В інтерв'ю українським телеканалам президент Петро Порошенко назвав дві альтернативи мінським переговорам: військове вирішення конфлікту на Донбасі та відкритий наступ на Російську Федерацію. Глава держави також зазначив, що ті, хто закликає відмовитися від мінського процесу, ставлять за мету відмовитися від тимчасово окупованих територій Донбасу, використовуючи логіку: території в обмін на мир. Такі заяви супротивників "Мінська" український президент назвав безвідповідальними. У свою чергу, політолог і екс-нардеп Тарас Чорновіл сказав "Апострофу", що тільки завдяки дипломатичним перемовинам вдалося зупинити масштабний військовий наступ Росії на Україну. Політолог порадив владі України розпочинати військові операції на Донбасі тільки в тому випадку, якщо будуть сили провести парад перемоги не в Донецьку і Луганську, а на Красній площі в Москві.
Вдарити по ДНР і ЛНР, звичайно, можна. І ми вдарили тоді, коли були всі підстави це зробити, коли залишалися два тижні в кінці липня – початку серпня 2014 року для того, щоб повністю звільнити територію України. Фактично День незалежності ми повинні були святкувати повністю відновленою територією української держави. Що ми отримали у відповідь? Пряме вторгнення російських військ. Ми отримали у відповідь Іловайськ, перехід зі стану гібридної війни в статус гарячої війни, введення великої кількості "Градів" на територію України, російської артилерії, російських військ, установок залпового вогню.
Єдиний наш успіх у тому, що вдалося втягнутися в те, що зараз деякі наші "патріоти" намагаються скасувати, - в дипломатичні переговори, мінський процес і нормандський процес. Нам цими переговорами вдалося досягти того, що Росія не ввела сюди великі військові об'єднання. Адже вона не вміє воювати незначними бригадними групами, вона вміє воювати тільки у такому форматі: спочатку залітає авіація, знищує все живе, потім масово накриває артилерія, після того вже заходять танки, БТР тощо. Вони так воювали всю свою історію, зокрема, в Чечні.
В Україні саме завдяки дипломатичним переговорам цього не сталося. Нам вдалося і зупинити російські війська під Маріуполем, і не дати їм розвернутися у Слов'янську, Краматорську, і десь зберегти ту лінію розмежування, яка була на той момент. І хоча ми втратили території від Волновахи і до Новоазовська, втратили деякі свої кращі позиції, завдяки яким ми фактично оточили Донецьк і Луганськ, нам все ж вдалося відбитися від сил реальної російської армії.
Зараз необхідно розуміти, що повномасштабна війна в Луганську і Донецьку буде не війною проти ЛНР і ДНР. Це буде війна проти російської армії. Так, її можна розпочати. Але, по-перше, ті, хто до цього закликають, повинні першими зі своїми дітьми і родичами записатися в добровольці та виїхати на лінію конфлікту, першими зустріти удар, першими загинути в перші 20 хвилин війни. А по-друге, розпочинати пряму війну з наступальними операціями проти такого ворога, як Росія, можна тільки в одному випадку: коли ми можемо розраховувати, що в нас є сили для того, щоб провести парад перемоги не в Донецьку чи Луганську, а на Красній площі в Москві.
Так, ми колись переможемо. Тільки до того часу ми втратимо близько двох мільйонів українських громадян. Росія втратить більше, але нас їхні втрати не цікавлять. Ми втратимо і цілісність держави, і економічно все, що в нас є.
Насправді зараз ми не пішли на жоден принизливий мир, ми поступово відстоюємо наші території, зараз ми не здали жодного кілометра, скільки б не було крику, що здаємо Маріуполь або щось ще. Військова альтернатива мінським переговорам — це повний абсурд. Тому що ми воюємо не проти маріонеткових ЛНР і ДНР, ми воюємо проти російської армії в її повному складі. І тільки через те, що ці дипломатичні зусилля зупинили можливість прямого наступу, ми маємо гібридну війну, а не відкриту.
Щодо другого варіанту про відмову від територій, тут є кілька нюансів. Перший — формальний. Будь-які заяви про відмову від певних територій, які робляться, містять у собі кримінальний злочин, як заклик до порушення цілісності української держави. Єдиний варіант, коли можуть робитися подібні заяви, — це ініціювання загальнонаціонального референдуму з питання зміни території України. Тільки цей єдиний варіант допущений українською Конституцією. Будь-які інші натяки про те, що нам треба відмовитися від Донбасу, без акцентуації саме на референдумі, є кримінальним злочином. Кожен, хто це говорить, повинен сидіти у в'язниці, а не в залі Верховної Ради.
Другий момент. Якщо б відмова від територій гарантувала мир, про це ще можна було б думати. Але якщо ми відмовимося від цих територій, хіба це спрацює? Вони теж відмовляться від претензій на подальше просування? Путіну потрібні кілька депресивних регіонів? Навіть не регіонів, а районів Донецької та Луганської областей, які потрібно постійно фінансувати, в яких розгул злочинності та які їм створюють більше проблем, ніж нам? Звичайно, це йому не потрібно. Йому треба дестабілізувати Україну.
Це буде втрата територій, яка, по суті, не принесе миру. Ситуація для України тільки погіршиться. Тим більше не слід забувати, що основне завдання Росії - впихнути нам ці території, а не прийняти їх до себе. І ось тут зараз триває боротьба за те, за яких умов ці території будуть повернені.
