Минулого тижня США, Великобританія та Австралія оголосили про створення нового тристороннього партнерства в області безпеки - AUKUS. Першою великою ініціативою цього альянсу стане будівництво атомного підводного флоту для Австралії. В результаті Австралія відмовилася від контракту із Францією, за якою Париж мав будувати дизельні підводні човни, і уклала контракт на атомні субмарини із США та Британією. Це призвело до жорсткого дипломатичного скандалу: Франція відкликала своїх послів із США та Австралії вперше за всю історію. Як це сприйтиме посиленню проросійських сил в Європі, а також про те, чому Україні варто сформувати власний оборонний союз із молодими країнами - членами ЄС, "Апострофу" розповів геополітичний аналітик, магістр політології Католицького інституту в Парижі Ульріх Буна.
- Тож, США і Британія забрали у Франції контракт на $66 млрд і тепер Америка побудує 16 атомних підводних човнів для Австралії. Чи можна вважати такий крок відповіддю Вашингтона на антинатівську риторику Макрона?
- Я думаю, що утворення альянсу AUKUS за участі США, Австралії та Британії – це значно більше, ніж відповідь на закиди французького президента. США зміщують свої інтереси із Європи на Азію. AUKUS дозволить трьом країнам-учасницям заснувати глобальний оборонний морський альянс. Там будуть субмарини, але також і кібернетичні засоби, і штучний інтелект.
Мета його повністю зрозуміла – покращити обороноздатність Австралії завдяки найновішим розробкам США та Британії. Все це робиться для протистояння з Китаєм, у якому Австралія знаходиться на передовій. Контракт на $90 млрд між французькими ВМС та Австралією стояв на шляху створення AUKUS, тож Австралія від нього відмовилася.
З технічної точки зору це має сенс. Атомні субмарини будуть менш помітні і значно більш автономні, ніж дизельні, які мала побудувати Франція. Це дві суттєві характеристики при роботі в Південно-Китайському морі та у Тайванській протоці. Але США явно не турбувалися про те, якою буде реакція Макрона.
- Як цей крок Америки вплине на відносини Вашингтона, Лондона та ЄС?
- Єдине, що мене вражає у цій кризі – це повна відсутність підтримки Франції з боку її європейський партнерів. Лиш у понеділок, 20 вересня, Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, зробила заяву про те, як погано і нечесно повелися із Францією. Тож, я маю таке відчуття, що більшості країн в ЄС байдуже, чи сердиться Франція – вони все ще розглядають США як головного союзника у сфері безпеки, особливо у Центральній Європі.
- Чи значить це, що Вашингтону потрібен новий альянс на заміну європейським членам у НАТО?
- Я не бачу AUKUS як заміну НАТО. Скоріше, це – ядро нового НАТО, але на географічно іншій території. НАТО створили для того, щоб захистити Європу від радянської загрози. AUKUS має захистити Південно-Східну Азії, починаючи із Тайваню, від Китаю. І я не здивуюся, якщо певні країни в регіоні утворять партнерство з AUKUS – першими можуть бути Індія та Японія. Вони уже заявили, що відвідають зустріч Чотиристороннього діалогу з безпеки (QUAD, міжнародний стратегічний діалог, реалізований США, Японією, Австралією та Індією - "Апостроф") у Вашингтоні.
Створення AUKUS, як на мене, - це поворотний момент, в якому США показують світу, що вони готуються конкурувати із Китаєм, своїм суперником ХХІ сторіччя. Не можна сказати, що США залишають НАТО взагалі. Але Вашингтон вважає, що в Індо-Тихоокеанському регіоні ставки надто високі.
Винищувач FA-18 Hornet, під час навчань на борту американського авіаносця Theodore Roosevelt в Південно-Китайському морі
- Вперше в історії Франція відкликала своїх послів із Австралії та США. Чи не відбудуться якісь трансформації у НАТО?
- Звісно, що Франція спробує використати цю кризу для просування ідеї про те, що ЄС повинен мати автономність у сфері стратегічних оборонних питань.
Це вже другий раз поспіль всього лише за один місяць, коли США демонструють, як мало їх турбують почуття союзників. Спочатку вони виводять війська з Афганістану, не думаючи про наслідки, а тепер тримають Францію в нерозумінні після розриву "контракту сторіччя". Треба подивитися, що Америка запропонує, аби пом’якшити гнів своїх союзників.
Однак, щоб США не робили, їх продовжують розглядати як головного безпекового партнера у більшості країн. Наприклад, дозвіл на будівництво "Північного потоку-2" не дуже змінив думки щодо США у Польщі чи балтійських країнах.
Проблема довкола субмарин – це насправді лише проблема Франції. Не думаю, що відбудуться якісь надзвичайні різкі зміни в НАТО через це все, оскільки США – це ядро Альянсу. Вашингтон не підтримає будь-які зміни, які зменшать його вплив. І б’юся об заклад, більшість країн також за те, щоб США лишалися ядром безпеки. Чесно сказати, я не думаю, що криза якось змінить позицію інших країн всередині блоку.
- Париж намагався розширити свою присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні і контракт на побудову субмарин називали "контрактом століття" для Франції. Однак Франція і США потрібні одне одному – Парижу потрібна американська логістика, до того ж Франція є постійним членом Радбезу ООН. Чи знайдуть Париж і Вашингтон якийсь компроміс?
- Думаю, ви торкнулися основної причини, чому французи зляться. Франція намагалася побудувати альянс в Тихоокеанському регіоні з допомогою оборонних контрактів – і ця угода про субмарини була перлиною в королівській короні. Тому втрата її ставить під загрозу усю стратегію. Також варто пам’ятати, що Франція має великі інтереси в регіоні – близько півмільйона громадян – в основному в Новій Каледонії та Полінезії, а також величезні морські виняткові економічні зони.
Компенсація втрати довіри займе певний час і матиме різні форми. Згідно з контрактом, Австралія має виплатити певну компенсацію – деякі аналітики говорять про півмільярда євро. Можуть бути певні політичні жести. Сюди можна віднести пропозицію Макрону щодо телефонного дзвінка від Байдена, а також відкриття американських кордонів для вакцинованих європейців із листопада. Франція також отримає сильніші позиції під час переговорів з Британією щодо нелегальних мігрантів, а із Австралією – щодо зони вільної торгівлі з ЄС. Також, ймовірно, буде певна військова компенсація, можливо, у форматі продовження певної співпраці.
Я хотів би підкреслити, що Франція та США є основними союзниками. І вражає те, що Макрон зберігав повну мовчанку, посилаючи свого міністра закордонних справ Ле Дріана на "передову". Можливо, він так вчинив тому, що не хотів заводити конфлікт занадто далеко, таким чином дозволяючи країнам відновити відносини після того, як напруга спаде.
Емманюель Макрон
- У 2022 році відбудуться президентські вибори у Франції. Як ви вважаєте, чи посилить політика Вашингтона праві про-кремлівські сили?
- На жаль, до певної міри – так, посилить. Це вже відбувається. Один з головних претендентів на правому фланзі, Ксав’є Бертран, почав виправдовуватися за порушення контракту з Австралією, і використав це для просування ідеї, що Франція повинна будувати партнерство з Росією та Китаєм. Безумовно, проросійські політики намагатимуться просувати ідею про те, що США не є надійним партнером і підкріплювати ідею, що Росія буде кращим партнером. Немає жодних підстав для таких заяв, але вони можуть сподобатися деяким виборцям.
- Чи може Індо-Тихоокеанська зона стати місцем нового головного безпекового об’єднання? І якщо так, то чи буде воно довготривалим й ефективним, чи Британія там буде "п’ятим колесом", як заявив французький посол у Лондоні?
- США, Британія і США були великими партнерами протягом десятиліть, особливо в складі альянсу "П’яти очей", де вони обмінювалися даними розвідки із Новою Зеландію та Канадою. AUKUS – це великий крок вперед. І зв’язок між країнами збережеться, в крайньому разі, доки Китай є для них викликом.
В цьому альянсі Британія, звісно, є "молодшим парнером". Але це добре грає на стратегію Бориса Джонсона із повернення статусу глобального гравця після Brexit. Але треба визнати – більше передових технологій передаватимуть Австралії все ж США.
- Конфлікт на Заході відбувається на тлі фактичного розширення Росії до кордонів з Польщею шляхом поглинання Білорусі, постійних провокацій з боку Білорусі на кордоні з Польщею та Литвою, військових навчань російських підводників в Балтійському морі та сухопутної армії в Білорусі. Як ви вважаєте, чи може нинішня ситуація між найбільшими учасниками НАТО привести до того, що на сході Європи з'явиться новий військово-оборонний союз з молодих країн ЄС? Яке місце може в ньому мати Україна?
- Конфлікти в НАТО дійсно можуть стимулювати певні місцеві ініціативи. Це насправді є досить хорошою справою. Занадто велика залежність від США щодо безпеки стала однією з причин того, що Європа відстала у розвитку своєї обороноздатності. При цьому я не бачу, щоб жоден із цих альянсів повністю замінив роль США як остаточного захисника.
Щодо союзу молодих країн ЄС, то я вважаю, що до нього мають входити серед інших Польща та країни Балтії. Усі вони стикаються з однаковою проблемою - агресивними діями Росії на їх кордонах або дуже близько до кордонів, як на суші, так і на морі. Тому створення певного виду оборонного співробітництва, обміну досвідом та розвідданними мало б повний сенс. У цьому плані досвід України був би безцінним. Україна - єдина країна, яка за останні роки зіткнулася з усіма видами російської війни: військове вторгнення на Донбас, гібридна війна в Криму, інформаційна війна, кібератаки, вплив та підривна діяльність через мережі корупції та сплячих агентів... Україна накопичила тонни досвіду по усім видам російського впливу - і знає, як дати відповідь. Якби Україна ділилася цим досвідом з іншими країнами, це було б величезною перевагою для всіх. Тим часом союзники могли б підтримати Україну у зміцненні її можливостей на різних рівнях та в утвердженні верховенства права в країні.
