Спецпредставник американського президента Кіт Келлог пропонує розробити для України аналог "Плану Маршалла", який допоможе відновити країну після війни. При цьому до кінця не зрозуміло, яку роль у підготовці та реалізації такого "Плану" мають намір відігравати самі США. "Апостроф" розбирався, коли і що саме може отримати Україна від союзників.
Спеціальний представник президента США по Україні Кіт Келлог заявив, що нашій країні для післявоєнної відбудови потрібен свій "План Маршалла".
Про це він сказав напередодні міжнародної конференції з відновлення України URC-2025, яка пройшла у Римі 10-11 липня.
Келлог нагадав, що після завершення Другої світової війни Сполучені Штати надали допомогу майже вщент зруйнованій Європі, і ця допомога була реалізована завдяки так званому "Плану Маршалла".
"І я думаю, ми маємо зробити те саме для України", - сказав спецпредставник американського президента.
"План" з продовженням
"План Маршалла" - European Recovery Program, Marshall Plan — був розроблений у 1947 році й почав діяти наступного, 1948 року. Ця програма післявоєнного відновлення Європи отримала ім’я тодішнього державного секретаря США Джорджа Маршалла, який був її ініціатором.
Існує помилкова думка, що "План Маршалла" стосувався лише переможеної Німеччини та її союзників у війні, проте програма допомоги була розповсюджена на багато країн, в тому числі із числа переможців.
Ба більше, взяти участь у ньому було також запропоновано Радянському Союзу, але "ефективний менеджер" Йосип Сталін відхилив цю пропозицію, заборонивши також Польщі та Чехословаччині погоджуватися на отримання американської допомоги.
Загалом, "План Маршалла" діяв для 17 країн Європи. Найбільшими отримувачами коштів в рамках "Плану" були Велика Британія (3,3 мільярда доларів), Франція (2,3 мільярда доларів), Німеччина (1,5 мільярда доларів), Італія (1,2 мільярда доларів), Нідерланди (1,13 мільярда доларів).
Разом на реалізацію "Плану Маршала" США виділили близько 13 мільярдів доларів, що сьогодні дорівнювало б близько 150 мільярдам доларів.
"План" виконувався протягом чотирьох років, з 1948 по 1951 рік, після чого його замінив "Акт про взаємне забезпечення безпеки" (Mutual Security Act) який діяв ще десять років.
Основними цілями "Плану Маршалла" та його "наступника" були відновлення європейських союзників після війни, модернізація їхньої промисловості, зняття торгових бар’єрів та запобігання розповсюдження "комунізму", тобто впливу СРСР. Реалізація плану також сприяла європейській інтеграції.
Без конкретики
Про те, що Україні потрібен свій "План Маршалла", говорять чи не з початку російського вторгнення.
Втім і зараз будь-який "План" відновлення України - чи то Маршала, чи то Келлога, далекий не те, що від реалізації, а навіть від його конкретного напрацювання.
"Думаю, що говорити про "План Маршалла" в умовах, коли незрозуміло, чим закінчиться війна, - передчасно", - сказав "Апострофу" підприємець і громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.
Принаймні наразі незрозуміло, хто взагалі може увійти до складу стейкхолдерів такого проєкту. Якщо про нього говорить представник американського президента, чи означає це, що США збираються до нього долучитися?
"З вуст представника американської адміністрації яка ані у 2025, ані у 2026 році не планує виділення жодної копійки Україні, це звучить щонайменше цікаво, - сказав у коментарі виданню економіст Олег Пендзин. - "План Маршалла" передбачає досить значну фінансову підтримку для відновлення галузей економіки, дуже серйозну інвестиційну діяльність. А інвестиційна діяльність передбачає наявність грошей. Якщо ви не збираєтесь нічого виділяти, то говорити про "План Маршалла" - це якось дивно".
За його словами, це вже не перша конференція щодо міжнародної допомоги Україні, проте до сьогоднішнього дня нічого принципово нового з цього приводу не вирішено.
У зв’язку з цим експерт не вірить в те, що щось конкретне народиться і цього разу.
Звідки гроші
Для того, щоб в цьому напрямку щось запрацювало, треба для початку визначитися з грошима – хто їх надасть, і в якій кількості.
Звичайно, що чим більше, тим краще, але треба все ж таки залишатися хоч трохи реалістами.
Найчастіше лунають цифри від 300 до 500 мільярдів доларів, причому останнім часом оцінювачі схиляються до верхньої планки.
Та й ця сума, зрозуміло, є доволі абстрактною, тобто певним орієнтиром, а не кошторисом.
Щодо джерел фінансування "Плану", то, за словами Олега Пендзина, на сьогодні принципово обговорюються два з них – приватні кошти іноземних інвесторів і заморожені державні кошти Росії.
"Мова про використання грошей європейських платників податків (не говорячи вже про американських) вже не йде, - пояснює експерт. - Гроші іноземних інвесторів у країні на з’являться, поки не закінчиться активна фаза бойових дій і поки не з’являться умови для нормального інвестиційного клімату. А щодо російських заморожених активів, то європейцям потрібно приймати необхідні рішення в юридичному полі".
Пендзин вважає, що з останнім вже є певні зрушення, адже недавнє рішення Європейського суду з прав людини, який визнав провину РФ в різних злочинах, в тому числі у збитті літака Boeing у Донецькій області 2014 року, надає європейцям певну юридичну базу для проведення більш жорсткої політики щодо Росії.
Участь США у реалізації "Плану" також можлива, зокрема через так звану "ресурсну угоду", яка була підписана 30 квітня цього року. Втім, наразі йдеться про те, що внесок Сполучених Штатів у спільний фонд в рамках цієї угоди складатиме військово-технічна допомога.
"Але колись, сподіваюся, це стане не так актуально, тож чому б не бути якимось інвестиціям? Це буде взаємовигідно", - сказав у коментарі "Апострофу" експерт Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський.
Допомога в обмін на реформи
Припустимо, що донори "Плану" визначені, а кошти для його реалізації знайдені. Що далі?
Чи буде допомога нашій країні безоплатною, чи у вигляді кредитів?
Ще одна помилкова думка щодо "Плану Маршалла" полягає в тому, що допомога в його рамках надавалася європейським країнам нібито виключно у вигляді кредитів. Проте Велика Британія та Франція, найбільші реципієнти американської допомоги, мали повернути лише 15% від її обсягу, тоді як решта була безоплатною.
Втім, Німеччина дійсно отримала всі кошти як позики, що, мабуть, логічно, адже вона була переможеною стороною у війні. Повністю Західна Німеччина (адже Східна Німеччина – НДР - знаходилась у радянському політичному таборі) розплатилась за отриманими кредитами лише на початку 1970-х років, проте стала найбільш розвиненою і заможною країною повоєнної Європи – в певному сенсі "вітриною" західного світу.
Проте, в якому вигляді надаватиметься допомога нашій країні, досі невідомо.
"Я б наголосив на тому, що це має бути вудка, а не рибка, тому що є такий феномен, який в Україні також відчутно проявлявся, що безоплатна допомога розбещує", - зазначив Володимир Дубровський, додавши, що у реалізації "Плану" обов’язково має брати участь український бізнес, причому на пільгових засадах щодо отримання кредитів.
За його словами, допомога має бути прив’язана до проведення реформ та встановлення повноцінного верховенства права: "Ми всі бачимо ситуацію з БЕБ (Бюро економічної безпеки, якому досі не можуть обрати голову – "Апостроф"), іншими антикорупційними органами".
При цьому кошти варто було б надавати не державі і навіть не громадам.
"Правильно було б людям давати гроші, щоб не було зловживань. Тобто для того, аби знизити корупційні ризики, допомога має надаватися на найнижчому можливому рівні", – резюмував експерт.
