6 жовтня в Брюсселі має відбутися черговий саміт Україна-ЄС. Громадськість розраховує, що представники української влади заявлять про приєднання країни до Європейського зеленого курсу. Але ці очікування можуть і не справдитись. На проблему українського енергетичного сектору звернула увагу експертка з питань енергетичної політики ГО "Екодія" АННА БОГУШЕНКО.
Протягом останніх кількох місяців уряд публічно повідомляв про готовність долучитися до реалізації цієї ініціативи. У серпні 2020 року Ольга Стефанішина, віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, заявила про розробку пропозицій по так званій "дорожній карті" участі України в Європейському зеленому курсі.
В той же час, представники громадянського суспільства стурбовані відповіддю уряду України на кризу, спричинену пандемією COVID-19. За останні півроку зупинилося більшість заходів для досягнення цілі Паризької кліматичної угоди по утриманню глобального потепління на рівні 1,5-2℃.
До прикладу, проєкт державного бюджету на 2021 рік не включає фінансування Державного фонду енергоефективності та інших заходів з енергоефективності ("теплі кредити"). Саме впровадження сучасних енергоефективних технологій та ощадливе споживання енергоресурсів зможе зменшити ціну у щомісячних платіжках. Заходи ж з охорони навколишнього середовища (насамперед впровадження ефективного моніторингу якості повітря та проєктів покращення якості води) не мають достатнього фінансування. З іншого боку, дотації вугільному сектору продовжують збільшуватися з року в рік, і за планом досягнуть 4,5 млрд грн у 2021 році.
На додачу, Міністерство енергетики офіційно оголосило про плани сприяти проєкту китайської компанії з будівництва нового блоку на Слов'янській ТЕС. Ба більше, новостворене Міністерство стратегічних галузей України заявило про необхідність відкласти імплементацію угоди про асоціацію між Україною та ЄС в екологічному секторі. Усі ці пропозиції суперечать духу зеленого курсу.
Як Україна "бореться" зі зміною клімату
Україна долучилася до боротьби зі зміною клімату, ратифікувавши у 2016 році Паризьку угоду. Досягнення цілі стримання зміни клімату на рівні 1,5℃ включає, як того вимагають вчені, повну відмову від використання викопного палива протягом наступних 20-30 років. Проте одне з основних рішень – перехід на відновлювану енергетику – впроваджується повільно та без належного планування. Станції малої генерації до 1 МВт з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) займають серед інших частку менше 2,5%. І досі не були впроваджені нові інструменти для підтримки малої генерації та полегшення процедури їх реєстрації.
Інше важливе питання - поступове згортання вугільної галузі. За інформацією колишнього Міненерговугілля, з 2004 року в Україні було ліквідовано 68 державних гірничих підприємств, а 19 державних шахт перебувають у процесі ліквідації. Наразі 29 з 33 державних шахт є нерентабельними та функціонують виключно завдяки щорічним багатомільярдним дотаціям з Державного бюджету. Кількість працівників, задіяних у галузі, скоротилася з майже 1 млн. осіб у 1991 році до менш ніж 40 000 у 2020 році.
Проте закриття вугільних підприємств здійснюється неконтрольовано та без діалогу з місцевим населенням та владою. Це призводить до економічного занепаду та міграції жителів до інших населених пунктів чи регіонів. Даний процес повинен відбуватися справедливо по відношенню до людей, які неминуче втратять роботу.
Влада України потребує підтримки міжнародних партнерів, особливо Європейського Союзу, для вирішення вищеперелічених проблем. Важливо виділити декілька ключових аспектів:
- необхідно забезпечити політичну та технічну підтримку загальної трансформації ринку електроенергії, інтеграцію нових механізмів (таких як аукціони на потужності ВДЕ), що сприятиме широкомасштабному, але сталому впровадженню відновлюваної енергії;
- розвиток розподіленої генерації на місцевому рівні (енергетичні кооперативи, комплексні енергоефективні заходи тощо). Муніципальний енергетичний перехід є вирішальним чинником для місцевого розвитку та стабільності реформи децентралізації в Україні;
- важливо переконатися, що держава має достатньо захищених від інфляції коштів для виведення з експлуатації потужностей ядерної енергетики. Для цього треба переглянути Концепцію зняття з експлуатації діючих АЕС та збільшити відрахування до відповідного фонду, в якому зараз бракує коштів. А також забезпечити робочий механізм захисту цих коштів від інфляції.
- українська влада повинна обрати політику поступової відмови від вугілля та визначити остаточну дату повної відмови від його використання в енергетиці;
- пріоритетним є залучення представників місцевих громад вугільних міст, наукових та дослідницьких інститутів, громадських організацій до прийняття рішень. Вони мають відігравати активну роль у розробці державних стратегій політики трансформації. Наприклад, вони повинні стати повноправними членами новоствореного Координаційного центру з питань трансформації вугільних регіонів.
- відмова у пільговому режимі шахтам, що перебувають у приватній власності. Постраждалі муніципалітети повинні мати рівний доступ до підтримки та фінансування.
Українські міста перехоплюють ініціативу реформ
Підйом громадянського суспільства в Україні з 2014 року та реформа децентралізації зробили можливими ініціативи щодо енергетичного переходу на регіональному рівні.
Ряд українських міст вже взяли на себе зобов'язання перейти на відновлювані джерела енергії та розробили власні місцеві кліматичні та енергетичні плани. Житомир був першим містом, котре взяло на себе зобов'язання перейти на 100% ВДЕ до 2050 року. Наразі місто повністю перейшло на вуличне освітлення на основі світлодіодів, побудувало муніципальну сонячну електростанцію та ввело в експлуатацію першу в Україні муніципальну будівлю (ЦНАП) з нульовими викидами.
Громади Львова, Миколаєва, Кам'янця-Подільського, Чорткова, Тростянця та Баранівки також поставили за мету перейти на 100% відновлюваних джерел енергії до 2050 року і вже працюють над просуванням стратегії енергетичного переходу на місцевому рівні.
Місцева влада шахтарських містечок також має своє бачення справедливого енергетичного переходу. В травні 2019 року шість шахтарських міст Донецької області (Вугледар, Добропілля, Покровськ, Мирноград, Новогродівка, Селідове), Донецька торгово-промислова палата та три місцевих громадських організації створили Платформу сталого розвитку вугільних міст. У березні 2020 року до Платформи доєдналося сьоме місто - Торецьк. Це партнерство спрямоване на трансформацію соціально-економічних умов та іміджу регіону. Така регіональна ініціатива може стати рушійною силою, яка врешті призведе до реалізації рекомендацій щодо справедливого переходу в регіоні.
Замість висновку
Прозоре та ефективне управління кліматичною політикою та енергетикою в Україні вимагає широких дискусій та активної участі громадськості. Важливим є залучення муніципалітетів - тих, кому належить виконати основну роботу - та організацій громадянського суспільства. Все це повинно бути невід'ємною частиною підготовки національних стратегічних документів, таких як проєкт Національного плану енергетики та клімату до 2030 року, який зараз розглядається Міністерством енергетики.
Провідні країни Європейського союзу зрозуміли, що впровадження амбітної кліматичної політики може стати ключем до економічного відновлення після пандемії. Саміт Україна-ЄС — шанс отримати міжнародну підтримку проектів з охорони навколишнього середовища та забезпечення умов справедливого енергетичного переходу. Головне очікування громадськості у цих питаннях — зміна поведінки держави з "говорити" на "діяти".
