Угодою про Асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання наблизити своє законодавство про конкуренцію та практику його застосування до європейських норм. Тому ще у березні 2019 року європейські експерти розробили порівняльно-правовий аналіз Закону "Про захист економічної конкуренції України", в якому перерахували всі невідповідності та надали рекомендації щодо потрібних змін, розбивши їхнє впровадження на два етапи. Це був сигнал Україні, що здорова конкуренція є передумовою зростання економіки на основі інновацій, прозорого ринку для залучення інвестицій, але справа зрушила з місця лише влітку 2023 року, коли Верховна Рада на виконання першого етапу реформи ухвалила законопроєкт, який посилив значення АМКУ.
Зростання ролі АМКУ та приведення українського антимонопольного законодавства до стандартів ЄС, безперечно, стимулюватиме розвиток конкуренції. Трансформації у сфері антимонопольної політики приведуть до демонополізації багатьох галузей та їхнього швидкого розвитку. Так само це прискорить євроінтеграцію та притік інвестицій до нашої країни.
Одним із напрямків, який потребує прискіпливої уваги з боку антимонопольних органів, є запобігання штучному створенню монополій. Сьогодні внаслідок повномасштабного російського вторгнення Україна мусить здійснювати блокування та націоналізацію активів людей і компаній, пов’язаних із країною-агресором. Це, безумовно, правильний шлях очищення від спадку періоду геополітичної невизначеності та сумнозвісної "багатовекторності".
Втім, націоналізація активів зараз створює виклики, над якими держава має замислитись якнайшвидше та розробити інструментарій, що допоможе уникнути пастки монополізації, спричиненої хоч і патріотичними, але недалекоглядними діями. Прикладів цього, на жаль, уже достатньо.
Читайте також: Експерт закликав АМКУ не допустити узгодження зміни власності російської компанії "Брокард"
Наприклад, виробника будматеріалів "Аерок" з Обухова Київської області, який мав російського власника, віддали в розпорядження його прямого конкурента — фірми "Харківські будматеріали".
Прямо зараз намагаються примусово об'єднати виробника води "Моршинська" (компанія IDS Ukraine) з його найближчим конкурентом ТОВ "Карпатські мінеральні води". При цьому АРМА хоче віддати в управління IDS Ukraine, котра має частку ринку близько 40%, компанії з часткою до 10%, що створює велику загрозу появи монопольного виробника питної води.
Ще одна монополія зберігається всупереч багаторічним рекомендаціям європейських партнерів про демонополізацію ринку доставки газу. Облгази, які раніше контролював олігарх-утікач Дмитро Фірташ, перейшли управителю в особі Державної акціонерної компанії "Чорноморнафтогаз", що створило ще більшу монополію на ринку. А стандарти енергоринку ЄС не дозволяють концентрації в одних руках видобутку, доставки та продажу газу.
Тож націоналізація облгазів Фірташа була унікальною нагодою зробити перші кроки в демонополізації ринку газу в Україні, але мережа з 26 облгазів, сконцентрована знову в одних руках, зовсім не відповідає європейським практикам конкуренції. Зрештою, 226 обіцяних мільйонів гривень відрахувань на рік за управління облгазами — не та ціна, заради якої Україна має наражатися на ризики гальмування євроінтеграційного процесу.
Ми часто чуємо, що Україна впроваджує європейські правила конкуренції, але подекуди за цими словами відсутня суть явища. Європейські правила вважають монополією компанію з часткою ринку понад 39,7%, а до компаній з ринковими частками понад 20% прикута особлива увага антимонопольних органів. Чи дійсно Україна рухається європейським шляхом, коли ринок останніми роками знаходиться під загрозою створення штучних монополій з ринковими частками 50% або й більше?
Є надія, що на всі ці нюанси держава в особі оновленого АМКУ зверне увагу й застосування європейських практик конкуренції в Україні нарешті набуде практичного змісту.
Конкуренція стимулює розвиток менших виробників та інших учасників ринку, зокрема міжнародні компанії. Потенційні інвестори в економіку України очікують позитивних сигналів, що держава не буде здійснювати під прикриттям політики націоналізації активів ворожої країни неринковий адміністративний перерозподіл ринку руками чиновників.
Україна та її керівники мають розуміти важливість відповідності наших практик стандартам ЄС, аби не закладати міни під майбутню євроінтеграцію України. А майбутня приватизація конфіскованих активів, які можуть представляти неабияку інвестиційну цінність, проводитиметься прозоро, з урахуванням ризиків монополізації. Саме тоді вилучені у ворога компанії стануть каналом № 1 для отримання прибутків державою та залучення інвестицій на повоєнне відновлення.
Читайте: Гра вдвох: як можна припинити змови бізнесу на аукціонах по надрам
