Віталій Моцний з Черкащини на війні втратив обидві нижні кінцівки. На Бахмутському напрямку міна окупантів розірвалася прямо в автівці, в якій чоловік повертався з бойового завдання. Можливо для когось таке важке поранення стало б приводом закритися в собі, втім, Віталій не з таких, бо не дарма ж отримав орден "За мужність" від президента. Ставши на протези, чоловік повернувся до війська і продовжує службу. Своєю історією звитяги та стійкості військовий поділився з "Апострофом".
Про захоплення зброєю
До повномасштабного вторгнення Віталій Моцний бойового досвіду не мав, однострій не вдягав. Економіст за освітою, працював у банку, та потім полишив фінанси і відкрив власну справу.
У 2018 році відчув, що "великої" війни не уникнути і став цікавитися зброєю.
"З 2018 року я почав захоплюватися високоточною стрільбою. Отримав дозвіл на зброю, постійно тренувався. До того я мало цікавився вогнепальною зброєю, але потім відчув необхідність. Можливо, це генетична пам'ять", - розповідає військовий.
Читайте: "Несподіваний" наступ: чому росіяни змогли швидко підійти до Вовчанська
Про широкомасштабного вторгнення Віталія сповістили перелякані батьки. Не роздумуючи, він пішов до військкомату. Згодом мобілізувався розвідником у 118-ту окрему бригаду ТрО.
Віталій Моцний, позивний "Техас"
"Якщо ти мислиш тверезо, ти оцінюєш ризики і можливість того, що отримаєш важке поранення, або ж загинеш. Тому перед поїздкою на фронт я максимально привів свої справи до ладу, для того, щоб у рідних в подальшому виникало менше проблем", - пояснює боєць.У війську чоловік отримав небанальний позивний – "Техас", за своє захоплення вогнепальною зброєю, яка легалізована для населення саме в цьому американському штаті.
А далі був Донбас і оборона Бахмута.
"На той момент цей напрямок був найбільш актуальний і наша рота там постійно перебувала, майже без виїзду", - каже військовий.
Літо – початок осені 2022 року, коли "Техас" захищав Бахмут, місто ще не перетворилося на руїну, однак за словами чоловіка, вже тоді росія почала "накачувати" цей напрямок навченими військовими і в’язнями з ПВК "Вагнер".
"Якби нам не хотілося відмежуватися від росії, але той період, який ми прожили в одній країні, дуже сильно вплинув на те, наскільки ми в деяких аспектах близькі. Наприклад, у нас є підрозділи, які досить мало забезпечені, зібрані з тих, хто і досвіду немає і має проблеми зі здоров'ям, так само і у них є такі ж підрозділи. Нам зустрічалися російські підрозділи, яким навіть зброю не давали! Але були і підготовлені військові, і на той період на Бахмутський напрямок вже активно почали заходити "вагнера". Крім того, їхня артилерія щільно і чітко працювала", - пояснює він.
Віталій Моцний
Головним завданням розвідгрупи Віталія було відстеження живої сили та техніки противника. Далі ці координати передавалися артилеристам, які вже перетворювали окупантів на "гарних росіян". Під час однієї з таких вилазок, боєць отримав важке поранення.
"В цей день у мене був виїзд з аеророзвідкою. Ми працювали на околицях Бахмута. Виїхали, провели розвідку, виявили підрозділи ворога і коли вже поверталися назад, потрапили під щільний мінометний обстріл. Ми їхали в автівці, швидкість була кілометрів 80 на годину, і треба ж так, щоб на повній швидкості нам в кузов пікапу, де я знаходився з товаришем, залетіла міна", - розказує чоловік.
Побратиму пощастило більше, а от Віталій спливав кров’ю.
"Товариш отримав здебільшого уламкові поранення, але вони відновлювані. А от зі мною все було набагато гірше: міна влучила на рівні колін і розірвалася. Тому лікарям майже не було чого рятувати", - ділиться "Техас".
Ледь як групі Віталія вдалося вирватися з-під обстрілу.
"На підбитому пікапі, з розірваним колесом і вирваними бортами автівки ми змогли доїхати до Бахмуту", - пригадує він.
На протезах на службу
В лікарні ж медикам довелося провести чоловіку високу ампутацію нижніх кінцівок. Морально не зламатися після такої травми Віталію допоміг тверезий розум і зріле ставлення до життя.
"Я розглядав варіант і налаштовувався на те, що навіть якщо отримаю тяжке поранення і матиму інвалідність, то буду максимально старатися, щоб це мінімально вплинуло на моє життя. Тому коли я прокинувся після операції, то намагався максимально відсторонитися від думок про те, чому так сталося і чи могло б бути інакше. Те, що вже відбулося, вже не змінити і від того, що ти будеш постійно думати про травму, нічого не зміниться", - запевняє військовий.
Віталій Моцний
Сталевим титаном духу чоловік себе не вважає, однак не забрати і того, що боєць зміг налаштувати власні думки таким чином, щоб не втратити себе і волю до життя.
"Звісно, я погорював, як, напевно, і кожен на моєму місці, але я одразу почав формувати думку, що я маю зробити для того, щоб травма не надто зачіпала мене і не принесла проблем рідним. Я намагався сам себе забезпечувати, а не вішатися на когось. Чим швидше ти приймаєш таке рішення, тим простіше психологічно це витримати", - каже "Техас".
З моменту поранення пройшло вже більше року і за словами Віталія, він вже зміг опанувати ходьбу на протезах. Єдине що військовий нарікає на доступність українських міст, які й досі не пристосовані для людей на протезах та в кріслах колісних.
"Якщо подвійна ампутація, та ще й вище колін, то переміщатися дуже складно. Будь-який підйом, будь-який бордюр, це, фактично, серйозна перешкода. Навіть державні служби: пандуси наче й обладнані, є якісь підйомні механізми, але більше половини з них зроблені для галочки", - розповідає військовий.
Віталій Моцний
Наразі ж Віталій Моцний вже повернувся на службу, обійнявши у рідній бригаді посаду інструктора з аеророзвідки, хоч на війні був снайпером.
"Повноцінно аеророзвідкою я зайнявся вже після поранення. Тобто коли я отримав поранення, то зрозумів, що снайпінг це вже абсолютно не досяжно для мене. Все ж таки, це зовсім інша рухливість, зовсім інша філософія руху. Відповідно, виникло питання: чим займатися далі? А я одразу вирішив, що звільнятися з армії не збираюся і потрібно було знайти для себе якусь нішу, в якій би можна було б працювати. Цією нішею і стала аеророзвідка", - підкреслив військовий.
Чому навіть після важкого поранення не залишив сили оборони? Бо дуже хоче, аби країна змінилась.
"Моє прагнення, щоб хоча б не ми, а наші діти, онуки жили як хочуть, жили краще, все ж таки рухає мною", - резюмував Віталій Моцний.
Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.
