінних паперів (Euroclear - бельгійська компанія, яка спеціалізується на зберіганні та безпечних операціях з цінними паперами, є частиною американської фінансової корпорації JP Morgan & Co - "Апостроф"). Від 5 до 8 мільярдів доларів знаходяться в Сполучених Штатах. Значні суми також перебувають в Німеччині, Франції та інших країнах Євросоюзу.
І я вважаю, що на даний момент виявлено не всі існуючі активи. Насправді загальна сума набагато більша ніж 300 мільярдів доларів. Якщо на міжнародному рівні буде ухвалено відповідні закони, які зобов’яжуть країни розкрити інформацію про російську власність, знайдуться ще інші цінності.
- Тим не менш, хоча це дуже ліквідні активи, вони досі не тут. Розмови про їх вилучення ведуться уже майже два роки - з моменту, коли вони були заморожені. І багато хто в Україні дивується, чому справа тягнеться так довго. З точки зору багатьох людей, все виглядає дуже просто: забрати та віддати нам. Можна впоратися за один день.
- Це питання точно не про "забрати та віддати нам". Кожна правова держава має законодавство, яке гарантує право власності. І ніхто не збирається це законодавство порушувати (саме тому гроші диктаторів і корупціонерів з усього світу прямують до Європи та Америки, де вони захищені законом й незалежними судами - "Апостроф"). За звичайних умов, ніхто не має права конфіскувати суверенні активи. Вони користуються захистом міжнародних законів. Для того, щоб вилучити ці кошти, потрібна тривала, досконально розроблена правова процедура.
Наша позиція в цьому питанні - Росія має юридичні зобов’язання перед Україною щодо компенсації завданих збитків. Це зобов’язання виникло в той момент, коли Росія, порушивши норми міжнародного права і статут ООН, напала на Україну і вчинила незліченні воєнні злочини, спричинила шкоду обсягом в сотні мільярдів доларів. Обов’язок агресора - відшкодувати потерпілій стороні завдану шкоду.
І тепер міжнародне співтовариство повинне розробити механізми такого відшкодування. Якщо Росія не погоджується зробити це добровільно, то доведеться вдатися до засобів примусу. Адже було порушено зобов’язання не лише перед Україною, але й перед усім світом. Як один із заходів в рамках такого відшкодування розглядається конфіскація суверенних активів Росії. Важливо, щоб це рішення було ухвалене не окремою країною, а на глобальному рівні. І якщо раптом в майбутньому Росія погодиться добровільно сплатити репарації...
- Фантастичний сюжет...
- Але ми маємо його враховувати. І якщо це станеться, то вилучені кошти будуть зараховані до загальної суми репарацій. Відтак нинішня передача цих активів Україні може розглядатися як авансовий платіж в фонд відшкодування. Фактично таким чином світове співтовариство виконає за Росію її обов’язок, який вона поки що відмовляється виконувати сама.
Проте таке рішення не може ухвалити одна країна. Воно має бути ухвалене на глобальному рівні.
- Проблема в тому, що глобальний рівень представлений Радою безпеки ООН, і цілком очевидно, що цей орган нездатний ухвалити необхідні рішення, оскільки Росія є постійним членом Радбезу з правом вето.
- Так. Тільки минулого року в Раді безпеки 35 разів піднімалося питання щодо ситуації в Україні, і 35 разів Росія блокувала будь-які рішення. Тому ця можливість для нас закрита.
Проте існує ряд інших організацій, з якими ми активно працюємо - "велика сімка", Рада Європи, Євросоюз, різні регіональні організації тощо. Рішення має бути ухвалене на всіх можливих політичних майданчиках, що забезпечить йому максимальну легітимність.
Крім того, нагадаю, що існує резолюція Генеральної асамблеї ООН від 14 листопада 2022 року - 94 країни висловилися про те, що Росія зобов’язана відшкодувати Україні завдану шкоду. І для цього країнам-членам ООН рекомендовано створити міжнародний реєстр збитків. Тож після ухвалення резолюції ми негайно взялися до роботи, і менше, ніж за вісім місяців такий реєстр був створений.
- Що собою являє цей реєстр і навіщо він потрібний?
- Він є першим елементом механізму компенсації. Там фіксуються всі збитки, завдані Україні з боку Росії. Заяви про збитки і відповідні докази до реєстру мають право подавати фізичні та юридичні особи, а також держава Україна в особі її центральних та місцевих органів влади.
- Які саме збитки будуть фіксуватися в реєстрі? Тільки матеріальні?
- Ні. Туди увійдуть всі види шкоди, завданої агресором Україні та її населенню. Це збитки, пов’язані з втратою життя, тілесними ушкодженнями, катуванням, сексуальним насильством, примусовим переселенням, вимушеним переміщенням, втратою майна та доходів. Також фіксуватиметься шкода, завдана об’єктам інфраструктури, державним об’єктам, культурній та мистецькій спадщині, навколишньому середовищу тощо. Остаточний перелік категорій збитків буде затверджений Радою реєстру.
- Вона вже існує?
- Так, на конференції реєстру було обрану Раду з семи осіб, одна з яких запропонована Україною (Юлія Кирпа, юристка, фахівець з банківського та фінансового права. Крім неї до Ради реєстру увійшли представники Німеччини, Італії, Ісландії, Фінляндії, США та Польщі - "Апостроф").
Досвід попередників
- Отже припустимо, що ми зібрали в реєстрі вичерпну інформацію про завдану шкоду. Як це нам допоможе отримати гроші?
- Юридичний механізм, який зараз розробляється, передбачає створення також спеціальної компенсаційної комісії, яка буде вивчати дані з реєстру і на їх основі визначати розмір компенсації, яку належить сплатити Росії.
- І куди треба буде звертатися з цими рішеннями?
- Звичайно, коли йдеться про компенсації, потрібно не лише визначити їх розмір, але й знайти джерело коштів для їх виплати. Інакше всі дані реєстру і рішення компенсаційної комісії залишаться нічого не вартими документами. От саме для цього ми і пропонуємо створити фонд для виплати компенсацій. І першим внеском до цього фонду мають стати заморожені російські активи.
- Такий юридичний механізм вже коли-небудь використовувався? Чи наш випадок буде першим в історії?
- Точно такої ситуації ще не було, тому багато питань ми маємо вирішити вперше. Проте певною мірою схожі випадки вже були, і ми спираємося на цей досвід, розробляючи нові правові механізми.
З найближчих історичних прикладів - це компенсації, які виплачував Ірак Кувейту (в серпні 1990 року іракські війська вдерлися до Кувейту і за два дні захопили всю країну. В січні-лютому 1991 року міжнародна коаліція здійснила операцію "Буря в пустелі", в результаті якої Кувейт було звільнено - "Апостроф"). Тоді також було створено компенсаційну комісію й фонд для виплати відшкодування потерпілим. До цього фонду зараховувалася певна частина доходів від експорту іракської нафти.
- Ірак на це погодився?
- Погодився. Але в добровільно-примусовому порядку. Це і є головною відмінністю від нашої ситуації. Ми не бачимо доброї волі Росії щодо відшкодування завданих нею збитків. І найближчим часом навряд чи варто її очікувати. Саме тому ми пропонуємо в примусовому порядку направити до фонду відшкодування російські суверенні активи.
Ще одна відмінність - ірако-кувейтський механізм компенсацій створювався на основі рішення Ради безпеки ООН. На жаль, нам на таке рішення розраховувати не доводиться.
Є і інші прецеденти, що мають певну подібність до нашого випадку. Наприклад, механізм компенсацій, створений США та Іраном в 1981 році (після захоплення Іраном співробітників посольства США і замороження у відповідь іранських активів - "Апостроф"). Тоді Іран погодився самостійно наповнювати фонд компенсації постраждалим, а США розблокували його активи.
Що кому належить
- Перейдемо тепер до російських активів в Україні. Вони поступово конфіскуються, і виглядає так, що в Україні це зробити простіше, ніж в США чи Європі. Які юридичні процедури при цьому застосовуються?
- Такі конфіскації відбуваються на основі санкцій проти конкретних фізичних осіб, які зокрема передбачають блокування їхніх часток в юридичних особах, які діють на території України. Рішення про застосування санкцій ухвалює Рада національної безпеки і оборони, а вводить їх в дію президент. Потім Міністерство юстиції звертається до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) з позовом про конфіскацію активів підсанкційних осіб. І вже суд ухвалює рішення щодо конфіскації майна.
- Скільки вдалося конфіскувати активів?
- На сьогодні подано до суду 38 позовів, і по 32-м справах вже винесене рішення щодо конфіскації активів. У власність держави перейшли десятки компаній, сотні об’єктів нерухомості, тисячі одиниць рухомого майна. Також стягнуто готівкових коштів близько 130 мільйонів гривень.
Зараз на розгляді знаходиться справа російських олігархів Воєводіна, Гінера і Бабакова. З наявних в Міністерстві юстиції матеріалів, можна дійти висновку, що вони опосередковано здійснюють контроль над компанією VS Energy, яка контролює декілька обленерго, об’єкти готельного бізнесу, нерухомості, а також має частки в багатьох компаніях.
- Російські олігархи (як і українські) є великими майстрами зі створення такої структури власності, коли дуже важко зрозуміти, що кому належить. Останній приклад - "Київстар", акції якого належать європейській компанії, в якій, крім росіян, є і інші інвестори. Як вилучити частку підсанкційних осіб, не зачепивши інтересів західних співвласників?
- Простої відповіді на це питання закон не дає. Нам доводиться проводити величезну роботу для того, щоб підняти "корпоративну вуаль", розібратися, яка саме частка в певному об’єкті належить підсанкційним особам. Звертаємося по інформацію не лише до українських спецслужб, але й до наших зарубіжних партнерів по лінії міжнародної правової допомоги.
Ми часто чуємо докори, що Мін’юст тягне з конфіскацією. Але, щоб зібрати вичерпні докази того, що певна власність пов’язана саме з росіянами, потрібно багато часу і роботи. Дуже важливо дотримуватися верховенства права і забезпечувати захист прав непідсанкційних акціонерів. Бо кожен олігарх, у якого відібрали майно, має можливість звернутися в міжнародний суд, і нам доведеться відстоювати свою позицію там.
- Україна вже принаймні один раз відстояла власні інтереси в закордонних судах, добившися повернення колекції скіфського золота. Як це вдалося?
- У 2014 році ця колекція на правах оренди перебувала в музеї Алларда Пірсона (археологічний музей в Амстердамі - "Апостроф"). І після анексії Криму на неї претендувала Росія на тій підставі, що експонати належать музеям з окупованого нею Криму. Наша позиція полягала в тому, що ці скарби є національним надбанням України.
Судові розгляди тривали роками. Нарешті в 2021 році Апеляційний суд Нідерландів встановив, що колекція належить Україні. А крапку у справі минулого року поставив Верховний суд Нідерландів, який ухвалив остаточне рішення про повернення історичних цінностей законному власнику. Щоправда, за цим рішенням Україна повинна була відшкодувати музею витрати на зберігання колекції протягом дев’яти років.
- Це велика сума?
- Близько 130 тисяч євро. Проте завдяки спільній роботі українського уряду, посольства України в Нідерландах, музею історії України нам вдалося домовитися про те, щоб не сплачувати ці гроші. Тож ця боротьба закінчилася нашою переконливою перемогою.
Читайте також: Якщо Штати не дадуть гроші, у нас залишиться два варіанти - нардеп Юлія Клименко
