До початку війни Донецьк був більш європейським, ніж багато міст України, він успішно розвивався, тепер там панують тривога і невідомість.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" заявив звільнений з полону бойовиків відомий донецький вчений-релігієзнавець Ігор Козловський.
За його словами, не можна говорити про населення всього регіону як про одну особистість.
"Коли намагаються розділити "ми" і "вони", то ми наступаємо на ті ж граблі: Захід-Схід, Північ-Південь, ця частина - інша частина. Ми вже з цим грали і догралися. Там є різні люди з різними позиціями. Одні ностальгують по тому стані в Україні, в якому вони жили. Згадайте, як розквітав Донецьк перед Євро-2012 і після. Місто квітло, люди почали відчувати себе більш-менш нормально", - сказав Козловський.
Він додав, що інші жалкують про те, що регіон не приєднала і не приєднає Росія. Крім того, є люди, які просто хочуть мирного існування, щоб все це припинилося, і вони могли б вільно їздити до своїх родичів, отримувати пенсії. Вони хочуть спокійного життя.
Вчений уточнив, що дійсно є й такі люди, які щиро вірять, що Росія візьме Донбас до себе.
"Людина ж - істота, якій за своєю природою притаманно на щось сподіватися. Що найбільше нас виснажує? Тривога. Тривога виснажує навіть більше, ніж страх. Страх - це коли ми боїмося чогось конкретного, а тривога провокує стан, який говорить про те, що ти майбутнім не керуєш. Невідомість. І це найбільше виснажує. Тому більшість людей хочуть якоїсь стабільності, ясності, зрозумілого розвитку подій. Це і приводить їх до мрій і сподівань: як в сторону Росії, так і в сторону України", - сказав він.
Разом з тим, Козловський зазначив, що шахтарі - вже не та критична маса, яка здатна щось міняти.
"Це героїчна праця (шахтарів, - ред.), безсумнівно. Це проявилося і під час Другої світової: шахтарські дивізії воювали... Ми знаємо, що в кінці 80-х - початку 90-х років шахтарі були тим чинником, який розвалив СРСР. А далі починається сумна історія шахтарського руху. Поступово відпадає необхідність в такій кількості шахт... Йшов процес витіснення шахтарів на маргінальний рівень... Потім з'явилися копанки, де досить небезпечна праця шахтаря, але де людина може швидше заробити гроші. Все це призвело до того, що впав престиж шахтарської праці, а звідси - роз'єднаність шахтарських колективів", - розповів учений.
За його словами, немає вже таких потужних шахтарських колективів, які були на переломному етапі в кінці 80-х. Крім того, в шахтах працює менше молоді.
Більше читайте в матеріалі "Апострофа": Не можна говорити, що жителі Донбасу винні, є інше слово - Ігор Козловський.
