Поїздки на окупований бойовиками незаконних збройних формувань Донбас необхідні для того, щоб зрозуміти жителів регіону і вести з ними діалог.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" заявив відомий український журналіст і телеведучий, голова правління "Громадського радіо" Андрій Куликов.
"Я знаю людей, які мене засуджували за той короткостроковий візит в Донецьк (в 2015 році, - "Апостроф"), але пройшло два роки - і тепер вони кажуть, що діяли б або так само, або в подібному дусі. За цей час вони переконалися в необхідності розмови", - зазначив він.
Разом з тим, Куликов уточнив, що проблема діалогу ще і в тому, хто з ким говорить. Так, для різних груп людей по ту сторону потрібно, щоб з ними говорили люди приблизно однакового положення з цього боку.
"Під час поїздки в Північну Ірландію і Ірландію мені довелося зустрітися з людьми, які були бойовиками на різних сторонах конфлікту і терористами. Там, звичайно, інша ситуація, не така, як в Україні, але є і схожі речі. Я розмовляв з ними. Це були люди, які дивилися один на одного через приціл, але врешті-решт вони почали розмовляти, і ефективність була в тому, що розмовляли одні з іншими", - сказав журналіст.
Він додав, що передбачає - для розмови з бойовиками з тієї сторони повинні бути люди, які воювали проти них з боку законного уряду України.
"Я думаю, що діалог (з Донбасом, - ред.), так чи інакше, відбувається. Не було просто наступних поїздок, зокрема, тому, що на тому боці сталася перестановка сил, і ті люди, з якими був контакт, очевидно, були відсторонені, а їх можливості обмежені. Вони не були репресовані, але вплив і можливість діяти самостійно вони втратили. Діалог відбувається не безпосередньо", - сказав Куликов, відповідаючи на питання про те, чому більше не їздив на Донбас.
"Час від часу я контактую з людьми, які живуть по той бік лінії розмежування: коли вони приїжджають на українську територію, іноді по телефону. Але я - один єдиний, а діалог відбувається кожен день, коли десятки, навіть сотні тисяч людей, а за рік, напевно, мільйони, перетинають лінію розмежування. Це і є діалог. Він не вирішується мною або трьома сотнями активістів. Діалог в суспільстві відбувається, просто ми іноді його усвідомлюємо, а він відбувається кожну хвилину", - упевнений журналіст.
Куликов додав, що іноді вчинки людини мають більше значення, ніж просто слова.
"Мій улюблений приклад - це мій товариш Володимир Дериведмідь, який в місті Бахмут володіє магазином української книги, а поруч з його магазином банкомат "Ощадбанку", де кожен день збирається черга з людей, які приїхали з того боку отримувати пенсію. Володимир ходить в свій магазин повз цю чергу, і одного разу йому в голову приходить думка, що потрібно винести пару стільців, адже в черзі є літні та слабкі люди, яким стояти важко", - розповів він.
Куликов додав, що потім ті, хто посидів на цих стільцях, заходять в книжковий магазин, і там відбувається розмова Володимира з цими людьми.
"Вчаться студенти, скажімо, в Маріуполі, які змушені були виїхати з Донецька або інших міст, а іноді вони їздять на ту сторону... Все це форми діалогу", - підсумував він.
Більше читайте в матеріалі "Апострофа": "Потрібно говорити з жителями Донбасу, по можливості - і з Захарченком - журналіст Андрій Куликов".
