Один з найбільших виробників французького шампанського погодився на безпрецедентну вимогу Росії маркувати свою продукцію для поставок в цю країну як "ігристе вино", по суті відмовившись від своєї всесвітньо визнаної географічної назви. При цьому щодо таких країн як Україна європейці дотримуються жорсткої лінії, в результаті чого вітчизняних коньяків і все того ж шампанського вже практично немає, а скоро не буде зовсім. "Апостроф" розбирався, чому ЄС порушує власні принципи і використовує подвійні стандарти, і як повинна діяти Україна, щоб успішно відстоювати власні інтереси.
Компанія Moet Hennessy, яка, зокрема, виробляє шампанське Moet & Chandon, Dom Perignon і Veuve Сlicquot, погодилася маркувати свою продукцію для поставок в Росію як "ігристе вино".
Це пов'язано з нещодавно прийнятим в РФ законом, згідно з яким назва "шампанське" може відноситися тільки до напоїв, вироблених в Росії.
Спершу Moet Hennessy вирішила припинити поставки своєї продукції в РФ у зв'язку з прийняттям згаданого закону, про що сповістила своїх російських партнерів. Однак незабаром компанія скоригувала позицію, зазначивши, що має намір відновити експорт в Росію якомога швидше.
Нагадаємо, російський парламент наприкінці червня ухвалив зміни до закону "Про державне регулювання алкогольної продукції", якими, зокрема, дозволяється використання поняття "шампанське" тільки щодо шампанського, виробленого на території Росії. На початку липня новий закон підписав президент РФ Володимир Путін.
Чиє шампанське справжнє
За правилами Світової організації торгівлі (СОТ), назву "шампанське" зарезервовано за оригінальним ігристим вином з регіону Шампань у Франції. Всі інші вина подібного роду можуть іменуватися тільки "ігристими".
Росія, як і Україна, є членом СОТ, а тому, по ідеї, має виконувати вимоги організації.
"Всі країни СОТ зобов'язані дотримуватися цих правил - винятків не може бути ні для кого. Якщо правила порушуються, то це означає, що є серйозні ризики для всієї організації", - сказав у розмові з "Апострофом" економіст, радник президента України Олег Устенко.
Україна, наприклад, вирішила відмовитися від використання назви "шампанське" для своїх ігристих вин, причому це рішення було пов'язано, в першу чергу, з дією угоди з Європейським Союзом про зону вільної торгівлі (ЗВТ).
Угода набула чинності 1 січня 2016 року, вона, зокрема, передбачає десятирічний перехідний період (до 1 січня 2026 роки) для того, щоб вітчизняні виробники повністю відмовилися від назви "шампанське" для ігристих вин, причому не тільки для тих, що поставляються на експорт, а й тих, які споживаються всередині країни.
Та ж сама вимога, до речі, стосується і коньяків, які мають бути перейменовані в бренді.
При цьому відмова від використання понять "шампанське" та "коньяк" в 2019 році була закріплена на законодавчому рівні Верховною Радою.
Небезпечний прецедент
Росія не має зони вільної торгівлі з ЄС, а тому у неї немає тих зобов'язань перед європейцями, які є в України.
Є, звичайно, згадані правила СОТ, але, по ідеї, якщо РФ не поставлятиме своє "шампанське" на експорт, залишаючи його всередині країни, то проблем у неї виникнути не повинно.
Але гірка іронія полягає в тому, що Кремль, по суті, взяв ЄС "на слабо" - не тільки зберіг для Росії географічну назву, що належить французькій Шампані, але й зобов'язав саму Шампань відмовитися від цієї визнаної в усьому світі назви, принаймні при здійсненні поставок до РФ.
Тобто, виходить, ЄС порушив власні принципи і прогнувся під Путіна?
Втім, керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко вважає, що так питання ставити не можна. "Мова йде про одного, хто прогнувся. Це - не Євросоюз, а конкретна компанія (Moet Hennessy). Чому вони вирішили так зробити? Можливо вони таким чином захотіли отримати конкурентну перевагу", - сказав експерт в розмові з виданням.
При цьому він визнав, що компанія створила нехороший прецедент.
Справедливості заради відзначимо, що власник компанії Louis Vuitton Moet Hennessy Бернар Арно входить в число так званих "друзів Путіна" - його нерідко приймають в Кремлі, і під час одного з таких прийомів російський президент вручив йому медаль "За зміцнення дружби між народами".
Вибірковий підхід
Однак все дещо складніше. І найобурливіше, що європейці досить вибірково підходять до застосування своїх принципів.
"Якщо на одних ринках вони поступаються своїм європейським правом на використання географічних зазначень (наприклад, в США -" Каліфорнійське шампанське ", в Росії - згода європейських виробників переоформити етикетки їх продукції на "ігристе вино"), то на інших, в тому числі, в Україні, європейці впевнено відстоюють це своє право", - заявив в коментарі "Апострофу" генеральний директор корпорації "Укрвинпром" Володимир Кучеренко.
За його словами, особливо обурює те, що ЄС, незважаючи на офіційні звернення української сторони, не поспішає сприяти забороні, відповідно до угоди про ЗВТ, постачання в Україну виноробної продукції, виготовленої та маркованої під певними найменуваннями (коньяки) з сусідніх країн.
"Можливо, тому, що кінцевими бенефіціарами цих підприємств-імпортерів є саме європейці?", - зазначив Володимир Кучеренко. - Закономірно виникає питання: чим у своїй міжнародній практиці керуються європейці - принципами, демократичними цінностями або подвійними стандартами?".
Глава "Укрвинпрому" переконаний, що українська влада зобов'язана захищати вітчизняних виробників, апелюючи, перш за все, до міжнародного права, яке превалює над правом європейським.
Право сильного, доля слабкого
Що ж, з жалем можна констатувати, що європейці далеко не завжди самі дотримуються так званих "європейських принципів", а, точніше, "забувають" про ці принципи, коли вони "заважають" досягненню певних цілей.
"Насправді, для європейців ключовий момент - це захист національних інтересів, а все інше - це шум. Коли потрібно, його використовують, коли він суперечить інтересам, в тому числі економічним, про нього можна забути. Тому діє принцип: Business as usual (бізнес, незважаючи ні на що - "Апостроф")", - сказав в коментарі виданню політичний аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко.
Це в повній мірі проявилося в ситуації з поставками "шампанського" в Росію, адже це - величезний ринок, в тому числі для елітних напоїв, і втрачати його ой як не хочеться: "Французи не захотіли морочитися. Можна було б звертатися в арбітражі, щось доводити, але спрацював абсолютно прагматичний підхід".
Петренко пояснив, що в разі припинення поставок в РФ довелося б скорочувати і виробництво, а це може викликати протести: "Навіщо Макрону ще одні "жовті жилети" (протестний рух у Франції, який почався в 2018 році, але до нинішнього часу практично зійшов нанівець - "Апостроф").
І, якщо в стосунках з такими країнами, як Росія, ЄС шукає компроміси, то на більш слабкі держави, такі як Україна, він продовжить чинити тиск, зазначив експерт.
Є ще один небезпечний прецедент в ситуації з "шампанським", додав Петренко. "Для Росії це - вдалий пропагандистський момент, який вони будуть обов'язково підкреслювати - мовляв, тих вони нагнули, а нас - ні, тому що ми сильні", - пояснив він.
На сторожі національних інтересів
Україна проголосила курс на євроінтеграцію, і угода про асоціацію і зону вільної торгівлі є важливим елементом цього курсу. Разом з тим, українська влада поки так і не навчилася відстоювати національні інтереси і на міжнародній арені демонструє безпорадність і слабкість.
Україна могла б йти на багато поступок Євросоюзу, якби угода про асоціацію передбачала перспективу членства в ЄС, однак цього там немає. А тому виникає закономірне запитання, заради чого наша країна йде на великі жертви, виконуючи всі вимоги європейців, багато з яких далеко не об'єктивні? При цьому різні країни відверто плюють на ці вимоги - приклад з шампанським в Росії як раз з цієї серії, хоча він далеко не поодинокий.
Читайте також: За що вмирали: Україна хоче переглянути Асоціацію з ЄС
Українська влада повинна шукати компроміс з ЄС, і, до речі, в переговорах може цілком використовувати "російський" прецедент.
Варіанти, насправді, є. Це може бути, наприклад, бренд "шампанське України" або ще щось в цьому дусі, або ж можна домовитися, що вітчизняне шампанське не буде експортуватися в країни Євросоюзу, а буде використовуватися тільки на внутрішньому ринку.
Крім того, наша влада могла б домогтися від Брюсселя виділення коштів на розвиток економіки, наприклад, на інфраструктурні проекти - принаймні це було б набагато корисніше різних програм, що фінансуються ЄС, які не потрібні нікому, крім тих, хто в них бере безпосередню участь, включаючи всіляких радників.