Prometheus — унікальний український проект масових відкритих онлайн-курсів. Зараз на сайті Prometheus доступно більше 40 курсів у сфері ІТ, комунікацій, підприємництва та інших областей, в майбутньому повинен з'явитися курс підготовки до ЗНО для школярів. Навчатися на курсах може будь-який бажаючий, незалежно від місця проживання, і абсолютно безкоштовно. В інтерв'ю "Апострофу" один із засновників проекту ІВАН ПРИМАЧЕНКО розповів, чому безкоштовне онлайн-навчання в Україні затребуване навіть більше, ніж на Заході, які курси не завадить пройти кожній людині і як творці Prometheus збираються вершити "революцію в освіті".
- Онлайн-курси дуже популярні на Заході, чи стають вони популярними і в Україні, якщо порівнювати з попередніми роками?
- Вони вже стали популярними, бо за два роки без якихось бюджетів Prometheus зібрав більше 115 тисяч зареєстрованих слухачів. І якщо ці темпи зростання порівняти, враховуючи обсяг україномовної аудиторії і англомовної аудиторії, зі зростанням західних, то виходить, що Prometheus зростає швидше, ніж Coursera та Edx. Тобто в Україні величезний попит на масові безкоштовні онлайн-курси. Я б сказав, він більший, ніж на Заході.
- А чим це викликано?
- Я думаю, є декілька причин. З одного боку, нестача якісної освіти, на відміну від Заходу, де вона значно більш поширена. З іншого боку, це ситуація, коли для людей гроші ще більш критичні, ніж на Заході. І третій аспект, я думаю, що в українському суспільстві є розуміння кризи в освіті і немає пієтету, консервативного захоплення традиційною освітньою системою. Люди розуміють, що традиційна система прогнила, і готові до інновацій, зокрема технологічних. Для них набагато легше сприймаються різноманітні новітні штуки на кшталт масових онлайн-курсів.
- А з яких регіонів у вас найбільше слухачів? Чи є якась регіональна тенденція?
- Насправді вони поширюються доволі рівномірно. Звичайно, аудиторія концентрується в Києві, великих містах, обласних центрах, менше в районних центрах. Але в принципі більше 300 міст і селищ в Prometheus, постійно зростає вага невеликих міст і сільської місцевості. Якщо на початку Київ мав більшість зареєстрованих слухачів, то зараз вже регіони мають більшість. До кінця цього року, думаю, більшість зареєстрованих буде навіть не в топ-5 містах України.
- Я знаю, що ви родом з Донецька. Чи є в вас слухачі з окупованих територій?
- Так, є багато слухачів із тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму. Люди реально навчаються, жодних проблем з українською мовою (у нас майже всі курси україномовні, за виключенням буквально декількох), і це на практиці доводить беззмістовність старих тез – як то розподіл країни за мовою. На практиці ми бачимо, що люди з будь-якого регіону країни просто із задоволенням навчаються українською мовою.
- Чи ви знаєте такі приклади, що навчання на ваших курсах допомогло змінити життя людини з окупованих територій?
- Ми не збираємо такі історії цілеспрямовано, але я пам'ятаю, як нам писав слухач про те, що він переїхав з тимчасово окупованої території на територію Донецької області, яка зараз контролюється Україною. У нього була якась майже робітнича професія, здається, щось пов'язане з залізною дорогою. Він вчився у нас на маркетолога і отримав першу роботу, зокрема завдяки тим знанням, які отримав на наших курсах. Звичайно, таких історій багато, просто ми не все знаємо. І це стосується не тільки Донецької області. В селищі Магдалинівка Дніпропетровської області хлопець-десятикласник прослухав наш переклад українською курсу CS50 Гарвардського університету, завдяки цьому навчився програмувати і виборов нещодавно третє місце на обласній олімпіаді з програмування. Або нещодавно теж писали: хлопець, 15 років, почав навчатися на нашому курсі програмування від КПІ, продовжив самостійно навчатися програмуванню і в 16 років влаштувався на роботу програмістом, офіційно, в стартап.
- Чи ви колись намагалися інтегрувати онлайн-курси в українські університети?
- Звичайно, так, це наша стратегія. Вона не полягає в тому, щоб наробити купу безкоштовних курсів і розмістити їх онлайн, вона полягає в тому, щоб потім ці онлайн-курси від найкращих викладачів України і світу інтегрувати в навчальний процес в університеті і школи. Власне, з вересня пілотний проект такої інтеграції – вона називається змішаною освітою – вже працює в КПІ, в Українському католицькому університеті, в Львівській політехниці і в Львівському університеті Франка, в кінці цього місяця ще близько 10 університетів приєднається до нього. Ці університети замінюють свої традиційні офлайн-лекції онлайн-лекціями, поточний контроль студенти проходять онлайн, виконуючи завдання, на поточні запитання отримують відповіді на форумі курсу. Але час викладача звільнився, він набагато більше уваги може приділити індивідуальній роботі зі студентами. Звичайно, зберігаються в кампусі ті види роботи, які нераціонально переносити онлайн – семінари, фізичні лабораторні роботи і фінальний контроль. Виходить оптимальне поєднання найкращого зі світу онлайн – найкращі викладачі, найкращі курси, зручність, гнучкість, і від світу офлайн – індивідуальна робота, колектив, можливість всіх форм роботи, надійна перевірка знань. Змішане навчання демонструє фантастичні результати на Заході. Найкращий приклад – це MIT (Массачусетський технологічний інститут, - "Апостроф"), у якому запровадження змішаного навчання на базі своїх же курсів продемонструвало приріст навчальних результатів на 35%. В Україні, якщо середньостатистичний виш буде запроваджувати курси найкращого викладача країни, я думаю, що зростання результатів буде набагато більше, ніж 35%.
- Коли ви розпочинали роботу над Prometheus, скільки коштів знадобилося для вливання в проект? Чи є в вас зараз ідея перевести це в бізнес?
- Початкові витрати були дуже невеликими. Мені вдалося переконати низку людей працювати безкоштовно над проектом. Витрати не перевищували декількох тисяч доларів із моїх власних збережень. Насправді зараз ми неприбуткова організація, ми орієнтуємося на те, що доступ до курсів має бути безкоштовним. Це ж підвалини нашої реформи. Наша мета – перевести вищу школу країни на змішану форму навчання. Але для того, щоб школи і університети змогли запроваджувати наші курси, доступ до них, очевидно, має бути безкоштовним, інакше вони не зможуть їх використовувати. Відповідно, ми не можемо закривати курси, як це робить Coursera, наприклад. Тому доступ буде безкоштовним. Звичайно, потрібні джерела фінансування. Ми думаємо над різноманітними формами монетизації, але це будуть такі форми, які не закривають доступ до вже наявних безкоштовних ресурсів, а дають якісь додаткові послуги. За рахунок цього будемо намагатися монетизувати проект.
- Що це будуть за послуги?
- Поки я не можу говорити.
- І коли ви будете це запроваджувати?
- Можливо, почнемо експерименти в цьому році.
- А як у вас проходить співпраця з Міністерством освіти? Чи впроваджує Міносвіти онлайн-курси офіційно в навчальні програми?
- Так, у нас буде спільний проект з Міністерством освіти щодо онлайн-курсів підготовки до ЗНО. Особливо це стосується дітей з тимчасово окупованих територій, але, звичайно, ці курси будуть доступні всім дітям.
Якщо глобально говорити про наше бачення реформи на базі змішаного навчання, то міністерство за великим рахунком не може цьому якось заважати. В університетах в загалі не потрібен якийсь дозвіл на це, вони самостійно це роблять за новим законом про вищу освіту. З іншого боку, якщо б міністерство активно за це виступило, то могло б значно прискорити цей процес. Ми будемо активно працювати, щоб переконати нашу державу за це взятися. Бо часу на серйозні реформи залишається дуже небагато. Ситуація і в освіті, і в державі дуже серйозна. Для того, щоб не допустити інституційного колапсу, нам потрібні швидкі зміни. Ми будемо тиснути на міністерство, щоб воно теж підключилося до реалізації цієї реформи на базі змішаного навчання, бо воно дозволить швидко масштабувати кращі навчальні курси на всю країну. Це настільки дешево, що навіть не потребує державного фінансування. Думаю, що ми самі без держави будемо здатні залучити фінансування для цього – від краудфандінгу до донорів та спонсорів. І це швидко. Наприклад, курс "Бухгалтерська справа" від Ernst & Young, який в нас буде запускатися, багато вишів хочуть запроваджувати у свій навчальний процес на першому курсі, тобто навчати бухгалтерській справі не так, як це зараз робиться, коли приходять якісь теоретики марксизму-ленінізму розповідати щось про бухгалтерську справу, а ось конкретно українська гілка однієї з найбільших в світі компаній Ernst & Young розповідає, як це робиться. І це можна робити швидко. Ми з Ernst & Young почали про це говорити восени, в лютому вже стартує курс і за рік можна поширити його майже на всі виші України.
- Які курси ви би порадили пройти усім?
- Насправді у нас багато дуже цікавих курсів. Я б порадив напевно три курси. Перший - курс підприємництва Олексія Геращенка з Києво-Могилянської бізнес-школи. Навіть якщо вам нецікаво безпосередньо підприємництво як бізнес, то мати такий підприємницький погляд на світ, на те, що ти його можеш змінити на краще завдяки своїй діяльності, дуже важливо в сучасному світі. З нещодавніх – ми переклали курс "Наука повсякденного мислення" від Університету Квінсленду. Цей курс в топ-3 за оцінками користувачів усіх масових онлайн-курсів у світі. Це курс критичного мислення, суперважливий, суперцікавий курс, його з захопленням люди дивляться, бо він знятий фактично як документальний фільм, він допомагає людям абсолютно по-іншому поглянути на світ – більш критично, більш аналітично. Дуже рекомендую. І третій курс – це "Економіка для всіх", курс економіки не для економістів, це щеплення від економічного популізму, який роз'їдає нашу країну і який насправді наносить шкоду, можливо, не меншу, ніж війна. Бо війна зовні підточує державу, а економічний популізм – зсередини. Кожен виборець має розуміти основи економіки простими словами для того, щоб не піддаватися на цей реально вбивчий економічний популізм, який знищує країну. Ось так.
- Треба дивитися. В Україні часто обирають професії типу юристи, економісти, а потім не можуть знайти собі роботу. Як навчитися молоді перш ніж вступити до університету обрати таку спеціальність, яка була б затребувана в нинішній ситуації?
- Тут є два аспекти. З одного боку мені здається, що в будь-якій професії є можливість класно працювати і класно заробляти, але – якщо ти видатний фахівець. А для того, щоб бути видатним фахівцем, ти маєш любити цю професію. Люди мають обирати в першу чергу те, що їм подобається. Тут масові онлайн-курси можуть бути корисні тим, що багато людей мають лише уявні ідеї щодо того, чим займаються представники тих чи інших професій. І коли в 10-11 класі людина обирає майбутній фах, їй однозначно потрібно зареєструватися на масових онлайн-курсах основ своєї професії і подивитися, чим там насправді люди займаються. Інакше може бути дуже незручний момент, коли на другому або третьому курсі вона розуміє, що це їй абсолютно нецікаво і, відповідно, їй вже нічого не допоможе, хоч ця професія затребувана, хоч не затребувана. Отже, перший аспект – це просто питання правильного обрання професії.
Другий аспект полягає в тому, що в постіндустріальному світі економічні зміни відбуваються дуже швидко, темп наростає. І я думаю, що найближчі десятиліття всі ми протягом життя будемо освоювати і змінювати професії принаймні декілька разів. Отже, як не обирай, лише одиниці протягом всього життя будуть працювати в одній жорстко фіксованій професії. Відповідно, це нормальний процес. Людина має не боятися його, а пристосовуватися, розвиваючі базові навички, потрібні абсолютно для всіх професій. До речі, в цьому проблема школи: вона не виховує ці фундаментальні навички. Які це навички? Уміння вчитися самостійно, критичне мислення, комунікація з людьми в широкому сенсі цього слова, навички роботи з людьми, лідерства, роботи в командах, вміння вирішувати складні проблеми, винахідливість. Це речі, які ще довге нове покоління розумних машин не зможе робити. Яка проблема в сучасних наших школах і університетах? Їх не дарма називають індустріальними, школа – як фабрика, людей заганяють туди, дають факти, які необхідно зазубрити, і алгоритми, яким потрібно навчитися. Це трагічний епізод, бо розумні машини, роботи як раз чудово справляються з цими двома завданнями – оперування безкінечною кількістю фактів і виконання жорстко прописаних послідовностей дій. І вони або вже набагато краще за людей в обох цих напрямках, або будуть кращі в найближчі роки. І тому якщо людина хоче зберегти роботу, вона має відходити від цих звичок індустріальної школи і переходити до навчання тим навичкам, які машини ще недовго зможуть освоїти.
- Які ще курси будуть відкриватися в вас?
- На цей рік дуже багато заплановано. Бухгалтерський облік, цифровий маркетинг, будуть курси ЗНО, ми хочемо зробити курс про реформи, як реформувати країну на досвіді практиків, хочемо запустити багато бізнес-курсів, нові ІТ-курси.
- У вас був дуже популярний Гарвардський курс. Який курс ви плануєте ще найближчим часом перекласти?
- Це буде курс, присвячений підприємництву, дуже відомий і дуже класний. Але деталі я вам не можу поки що розказати.
- На вашу думку, що принесло успіх проекту?
- Це складне запитання, багатовимірне. По-перше, це реальний попит, українцям зараз потрібна якісна освіта, взяти її майже немає звідки, онлайн прийшов на допомогу. По-друге – правильна організація процесу. Ми дуже відійшли в питанні організації роботи Prometheus від класичних західних зразків. На Заході Coursera та Edx – це просто платформи, які надають технічну платформу – сайт для розміщення курсів і забезпечують їй піар. Все. Вони не виробляють курси. Відразу зрозуміло, що в Україні це безперспективно. Якщо тут ми зробимо платформу, ніхто на неї не прийде з університетів, бо університети не вміють виробляти курси і не зможуть швидко здійснити над собою зусилля для того, щоб їх виробити. Тому ми відразу розраховували на те, що більшість курсів будемо робити самі. Так і відбувається. Ми робимо ці курси в партнерстві з університетами, від пошуку викладачів, методичної роботи до зйомок, монтажу, дизайну і розміщенню на сайті. Це абсолютний відхід від класичної західної моделі. На Заході це класичні організації, у нас це соціальний стартап, а навколо нього – шар громадянського суспільства, волонтерів, які допомагають в безлічі напрямків, перекладі західних курсів, краудфандінгу (влітку ми зібрали 515 тис. грн на BigIdea буквально за місяць), поширенні інформації тощо. Це реально народний проект, він є колективною творчістю.
- Скільки людей працює у вас постійно і скільки долучається, коли розробляється певний курс?
- Якщо ми говоримо про full-timeроботу, то це 10-11 людей. Якщо ми говоримо про волонтерів, то це залежить від курсу. Десь волонтери взагалі можуть не залучатися. А, наприклад, в перекладі CS50 брали участь десь 170 волонтерів. Усе залежить конкретно від курсу.
- Які курси у вас є найбільш популярними і чи змінилася ця динаміка?
- Ця динаміка не особливо змінюється, вона доволі подібна до західних трендів. Це ІТ-курси, курси бізнес-спрямованості, курси практичного спрямування, які дозволяють отримувати нову професію, наприклад, той же фінансовий облік чи цифровий маркетинг. І, крім того, це курси особистісні, які дозволяють людям покращити щось у своєму житті. Курс "Боротьба зі" стресом набрав в нас вже більше 50 тис. зареєстрованих слухачів. Явно в Україні дуже стресова ситуація, судячи з цього.
- Чи є така статистика, скільки з тих людей, що розпочинають курс, закінчують його?
- Світовий стандарт – це 7%, на Prometeus 10% завершує. Очевидно, через відсутність мовного бар'єру і через те, що українці більш мотивовані, ніж люди на Заході.
- Як ви вже згадували, зараз система освіти дуже застаріла. Якою має бути освіта майбутнього?
- Це, очевидно, тема для окремого інтерв'ю або великої статті. Насправді дуже багато аспектів. Перший: змішане навчання – це інструмент швидкого масштабування якісного викладання по всій країні. Це підвалини реформи.
Другий аспект – це принципова зміна змісту освіти. Справа навіть не в окремих навичках – критичне мислення, вирішення складних завдань. Якщо говорити фундаментально, то ситуація така: в індустріальній школі готують до того, щоб людина працювала над тією роботою, з якою зараз чудово справляються розумні машини і роботи. І там завжди готують до вирішення проблем, на які відомі відповіді. Якщо ви пишете математичне рівняння або навіть твір, ваш викладач знає, як воно має бути. Проблема в тому, що в реальному житті ми постійно стикаємося з проблемами, на які ніхто не знає правильної відповіді. Це абсолютно адекватна ситуація, але цьому школа і університет не навчають, абсолютно. Більш того, вони не пояснюють людям, що можуть бути ситуації, на які в загалі немає правильних відповідей, є цілий клас так званих злісних проблем.
Третій аспект: в школі завжди передбачено, що хтось розумний поставив перед нами проблему, сформулював питання. Але в реальному житті в більшості випадків це не так. У нас є проблема, ми навіть не можемо її сформулювати, можемо навіть не розуміти, що вона у нас є. Дуже важливо змінити зміст освіти з фактів і алгоритмів на навчання самостійній роботі, самостійного аналізу проблем, знаходження шляхів потенційного їх вирішення. У цьому має полягати головна зміна змісту освіти.
Звичайно, дуже важливий ще один аспект. Треба не просто зробити онлайн-курси, а перевести в електронних вигляд весь навчальний процес, зокрема оцінки, щоденники, адміністрування освіти і так далі. Чому це важливо? Мова йде не лише про зручність, мова йде про статистику й дані. У нас зараз немає даних. У роками тривають дискусій, яка навчальна програма краща. А в реальності у нас просто немає даних, щоб сказати, яка краще. Якщо у нас буде електронна система, то ми зможемо аналізувати. Наприклад, в двох областях поставити дві різні навчальні програми, порівняти їх результати за рік, за три, за п'ять і побачити, які з них реально працюють. Це дозволить робити реальні висновки, а не вигадувати. Бо зараз, як ви розумієте, багато з цих дискусій є просто обміном думками, особистими поглядами – не більше.
- Як ці онлайн-курси інтегрувати в шкільну програму?
- Перший курс, який ми хочемо інтегрувати, - це програмування. Ситуація така: в Україні 17 тис. шкіл, у всіх є уроки інформатики, в яких є блок програмування – обов'язковий. Але, як і зі всім в українських школах, є маленька проблема. Більшість вчителів самі не вміють програмувати, вже не говорячи про те, щоб навчити когось програмувати. Відповідно, все це абсолютно скочується в профанацію. Що хочемо зробити ми? Ми беремо блок програмування в навчальній програмі й більш-менш під цю програму робимо з найкращим вчителем в країні онлайн-курс програмування. Там є лекції, завдання, форум, на якому можна ставити запитання. Після цього ми отримуємо гриф, офіційний дозвіл на використання колективного посібника і запроваджуємо через батьків, вчителів, директорів це змішане навчання. На уроці в комп'ютерному класі діти дивляться ці лекції онлайн, виконують завдання, вчитель індивідуально їх підтримує, пояснює те, що не зрозуміло. Це перший етап. Другий етап – це проекти, які не можна автоматизовано оцінити. Тут вчитель перевіряє їх, коригує і дає зворотній зв'язок. Насправді, навіть якщо вчитель класний, це забирає в нього цю беззмістовну начитку і дає йому можливість сконцентруватися на реальній роботі з дітьми. А якщо вчитель навіть не вміє програмувати, це все ж таки дає дітям можливість реально навчатися програмуванню у всіх 17 тисячах українських шкіл. Це найбільш елементарний приклад того, як це можна реалізувати.
- Дуже велика проблема існує в сільській освіті. Школи закривають через те, що там немає учнів. Як онлайн-навчання допомогло б вирішити цю проблему?
- По-перше, школи, де дуже мало учнів, а один вчитель викладає декілька предметів – це профанація, насправді вони мають бути закриті. Це надзвичайно велика проблема української освіти, але про це не хоче ніхто говорити. Це непопулярний крок, однак він абсолютно необхідний для того, щоб ефективно навчати дітей. Ці школи необхідно укрупнити, на автобусах возити дітей в нормальні, більші школи. Однак це не змінює ситуацію, яку ви прояснили, бо школа буде – о'кей – не в малому, а в великому, проте селищі. Необхідно 100% онлайн-навчання, змішане навчання в першу чергу. Інтеграція цих курсів в навчальний процес може драматично підвищити якість. Що ж до інтернет-зв'язку, насправді є способи, як це можна обійти. Ті ж самі відеолекції можна поставляти на флеш-носіях, на жорстких дисках заздалегідь до всіх шкіл, щоб діти, якщо не мають можливості онлайн, то мали б шанс офлайн це дивитися.
- Як проходить оцінювання на онлайн-курсах? Як це може стимулювати до того, щоб краще вчитися?
- Оцінювання може по-різному проходити, від елементарних тестів – вписати правильну відповідь, і завершуючи складними системами – наприклад, ти пишеш лабораторну роботу з програмування, вона проганяється через купу автоматизованих тестів. Це може бути перехресна анонімна оцінка користувачами один одного за заздалегідь встановленими викладачем критеріями.
Могло б виникнути питання, а чому в MIT зростають навчальні результати після переходу на змішане навчання? Вони взяли свої власні курси й зробили їх онлайн, але це ті ж самі викладачі, вони так само викладали. Чому зростають навчальні результати? Фішка в тому, що онлайн-курс дозволяє миттєво отримувати зворотній зв'язок. Ти написав лабораторну, відправив – і миттєво отримав зворотній зв'язок, що правильно, а що неправильно. Ти переробив її, знову відправив, і так 10-15 разів. Тобі непотрібно чекати наступного тижня, коли ти знову поїдеш до викладача, викладач тобі оцінить це, напише своє зауваження, ти знову тиждень будеш її переробляти. Це дає миттєвий зв'язок, ти можеш безкінечно пробувати і без страху, що тебе засудять за це. Якщо ти завалив лабу, завдання або есе, то у тебе немає демотивації, що типу "все, мені це не вдається". Ти можеш пробувати безкінечно.
- На вашу думку, скільки потрібно витрачати часу на онлайн-навчання, щоб освоїти якусь спеціальність?
- Це залежить від спеціальності. Я думаю, за великим рахунком стільки же, скільки і на офлайн-навчання. Якщо ви хочете навчитися елементарно програмувати, то якщо ви будете наполегливо працювати кожен день, то вам і року вистачить. Якщо ви хочете освоїти якусь складну роботу, то, можливо, вам і чотирьох років не вистачить, як в класичному університеті. Адже є професії, для яких бакалаврату недостатньо, щоб почати працювати. Отже, все залежить від професії.
- На вашу думку, чого не вистачає українським стартаперам, які умови необхідні для того, щоб це сприяло розвитку?
- Давайте розглянемо в цілому, чого в країні не вистачає для того, щоб було багато успішних стартапів. Перше – поширеності підприємницької культури. Скажімо, в США сама культура суспільства підштовхує тебе – іди робити бізнес, спробуй робити підприємство, забацай стартап. Ця атмосфера толерантна до невдач, вона тебе сама підштовхує туди. В Україні, на жаль, це лише зароджується поки у вузьких колах. Друге – це знання. Звичайно, є велика кількість конкретних знань, навичок, методик, підходів, які збільшують шанс на те, що ваш стартап буде більш успішним, їх потрібно знати. Так, є люди, які і без них робили успішні стартапи, однак, звичайно, вони дозволяють істотно збільшити шанси. Звичайно, дуже важливі інституційні чинники: адекватна правоохоронна система, судочинство, на яке можна покластися, інвестиційний клімат. Стартапи – це процес вирогідностей, навіть найкращий стартап, який професіонал оцінює дуже високо, може не вистрілити. Тому має бути великим обсяг інвестицій, які дозволяють людям пробувати знову і знову.
- На останок: три поради, які ви б могли дати молодим підприємцям, які починають свій шлях.
- Я сам не підприємець, тому перша порада – не особливо прислуховуватися до моїх порад. Якщо серйозно, то перше – для створення будь-якої компанії, для досягнення будь-якої мети необхідна стратегія. Проблема в тому, що у багатьох людей немає конкретної послідовності дій, конкретних тактик. Це дуже погано. Бо навіть погана стратегія краще за відсутність стратегії. Якщо у вас немає чіткого бачення, бажано прописаного, того, як ви будете розвивати своє починання, то це дуже велика проблема, яку потрібно виправити. Більшість таких починань накриваються на цьому відразу.
Другий аспект – це знання. І з конкретної галузі, за яку ви беретеся, і щодо реалізації запланованої діяльності компанії. Якщо важлива складова вашої компанії піар – а ви самі не розбираєтесь і ви відразу не залучаєте до компанії когось, хто дуже розбирається, то я думаю, у вас назрівають великі проблеми.
І третє – це питання особистої готовності, розуміння, навіщо це потрібно мені. Беручись за будь-яку справу, необхідно давати собі чесну відповідь, чи готовий я докласти зусиль, необхідних для цього. Як правило, стартапи, щоб вони мали успіх, потребують дуже багато роботи. Якщо засновник не дає собі дуже чітко відповіді, чому йому це потрібно в загалі, то він дуже швидко зламається, не зможе підтримувати необхідний темп роботи. Якщо знаєш, для чого, то можна витримати майже будь-яке "як", говорив Франкл. Думаю, і для компаній це дуже актуальна порада.