Інтернет-видання «Апостроф» підбило підсумки конкурсу для студентів, які здобувають вищу освіту за спеціальностями «Журналістика», «Філософія», «Економіка», «Політологія» та «Міжнародні відносини». І представляє вашій увазі конкурсну роботу переможниці в категорії «Статті з економічної тематики» Анастасії Шкальової.
Малий бізнес в Україні – це дуже цікава історія. Хтось ризикує всім і втілює власну мрію на останні гроші. Хтось дуже швидко розуміє, що не має підприємницького хисту. А хтось, незважаючи ні на що, вперто крокує до свого Евересту. Ця історія про львівських пекарів, які, навіть падаючи, все одно підіймаються і йдуть вперед.
Яка вона «американська мрія»
Думаєте, зараз буде «солодка історії успішної еміграції якоїсь родини до США». Ні, не вгадали. Хоча, говоритимемо дійсно про солодке - американський традиційний смаколик, який не залишає байдужим нікого. А як щодо українізованого американського кулінарного символу, цікаво?
Ну, тоді мерщій до Львова (подумки звісно).
Оксана та Едик - молоде подружжя, вирішили розпочати власну справу, проте не могли зрозуміти, що ж саме вони хочуть робити. Але для чого ж людині потрібна ніч. Правильно, для натхнення! Якось обмірковуючи свої плани о третій годині ночі, пара вагалась між донатсами та китайською лапшою, але на ранок солодке здобуло безапеляційну перемогу.
Як все починалось
Оксана спробувала приготувати, і в неї вийшло те, чим хотілося поділитися з усіма. Перші донатси швидко продалися за допомогою сервісу оголошень OLX, креативу і подарункової коробочки.
Наступні 20 пончиків розлетілися так само швидко. З’явилась кав’ярня, яка купувала пончики для свого закладу. А далі безсонні ночі ставали довшими, кількість пончиків росла, і власна домашня кухня стала затісною для виробництва.
- За місяць-два ми зрозуміли, що справа йде і нам потрібна більш професійна пекарня, обладнання. Винайняли кухню, закупили деяке обладнання, щось б/у, щось нове. Розуміли, що бюджет в нас обмежений, але у результаті ми отримали два зовсім різних продукти, - говорить Едик.
Подружжя зізнається, що професійне обладнання допомогло виготовляти кращий продукт, а значить, вдалось залучити більше споживачів.
Обладнання обладнанням, але й рецепт потрібно удосконалити. Пара також запросила професійного технолога, який допоміг виробити збалансований рецепт.
- Починали ми з того, що закупали продукти на «Шуварі» (найбільший львівський гуртовий ринок - авт.). Всі там закупаються, але виявилось, що це не зовсім правильно. І почали шукати постачальників, домовлятися. Ми стали вкладати більше грошей в інгредієнти, але від того, насправді, наш продукт тільки виграв, - ділиться Оксана.
Рубікон пройдено
Так і пройшли пів року безсонного життя молодого подружжя. Вночі Оксана готує пончики, зранку частину продає на місці, а частину - Едик розвозить за замовленнями.
- Ми продавали пончики прямо там, на кухні. Вночі виготовляли, потім прибирали все і на ранок зустрічали в пекарні клієнтів. Людей дуже приваблювало те, що вони бачать, в яких умовах готуються пончики. В них створювалось відчуття залучення до процесу, - додає Оксана.
Подружжя розуміло, що справи йдуть вгору і треба рухатися далі. Вони вирішили не продавати пончики іншим кафе, а відкрити своє.
Винайняли приміщення у торговельному комплексі, закупилися смачною кавою і продовжили популяризацію донатсів у Львові.
Але для того, щоб й надалі розвиватися, Donuts bar потребував нових рук. За пів року з’явилась перша пекарка. З появою першої точки знайшлись і офіціанти з бариста.
- Наразі у нас у штаті 10 людей. Всі вони класні працівники, яких ми довго відбирали. Але зараз ми щасливі, що вони в нас є, - зізнається Едик.
Сьогодні колектив Donuts bar складається з двох змін пекарів, офіціантів, бариста та кур’єрів (у кожній зміні по два пекарі та одному офіціанту, бариста та кур’єру).
Дні народження, корпоративи, весілля
Коли заходить мова про клієнтів, пара посміхається і говорять, що донатси купують різні люди. Хтось замовляє солодкі кільця для офісних корпоративів, хтось додає подарунку на день народження смачного акценту, а хтось просто балує себе та родину пончиками у повсякденні.
А як щодо весілля? Так, звісно, що то за свято без багатоярусного торта з фігурками молодят на горі. Але в Оксани та Едика є щось цікавіше - ціла дошка пончиків з різноманітними візерунками.
Donuts bar існує вже два роки у Львові. За цей час вони встигли не лише зацікавити споживачів своїм продуктом, а й отримали постійних покупців.
- В нас є дівчинка, яка купувала наші пончики, коли ми ще готували їх вдома, потім приходила в нашу пекарню і зараз досі залишається відданою прихильницею донатсів. Тішить, що люди так довго нам довіряють, - говорить Оксана.
Якщо є ідея - втілюй її
Едик говорить, що зараз дуже популярно бути підприємцем, але, перш за все, потрібно слухатися власного серця:
- Якщо людина думає, що підприємець - це той, хто гребе лопатою гроші й нічого не робить, мушу засмутити - так це не працює. За останні два роки в нас майже не було вихідних, перші пів року ми спали по декілька годин, та й зараз вночі засинаєш і думаєш про те, щоб в пекарні все добре було, щоб пончики готувалися, електрика не вирубалася, а раптом що, треба вставати й терміново їхати, виправляти, лагодити... Своєю справою займатися класно, але якщо ти цим гориш. В іншому випадку краще працювати на когось, мати стабільний заробіток кожного місяця і не перейматися тим всім.
Але якщо ідея довго не дає спокою, не бійтеся спробувати її втілити. А раптом вийде!
Оксані з Едиком для початку знадобилося 200 гривень, щоб купити борошно, шоколад, масло. І вже з того мали прибуток.
- Але головне - пробувати, якщо просто планувати, нічого не вийде. Ми декілька разів думали розпочати власну справу і лише з донатсами перейшли від слів до діла. І все вийшло. Зараз ми не уявляємо себе без пончиків, тільки з ними, - оптимістично додає Оксана.
Звісно, для більшого бізнесу потрібні значніші вкладення. Оксана з Едиком для відкриття пекарні вклали 5000 доларів: винайняли приміщення, купили обладнання, запросили технолога, найняли перших працівників та закупили продукти. А для повноцінного закладу говорять, що потрібно не менш як 10-15 тисяч доларів.
- Багато ідей можна втілити в домашніх умовах, але головне - не зупинятися. Ми могли продовжити виготовляти пончики на домашній кухні, але це б не дозволило нам настільки розширити коло наших клієнтів, - зазначає чоловік.
Наш fail up
Перший час подружжя часто брали участь у фестивалях. Знайомили аудиторію зі своєю продукцією. Плюс - це хороший варіант додаткового доходу. Фестивальна ціна, як правило, вища за звичайну.
- Перед тим, як погодитись на участь у фестивалі, потрібно зрозуміти, що це за захід, - підкреслює Оксана.
Дівчина не даремно наголошує на доречності продукту до тематики заходу. Одного разу пару запросили взяти участь у фестивалі, присвяченому Чемпіонату з футболу. Їм видалася ця ідея дуже привабливою. Але насправді вболівальники у фан-зоні купували більш стандартний для такого заходу набір продуктів: пиво, хот-доги, солоні снеки.
Загалом, подружжя витратили 20 тисяч гривень на оренду місця, інгредієнти для пончиків, зарплатню офіціанту. На виході вони змогли відбити четверту частину суми, але збитків зазнали на 15 тисяч гривень.
- Але в нас були і успішні фестивалі. Наприклад, Street food. Ми три рази в ньому брали участь, і завжди це був досить успішний досвід. Пончики розкуповували ще за декілька годин до закриття фестивалю. За день продавали по 400 донатсів. Головне - зрозуміти специфіку заходу і наскільки доречною там буде наша продукція.
За кілька тижнів до карантину власники Donuts bar втрапили у велику халепу. Подружжя вирішили розширятися - вони знайшли приміщення для кав’ярні під оренду. Почали там робити ремонт, але виявилося, що в цьому приміщенні неможливо провести вентиляцію. Всі ремонтні роботи довелося зупинити та розірвати контракт з орендодавцем. Власники змогли повернути певну частину грошей, але зазнали збитків на 30 тисяч гривень.
- Якщо б ми не були на ринку вже два роки та не встигли зробити певні заощадження, ця помилка разом із карантином могли б поставити крапку на існуванні Donuts bar, - зізнається Едик.
Карантинні реалії
Незадовго до введення карантину Donuts bar повинен був розширитися - власники збиралися відкрити повноцінний заклад із розширеним меню. Пара вже почала розробляти солоні пончики, але всі плани довелося поставити на паузу.
- Ми пішли на карантин, працівників довелося відправити у відпустку. Але в нас з’явився час на відпочинок... перший за два роки роботи. Зараз ми можемо більше подумати про нове меню, про те, що робити далі і куди рухатися, - додає Оксана.
Пекарня зачинена, донатси не продають навіть через доставку. Всіх працівників відправили у безоплатну відпустку на невизначений термін. Усі, хто працював у Donuts bar, зможуть повернутися на роботу після запуску робочого процесу. Адже, говорять власники, без прибутку вони не можуть сплачувати зарплату людям.
Подружжя розуміє, що в українців зараз пончики точно не на першому місці у списку покупок. Але Оксана говорить, що вони не хочуть втрачати зв’язок зі своїми клієнтами, тому дівчина на Instagram-сторінці Donuts bar викладає відео майстер-класів із приготування донатсів у домашніх умовах:
- Зараз люди намагаються економити, і це нормально. Ми готуємо з простих продуктів, які є в кожного вдома, або які можна недорого купити. В багатьох з’явився вільний час, щоб побалувати рідних солодким.
Після карантину львівські майстри пончиків збираються повернутися до улюбленої справи і продовжувати втілювати американську мрію в життя.
На сьогодні пекарі запустили лише онлайн-доставку, точка продажу в ТЦ і досі закрита.
