Завжди легше шукати винних, ніж шукати рішення. Особливо для медіа – бо клікбейт. Особливо для іноземних – навіть дуже поважних, але часто далеких і від розуміння України і від війни, як WSJ.
Війна дуже важка робота! Навіть для досвідчених і навчених.
Так, у нас є проблеми у війську, що накопичувалися дуже довго. Ми успадкували їх з радянських часів і не мали знання, як їх подолати.
Щоб змінити військову культуру навіть у мирний час потрібні роки, а то й десятиліття. Повірте, наша команда це знає ще з часів створення бригади швидкого реагування – бригади «Рубіж». І тепер ми мусимо це робити «в операційній» – знищуючи і будуючи одночасно.
Мій досвід показує: є речі, які не можна змінити різко, щоб не зруйнувати те, що працює (принцип лікаря: головне – не нашкодити). Тому всі хто хоче показати, як треба робити війну, як змінювати військо під час війни – прошу, заходьте і показуйте особистим прикладом. Ми будемо від вас вчитися!
Усім сподобався вислів попереднього Головкома Валерія Залужного, що війну починає професійна армія, а закінчують її музиканти, айтішники, вчителі. І сьогодні – це більшість у війську.
У зв’язку з цим – запитання. То де ми з вами повинні взяти стільки підготовлених командирів рот і батальйонів, які обізнані в тактиці застосування підрозділів? Де ми візьмемо навчених офіцерів штабу, які вміють планувати не за успадкованими радянськими стандартами, а за стандартами НАТО? Чи багато з тих, хто нарікають, готові вивчати ці стандарти?
Але, якщо люди знають краще, що робити, то пропоную створити в Армії+ «Банк ідей для поля бою». Пишіть туди свої пропозиції стосовно тієї чи іншої ділянки фронту, де ви перебуваєте. І нехай ШІ або комісія з людей, яким ви довіряєте, оцінює і обирає найкращий варіант дій. Але ж беріть відповідальність за свої ідеї, і комісія нехай візьме теж! Бо ціна відповідальності неймовірно висока – і кожному командиру це відомо.
Я не знаю людей, які готові взяти такий тягар на свої плечі, як Головком Сирський. Він намагається в таких умовах, у цьому тумані війни, робити все, щоб тримати ситуацію під контролем, даючи при цьому можливість різним підрозділам покращуватися. Готуватися. Вчитися.
Поставте собі і вашому сусіду поряд запитання – яку книжку ви прочитали останню і коли? Які битви ви розібрали за останні місяць? Коли виходили на фізо, коли проводили холосте тренування зі зброєю? І за цими відповідями ви зрозумієте, що вирішення нашої проблеми не впирається лише у прізвища. Воно залежить від кожного з нас.
Так, у нас є проблеми. Так, ми їх бачимо. Так, ми про них кажемо, причому відкрито. За це ми з вами і боремось – за свободу від ворога і за свободу самим оцінювати себе!
Тому, звичайно, можна злитися і звинувачувати один одного чи шукати винних серед себе. Але винним є тільки наш ворог – Росія, який хоче нас протиставити один одному. Тільки його треба звинувачувати, на нього злитися і його знищувати.
А себе треба вміти цінувати. І своє військо та своїх командирів. Бо тільки те, що ми цінуємо, а не зневажаємо, ми можемо зробити кращим.
І нам треба робити все, щоб стати кращими сьогодні. Ставати частиною війська, навчатися й робити його кращим зсередини. Бо завтра буде нова битва з ворогом і післязавтра теж! Ворог – росіяни – нікуди не зникнуть! Бо він хоче нас знищити.
Тому тримаємо стрій, воюємо, навчаємося і дякуємо всім хто боронить нашу Україну – від СОЛДАТА до ПРЕЗИДЕНТА!
Слава Україні!
