Жоден із тих, хто давав бійцям Маріупольського гарнізону гарантії під час виходу з території «Азовсталі», не виконав своїх обіцянок.
Збереження життя кожного військовослужбовця гарнізону, незастосування тортур та якнайшвидші обміни — ось першочергові домовленості, які ООН, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, російська сторона та військово-політичне керівництво України гарантувало нам у травні 2022 року.
Так, росіяни з властивим їм віроломством наплювали на всі ці пункти. Апогеєм порушення ними законів та звичаїв ведення війни стала страта 53-х беззбройних азовців в Оленівці. Два роки тому уві сні вони були підступно вбиті в організованому росіянами теракті в бараці колонії. Більше сотні наших побратимів отримали поранення. Сучасна історія не знає подібних прикладів нелюдської жорстокості щодо військовополонених.
У день, коли вся країна схиляє голови перед загиблими в Оленівці азовцями, мені не дає спокою лише одне питання: чи доклали інші гаранти збереження життів особового складу Маріупольського гарнізону усіх зусиль, пропрацювали усі можливі варіанти та задіяли необхідні важелі впливу на росіян, аби обіцяні через 3-4 місяці після виходу з «Азовсталі» обміни стались?
Справа «Азову» — нищити ворога та поповнювати обмінний фонд. Це завдання наш підрозділ протягом року успішно виконує на Кремінському напрямку. Часто всупереч усьому. Чи виконують свою роботу ті, хто добровільно взяв на себе ці обов'язки, й ті, на кого їх покладено законом?
Важко передати словами, що таке один день в російському полоні. Часу немає. Постійні катування, голод, показова страта в Оленівці, незаконні судилища та довічні ув'язнення.
Скоро вам нікого буде обмінювати.
