Публікація українською Генпрокуратурою перехоплення телефонних розмов російських посадовців щодо організації анексії Криму і підготовки заколотів у ряді міст України – це грандіозний подарунок Києва фігурантам цих розмов, зокрема раднику Путіна Сергію Глазьєву і кандидату в депутати Держдуми Костянтину Затуліну. Саме з такої точки зору оцінює ситуацію російський журналіст і публіцист Леонід Радзіховський. Втім, на його думку, малоймовірно, що це допоможе зростанню політичної кар'єри цих "збитих льотчиків", надто вже несуттєвими фігурами вони є. З цієї ж причини їх навряд чи буде судити міжнародний суд, якщо колись такий відбудеться. Адже вони були тільки рядовими технічними виконавцями.
Те, що Київ підкинув Глазьєву і Затуліну певний політичний капітал, – це очевидно. Хоча в плані наслідків – я не думаю, що їм загрожує "підвищення по службі". Але природно, що їхні позиції (в Росії) дещо усталилися. Наприклад, для Затуліна на виборах в Держдуму це трохи покращує шанси на обрання, але не радикально.
Ці люди давно забуті, про них ніхто в Росії взагалі не пам'ятає. А тепер про них нагадали. Глазьєв має смішну посаду помічника, а точніше навіть радника президента з економіки. Це посада, на яку Путін зі своїм своєрідним почуттям гумору завжди призначає якихось дуже дивних людей. Наприклад, на цій посаді був Ілларіонов (Андрій Ілларіонов, помічник президента РФ з економічної політики у 2000-2005 роках, пізніше назвав режим Путіна нелегітимним, - "Апостроф"), тепер ось – Глазьєв. Радник – це взагалі ніщо, просто літери, які нічого не означають. А вплив Затуліна взагалі дорівнює нулю, про нього ніхто не згадує. Колись, у 90-ті роки, він був досить популярною фігурою, часто з'являвся в телевізорі. А зараз його навіть у телевізорі немає на будь-яких ток-шоу. Тобто ці люди вже давно списані в дуже глибокий і дуже другий ешелон російської політики.
Відповідно, те, що про них згадали, що вони знову можуть щось спростовувати, доводити, виступати, що вони стали інформаційним приводом, – означає, що вони "виграли в лотерею скажені гроші". І зміст цього інформприводу для них винятково вигідний – найвигідніший, якй тільки може бути в Росії. Вони виявилися найнебезпечнішими ворогами української держави". Вони виявилися людьми, які ледве "не зіграли величезну роль у приєднанні Криму". Так їм заднім числом треба "героїв Росії" давати за це!
Навіщо Київ зробив їм такий гігантський подарунок, я не знаю. Може, вони таємні агенти впливу України? Чи таємні агенти української розвідки? Я не в курсі. Втім, хоча їхню піар-капіталізацію підвищили просто на порядок, вони все одно нічого не можуть, вони ніхто. Жодного політичного, економічного, адміністративного впливу в них не було і немає. І навіть після цієї публікації він не з'явиться. Так дешево повернутися у владу неможливо. Та й поїзд вже пішов – Затуліну вже під 60, Глазьєв загалом теж не юнак. Це збиті льотчики, і катапультувати їх назад у небо Київ не зміг, хоча і дуже постарався.
Щодо питання, чи можливий колись над ними суд, міжнародний трибунал... Міжнародний трибунал може відбутися в одному єдиному випадку – якщо держава Російська Федерація видасть в цей самий міжнародний трибунал Путіна Володимира Володимировича. Як ви розумієте, судити Глазьєва і Затуліна окремо неможливо. Бо окремо вони нічого не зробили. Вони - якщо, звичайно, ця публікація не підробка, а правда, прошу підкреслити слово "якщо", - є маленькими елементами, маленькими-маленькими гвинтиками великої машини. Як можна вийняти маленький гвинтик і судити його?
Ще раз повторюся - якщо все це правда, - то вони могли брати чисто технічну участь, тому що вони не приймали політичні рішення. Не вони приймали військові і міжнародні рішення. Їх ніхто і близько не підпустив би до прийняття таких рішень. Вони могли бути технічними виконавцями, це цілком можливо.
Вони, звичайно, дуже хотіли б на цьому ділі вислужитися. Крім того, ці дії повністю відповідають їхній ідеології, поглядам, які вони проповідували роками, якщо не десятиліттями. Затулін - як близький помічник Лужкова (екс-мер Москви Юрій Лужков, прославився заявою, що Крим – російська земля, а Севастополь свого часу віддали "по п'яні", - "Апостроф"), до якого він, на відміну від Путіна, дійсно був близький, будучи ідеологом всієї його кримської ідеології. І Затулін, і Глазьєв за своїми поглядами були найгарячішими прихильниками приєднання Криму до Росії та так званої "Новоросії". І вони поза всяким сумнівом мали там зв'язки, що накопичилися за ці роки, особливо Затулін. Тому як корисні технічні виконавці вони могли б бути потрібними.
