Політики не перший раз піднімають питання всеукраїнського референдуму. Цього разу з метою - заблокувати продаж землі. Але цього не достатньо. Слід вести мову про заборону приватизації і продажу стратегічних великих промислових підприємств.
У 1992 році частина державної власності становила 92% за вартістю основних фондів і понад 70% за кількістю підприємств. За роки реформ в Україні було віддано в приватні руки близько 130 тисяч об'єктів, а питома вага підприємств недержавної власності у виробництві промислової продукції тепер складає близько 70%.
Кабмін Гройсмана на вимогу МВФ хоче продовжити розпродаж. Серед інших об'єктів - три величезні компанії, основа національної економіки. Але їх продаж сьогодні не в інтересах українців.
Перше. Стабільність фінансової системи країни. Ці підприємства є джерелом надходження валюти, а значить їх робота впливає на стабільність фінансової системи України. Наприклад, Одеський припортовий завод - кінцева точка аміакопроводу Тольятті-Горлівка-Одеса, і 90% аміачної продукції заводу йде на експорт. Втрата валютних надходжень загрожує інфляційними ризиками.
Друге. Втрати держбюджету. «Укрспирт» - це державна монополія у виробництві і реалізації спирту на внутрішньому і зовнішньому ринках, з чистим прибутком за перші 6 місяців 2016 року 59 млн грн. Продаж цієї невичерпної «золотої жили» гарантовано буде наповнювати кишені власників цієї компанії, але позбавить прибутку держбюджет.
Третє. Не допустити втрати сучасних технологій. «Турбоатом» - це четвертий за обсягами виробник турбін у світі, який тільки за перші 6 місяців минулого року приніс прибуток у 431 млн грн. Багато з його конкурентів зацікавлені або в поглинанні, разом з технологіями, або в поступовому припиненні його роботи, щоб не заважав завойовувати ринки збуту.
Четверте. Робочі місця. Новий власник буде зацікавлений в скороченні операційних та інших витрат, а тому оптимізація буде спрямована в тому числі і на скорочення персоналу підприємств.
П'яте. Продавати потрібно вигідно. Україна перебуває у стані війни і економічної кризи. А це означає, що ціна на держпідприємства є нижчою, аніж була кілька років тому, або буде, коли в нашу країну повернеться мир. Тому, найімовірніше, купити українські підприємства захоче не довгостроковий інвестор, а спекулятивний капітал.
Я вважаю, що на референдумі необхідно дізнатися думку українців про майбутнє промислових підприємств, а не тільки земельних ресурсів. Люди повинні спільно вирішити, яким шляхом і на яких засадах розвивати економіку і країну.
Продавати великі промислові підприємства, коли вітчизняна економіка знаходиться на дні - це політичний і економічний злочин проти держави і українського народу.
