Дослідники зробили вагоме відкриття, що стосується умов утворення величезної льодової ополонки навколо Антарктиди – мова про ополонку Ведделла в морі Веддела, що майже вдвічі більша за Уельс, останню появу якої зафіксували у 2016-2017 роках.
Про це повідомляє видання "Science Advances".
Читайте також: Дали ім’я персонажа з Гаррі Поттера: вчені відкрили ще одну екзопланету
Опубліковане дослідження дозволило зрозуміти, як отвір, названий ополонкою, зміг утворитися і зберігатися протягом декількох тижнів. Дослідницька група з університетів Саутгемптона, Гетеборга та Каліфорнійського університету в Сан-Дієго займалася вивченням ополонки, яку названо на честь морського підводного гірського хребта в морі Ведделла. Науковці встановили, що поява ополонки була результатом складних взаємодій між вітрами, океанськими течіями та особливостями рельєфу морського дна, які сприяли переміщенню тепла та солі до поверхні води.
Щороку в прибережних зонах формуються відкриті ділянки в морському льоду. Сильні вітри, що дмуть з суші, відтісняють лід, розкриваючи воду під ним. У відкритому океані, далеко від берегів і над глибокими водами, де глибина досягає кількох тисяч метрів, такі явища трапляються значно рідше.
Адитья Нараянан, науковий співробітник Саутгемптонського університету, вказує: "Ополонку Мод Райз було виявлено в 1970-х роках, коли вперше були запущені супутники дистанційного зондування, які можуть бачити морський лід над Південним океаном. Вона зберігалася протягом кількох зим поспіль з 1974 по 1976 рік, і тодішні океанографи припускали, що це стане щорічним явищем. Але з 1970-х років воно відбувається лише епізодично і на короткі проміжки часу".
Протягом 2016 та 2017 років сильна кругова течія, що охоплює море Ведделла, зазнала посилення. Це призвело до підняття вгору теплих солоних вод із глибин, сприяючи вертикальному перемішуванню тепла і солі до поверхні води.
Фаб'єн Роке, професор фізичної океанографії Гетеборзького університету, вважає:
"Це допомагає пояснити, як може танути морський лід. Але коли морський лід тане, це призводить до освіження поверхневих вод, що повинно зупинити змішування. Отже, повинен відбуватися інший процес, щоб ополонка продовжувала існувати. Має бути додаткове надходження солі звідкись".
Процес Екманівського перенесення допоміг перемістити сіль на північний фланг, де вперше утворилася ополонка. Він передбачає рух води під кутом 90 градусів до напрямку вітру, що дме зверху, під впливом океанських течій.
Іншим важливим чинником, який впливає на умови в морі Ведделла, виявився рельєф дна океану, зокрема підводне плато з м'якими підйомами. Також велику роль відіграють вітри, що керують рухом водних мас і спричиняють Екманівське перенесення. Важливими є також температурні відмінності між локальними водами і тими, що переміщуються під дією вітру, а також варіації у солоності та інші параметри.
У кінцевому підсумку, коли Екманівське перенесення збігається з потрібним напрямком вітрів, що буває змінним від року до року, вітрозумовлені потоки води, рухаючись під льодом, стикаються з підводними гірськими плато. Це призводить до формування підводного вихору, який активно розмиває льодовий покрив над собою, що і формує загадкову Велику ополонку Ведделла.
Професор Сара Ґіл з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго додає: "Вперше з початку спостережень у 1970-х роках спостерігається негативна тенденція щодо морського льоду в Південному океані, яка почалася приблизно в 2016 році. До цього часу він залишався дещо стабільним".
Нагадаємо, раніше британські астрономи відкрили екзопланету, на якій може бути життя.
- Вас також може зацікавити:
Зміни вбивають: популяція яких комах опинилась під загрозою зникнення
"Бабуся" Шанідар: вчені відтворили обличчя неандертальської жінки, яка жила 75 тисяч років тому
Археологи виявили в затонулому кораблі новий вид амфор: для чого їх використовували
