Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП), та його очільник Олександр Ткаченко, опинилися в епіцентрі гучного скандалу. Мінкульт не дозволив ПЦУ на території Києво-Печерської Лаври провести в останню путь українських воїнів з батальйону "Братство". Чому чиновники так вчинили - з'ясовував "Апостроф".
Що трапилося
Максим Михайлов, Юрій Горовець, Тарас Карпюк та Богдан Лягов загинули 25 грудня минулого року в Брянський області рф. Саме там захисники України з "Братства" виконували диверсійні бойові завдання. Наймолодшому з них, Богдану Лягову, було усього 19 років.
6 березня лідер "Братства" Дмитро Корчинський повідомив, що прощання з військовими відбудеться в Успенському соборі Лаври. Це саме той храм, де вже не звершує богослужіння московський патріархат, і де відбулося історичне різдвяне богослужіння ПЦУ.
"Ми дякуємо Міністерству культури за можливість здійснити панахиду в цьому історичному місці. Загиблі хлопці ще до повномасштабного вторгнення брали участь у десятках громадських акцій за звільнення лаври від УПЦ ФСБ. Саме тому вони мали бути відспівані в ній", - написав Дмитро Корчинський.
Читайте: Плач Онуфрія: коли влада поставить крапку у справі УПЦ МП
Нагадаємо, що Києво-Печерська Лавра - власність українського народу, а розпоряджається цією власністю український народ через Міністерство культури.
Та пройшло кілька годин, і Корчинський повідомив, що все скасовується.
"Годину тому міністр культури Ткаченко вирішив, що наші загиблі бійці диверсійної групи "Братства" не гідні бути відспіваними в Успенському соборі Лаври й скасував свій дозвіл", - зазначив лідер "Братства".
Звісно, ПЦУ прийшла на допомогу і організувала відспівування у Михайлівському Золотоверхому соборі. Але що трапилось з міністром та його відомством? Свідоме зневаження, чи бюрократична імпотенція?
Давайте розберемось
В Мінкульті наполягають, що до них ніхто не звертався, тому неможливо скасувати те, чого і не було заплановано.
"МКІП не відмовляло у відспівуванні загиблих військових в Успенському соборі 7 березня. МКІП може погоджувати або не погоджувати служіння в храмі за зверненням релігійної громади. Станом на 23:55 6 березня до МКІП не було звернень від ПЦУ або будь-якої іншої релігійної громади. Відповідно до цього, жодних відмов чи погоджень МКІП не надавало", - повідомили в Мінкульті.
Та не все так просто. В "Братстві" опублікували лист архієпископа Вишгородського Агапіта – секретаря Київської митрополії ПЦУ, в якому він звертається до в.о. директора Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Олександра Рудника, та просить посприяти "у проведенні чину відспівування".
В ПЦУ підтвердили, що дійсно зверталися з проханням відспівати воїнів, саме до керівництва заповідника, а не Мінкульту. АЛЕ! Позиція Мінкульту "ви до нас не зверталися, тому і ніяких питань до нас не може бути", не витримує жодної критики. Більш того, таку позицію можна назвати маніпулятивною і свідомо некомпетентною. І ось чому.
Успенський собор верхньої лаври, де мали прощатися з воїнами входить до архітектурного комплексу заповідника "Києво-Печерська лавра". І заповідник, як юридична особа, що керує майновим комплексом, формально ухвалює рішення про надання дозволів на богослужіння для релігійних громад у верхній лаврі.
Та заповідник - не окреме міністерство чи незалежний державний орган. Він підпорядковується Міністерству культури. Тому коли в МКІП стверджують, що нічого не знали ні про які звернення, то це дуже схоже на маніпуляцію. Адже Мінкульт повинен знати що відбувається у його структурному підрозділі.
Коли, наприклад, держава розривала договір оренди на храми верхньої лаври, з московським патріархатом, то формально дію договору припиняв саме заповідник, а не Мінкульт. І коли ПЦУ видавали дозвіл на різдвяне богослужіння в Успенському соборі, то знову ж таки, це робив заповідник, а не Мінкульт. Звісно, за погодженням і з "благословення" МКІП, але документи підписувало керівництво заповідника.
Тому з юридичної точки зору ПЦУ зробила все вірно, звернувшись за дозволом до заповідника. Церква і не повинна була звертатися до Мінкульту. А якщо заповідник не зміг порозумітись зі своїм начальством, то чому повинна страждати пам'ять загиблих воїнів? А ось і вишенька на торті: в заповіднику стверджують, що таки отримували прохання від ПЦУ провести відспівування загиблих захисників, але звернення було направлене… у неробочий час, тому його не побачили. Завіса!
Чому так трапилося
Якщо розглядати дану ситуацію на тактичному рівні, то все дійсно виглядає як бюрократична неузгодженість. Хоча, знову ж таки, "голова" - Мінкульт, не могла не знати, що роблять її "руки" - заповідник. Хіба що та "голова" не зовсім при здоровому глузді.
"Ткаченко, я так розумію, намагається максимально не ображати московський патріархат. А відспівування в Успенському соборі бійців прямо через "стінку" від московського патріархату… (УПЦ МП продовжує звершувати служби в храмах нижньої лаври, – "Апостроф") - вони б сильно "образилися", - пояснює "Апострофу" Дмитро Корчинський. – Йому [міністру] не цікаві бійці, не цікаві герої. У нас купа колекцій місцевих музеїв потрапили до рук москалів і не були евакуйовані. Ну як це не евакуювати колекції? І що можна очікувати від такої людини? При цьому від нього нічого ж не вимагалося. Це ж не гроші. Відчини ключами двері і все".
Однак на стратегічному рівні все виглядає набагато гірше.
"Навіть якщо не вдаватися в деталі, сама ситуація є ганебною. А вона не мала би мати місце взагалі", - коментує "Апострофу" політолог Ярослав Макитра.
Дійсно, а чому така ситуація стала можлива? Чи не тому, що Мінкульт у особі заповідника досі не уклав з ПЦУ ніякої угоди на користування храмами верхньої лаври? Такої угоди, яка була з московським патріархатом. Якщо б вона була, то ПЦУ не доводилося б кожного разу для звершення богослужіння звертатися за дозволами. Московський патріархат так же не робить і не робив.
"У цьому храмі було купу народу відспівано Пашею-Мерседесом (мається на увазі митрополит Павло (Лебідь), – "Апостроф") і все нормально, а тут треба звертатися, - додає Корчинський. – Чому ПЦУ кожного разу має стояти на колінах перед Ткаченком? Хто такий Ткаченко взагалі, щоб перед ним ПЦУ стояла на колінах? Не так принесли довідку, не так звернулися… У нас війна в країні. Йому сказали військові, що хочуть відспівати, він має стати струнко і сказати: "що я ще можу для вас зробити?".
Тим паче, після того, як ПЦУ вже увійшла в лавру, угода з цією церквою була б цілком логічною.
То ж дійсно, чому Мінкульт цього досі не зробив? Адже і таких ганебних скандалів просто не було б.
"Напевно, хтось таки продавлює інтереси УПЦ МП, яка не полишила свого бажання повернутися до верхньої лаври, - пояснює "Апострофу" релігієзнавець, докторка філософських наук Людмила Філіпович. – Ну і ми ж знаємо орієнтацію Ткаченка. Він абсолютно слабо освідчений в релігійних питаннях і в нього уявлення про свободу совісті і свободу релігії дуже абстрактні. А в сучасних умовах, в умовах війни, релігійна свобода - це не абстракція, а дуже конкретна річ. Чи в контексті зараз передати ПЦУ лавру в користування? Треба передати. Але як завжди, бракує політичної волі. У нас в державі все ще в ручному керуванні. Уявити, що така ситуація можлива, наприклад, в США, або іншій країні розвиненої демократії – неможливо. Там два суб’єкти: не Олександр Ткаченко і Епіфаній, а держава і церква. А це вже системи, а між системами зовсім інший характер відносин. Не особистий, а деперсоналізований. Там діє сила закону, документів і угод. Але до цього треба ж піднятися, а ми, на жаль, до цього ще не доросли".
То ж якщо Міністерство культури та інформаційної політики не змінить свою інформаційну політику, "відспівувати" доведеться вже останні миті на посадах його керівництва.