У Білорусі вулиця зробила все, що могла. У 2021-м майбутнє країни залежить лише від Олександра Лукашенка. В Росії ж ситуація з отруєнням опозиціонера Олексія Навального нічим не закінчиться, а Володимир Путін нікого не покарає. Однак в російській громадській свідомості багато що перевернулося. Про це в ефірі Апостроф Live на телеканалі Апостроф TV розповів російський журналіст ОЛЕКСАНДР ГОЛЬЦ.
- Як швидко може закінчитися білоруська сага з протистоянням між народом і самопроголошеним президентом?
- Цього не знає ніхто насправді. Треба сидіти в Білорусі і акуратно вимірювати настрої силовиків.
- Саме силовиків?
- Так, силовиків. Більш-менш вулиця зробила все, що могла. Коли на вулиці в Білорусі виходить близько мільйона людей, це означає, що білоруси ясно висловили свою думку.
Але треба віддати належне панові Лукашенку. Він, з одного боку, зумів своїх силовиків задобрити, всіляко забезпечити різними пільгами і преференціями, а з іншого - мабуть, пов'язати кров'ю. Це як в банді: вхід - рубль, вихід - два. Рівно до того моменту, поки силові структури будуть підтримувати Лукашенка, ситуація буде такою, якою вона є.
- А що кажуть російські федеральні канали? Дуже часто по пропаганді можна зрозуміти такі дії російської влади. Що зараз кажуть про протести в Білорусі на вашому телебаченні?
- Ви трохи не за адресою. Я не можу віднести себе до постійного глядача російських федеральних каналів. По-моєму, в останні тижні про Білорусь акуратно замовкли. У мене таке враження. Втім, я не впевнений, що воно адекватне.
- У мене таке враження, що після виборів в Молдові замовкли і про Придністров'я. Якось не коментує активно Кремль це питання. Як ви думаєте, що буде з Придністров'ям? Як буде вирішуватися це питання?
- Питання Придністров'я досить складне. Просто сказати російським військовим: "Ідіть, ми вас не бажаємо", - навряд чи вийде. Не тільки тому, що Росія хоче реалізовувати свою імперську політику. Там є інша причина. Це 22 тисячі тонн озброєння в Ковбасній (Військові склади в селі Колбасна, - "Апостроф"). Абсолютно незрозуміло, що з ним робити.
Тобто будь-який з трьох варіантів неприйнятний для якоїсь зі сторін. Неможливо ліквідувати ці боєприпаси. Так сталося, що я один раз там був і фотографував ці склади. Той майор, який відповідав за них, дивився на мене, як на божевільного, коли я сказав, що хочу їх сфотографувати. Він відкрив і сказав: "Вперед, йди фотографуй, а я тут якось постою". Там я знімав міни 1938 року випуску для журналу "Підсумки". Давно це було. Ці боєприпаси треба акуратно вивезти, не намагатися розбирати, а просто підірвати. Але ми ж говоримо про 22 тисячі тонн.
- Інформаційною бомбою під кінець 2020 року стали труси Навального. Москва трусам не вірить, як виявилося. Як ви вважаєте, це розслідування якось вплине на владу або людей в оточенні Путіна?
- Якщо ви говорите про те, що хтось буде за це покараний, то я так не думаю. Путін легко прощає своєму оточенню помилки, дурниці і злочини, скоєні через недогляд, від надлишку службового завзяття тощо.
Якщо ви говорите про те, що щось змінилося в російській громадській свідомості, то у значної частини людей, які знайомі з цією історією, багато що перевернулося. Я б апелював до українського досвіду. Пам'ятаю реакцію українських колег на вбивство Гонгадзе. Неможливо змиритися з думкою, що твоя держава - погана або хороша - займається політичними вбивствами. Я вважаю, що це нестерпно для будь-якого патріота. Можна це зам'яти, можна зробити вигляд, що нічого не було, загралися тощо. Але ті, хто знайомий з історією, це почуття сорому запам'ятають назавжди.
