Росія використовує мігрантів, щоб Європа захлинулася від проблем - екс-заступник голови СБУ

Екс-заступник голови СБУ ВІКТОР ЯГУН в інтерв’ю "Апострофу" розповів, чому Росія намагається розвалити Захід і які методи вона для цього використовує, а також про те, з якою метою священники Російської православної церкви беруть участь у військових конфліктах по всьому світу і як російська діаспора допомагає дестабілізувати Європу.

- Серед багатьох "православних" російських сайтів є такий, який регулярно обіцяє Україні катастрофу за "розкольництво" і автокефалію. Недавно там опублікували так зване пророцтво про прорив греблі Київського моря. Чи варто сприймати це всерйоз і остерігатися того, про що пишуть ці люди? Чи можна цю маячню сприймати як погрозу теракту?

- Зрозуміло, що з повною серйозністю до тих заяв ставитися не можна, адже кожна служба у світі відфільтровує такі заяви, збирає їх, накопичує, дивиться на їхні джерела. Далі - на ті шляхи, якими вони розповсюджуються, і потім роблять певні висновки.

Наша проблема в тому, що ми проґавили момент, коли православ’я в Росії перейшло в стадію фундаменталізму. Це крайня стадія релігійної віри, яка передбачає нетерпимість до інших вір, віруючих, в тому числі - їхніх конфесій. От саме цей момент ми якось проґавили. І тільки в 2014 році ми зіткнулися з войовничим православ’ям, яке було представлено священниками Російської православної церкви з автоматами, їхнім прямим втручанням у справи України, участю в терактах, допомогою терористичним групам і створенням військових формувань, які так і називалися – "Русская православная армия". Насправді воно нічим не відрізняється від того фундаменталізму, який є в мусульманському світі і який засуджують самі мусульмани.

- Коли відбувся цей перехід, чи з’явилися його ознаки?

- Я думаю, це був якраз злам 90-го року. Якщо до комуністичних часів був якийсь сталий розвиток православ’я, були традиції, наукові праці, то з розпадом Радянського Союзу і занепадом комуністичної ідеології утворився вакуум. Дуже багато людей кинулися шукати якусь альтернативу, в тому числі - в православ’ї, причому у войовничому вигляді. Ми можемо згадати ті організації, які з’явились в 90-році, та ж сама "Пам'ять", яка фактично і була опорою теперішньому фундаменталізму православ’я в Росії. Вони потім яскраво себе проявили у війнах на Кавказі, в Придністров’ї, на Балканах, скрізь вони йшли, намагаючись войовничо пропагувати саме той зразок православ’я, який є в Росії. Утім, всі моменти, які пов’язані з передбаченням якихось страшних речей, це все, власне, іде від отого "мракобісся".

- Тобто до цього питання в принципі спецслужби ставляться серйозно?

- Спецслужба завжди до будь-яких моментів ставиться серйозно. Адже саме за такими божевільними, фанатичними ідеями можуть стояти якісь матеріальні речі, в тому числі і заохочення до якихось конкретних дій.

Віктор Ягун в студії Апостроф TVФото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Останнім часом ми регулярно чуємо новини про агентів, які можуть роками жити, скажімо, на Заході, видавати себе за звичайних громадян. Якщо таке трапляється у доволі далеких від Росії державах, то що й казати про Україну?

- Такі мережі, на жаль, існують, із цим треба змиритися, а спецслужби для того й існують, щоб працювати на їхнє виявлення і знешкодження. Водночас треба розуміти, що мережа, яку створила Російська православна церква в Україні, і є тим потужним джерелом, в тому числі і фінансування, для такої можливої агентурної підтримки в Україні. Стверджувати про це можу, тому що свого часу, а це було характерно на початку 90-х років, частина молодих офіцерів масово перекваліфіковувались і отримували священицький сан. Вони йшли до церкви. Для чого це було зроблено, тепер ми це можемо зрозуміти. Я особисто знаю людей, які, маючи базову військову освіту, перекваліфікувались і стали священниками православної церкви. Зрозуміло, що до таких осіб у мене ставлення досить специфічне, бо я не вірю в те, що вони до кінця розуміють, де перебувають і яке слово мають нести населенню. А от те, що такі люди можуть бути прихованими агентами російської спецслужби - навіть не викликає сумнівів.

- Видання The Daily Beast, посилаючись на звіт американської розвідки, пише, що операція із входження Марії Бутіної в консервативні кола американського політичного істеблішменту проводилася з відома і схвалення Кремля. Чутки про це були, звісно, але ні в Білому домі, ні в розвідці США ніколи не заявляли про це публічно. Про що свідчить таке визнання, і яку роль воно матиме для росіян?

- Не знаю, як для росіян, а от для Заходу - це важливий сигнал. Після Другої світової війни Сполучені Штати розпочали свою внутрішню боротьбу, яка деколи переходила якісь здорові межі, але водночас це допомогло Штатам позбутися уявної чи справжньої "червоної загрози". Як і колись Радянський Союз, так і сьогодні Російська Федерація досить вдало використовують фактор умовно дружніх стосунків, коли вперед ідуть не танки, а бізнесмени та речі, пов’язані з бізнесом і преференціями в ньому. Ми бачимо ситуацію в Німеччині та Італії, коли уряди країн завойовуються не за допомогою сили, а завдяки дружнім стосункам і бізнесу. Це найбільш небезпечно, бо Росія таким чином робить політиків і бізнесменів залежними від пов’язаних із Москвою доходів.

Водночас вона активно використовувала свої спортивні можливості. Добре, що це закінчилось так, як закінчилось, і частково хоча б цей фактор було виключено. Також Російська Федерація активно використовує якісь культурні речі...

- В однієї тільки німецької дочірньої компанії "Газпрому" купа проектів, якими вони пишаються, бо ж міжкультурне співробітництво і так далі...

- Якраз про це я і хотів сказати. Крім якихось культурних речей, треба звернути увагу на приховане чи явне фінансування різних крайніх політичних груп, причому як правих, так і лівих.

Віктор Ягун в студії Апостроф TVФото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Головне, щоб крайніх.

- Так, тому що вони, власне, і збурюють суспільство, зменшують стабільний прошарок населення і намагаються знищити те, на чому Захід зараз стоїть. Адже чим більше проблем виникає на Заході, тим менше уваги звертають на Російську Федерацію. Наразі це єдина можливість вийти переможцем або відтермінувати ті катастрофічні процеси, які відбуваються зараз в російському суспільстві.

- Радянський союз, а тепер Росія вміють застосовувати "м’яку" силу. СРСР, наприклад, зумів добитися будівництва газопроводу до Австрії, це дозволило піти далі до Європи. Сьогодні завдяки "Північному потоку-2" Німеччина стане найбільшим європейським енергетичним хабом. Отже, тактика ефективна?

- Дуже ефективна. Це також свідчить ще й про те, що нам не треба скидати той фактор, що Російська Федерація зараз має значну підтримку серед населення тих чи інших країн, тому що з’явився фактор, якого не було у Радянського Союзу. Йдеться про так звану російськомовну діаспору. У Німеччині люди, які є вихідцями або близькими до цього кола осіб, становлять близько 10% населення - це значна кількість.

Колись робили дослідження і виявили, що є підрозділи Бундесверу, в яких 25% - вихідці з колишнього Радянського Союзу. Мало того, вони спілкувалися виключно російською мовою. Це нажахало керівництво, й вони змушені були розкидати цих людей по різних підрозділах.

Крім того, РФ задіяла такий цікавий момент, як використання мігрантів. Причому ці навали йшли з тих країн, де є якісь умовні російські інтереси: Сирія, Лівія, країни Північної Африки. Тобто в країнах, якими цікавиться Росія, створюються проблеми. Росіяни навіть намагаються допомагати, щоб ці потоки мігрантів опинилися в Європі, яка захлинається від проблеми.

Зараз ми бачимо, що аналогічна ситуація створена на кордоні з США, і вона з’явилася не зненацька. Так звані піші колони сформувалися в тих країнах Латинської Америки, де потужний вплив саме Російської Федерації. Не виключено, що ситуація, яка виникла зараз у Венесуелі - це один із факторів, що провокуватиме громадян цієї країни так само прорватися до США і таким чином створювати там проблеми. Це один із фактів, що їх РФ використовує для дестабілізації Заходу.

- А в яких країнах Латинської Америки найсильніший російський вплив?

- Я б сказав, що це Венесуела, Куба, хоча вона вже весь свій ресурс віддала, а ще - Нікарагуа, Болівія і Гондурас. Це бідні країни, там досить потужні лівацькі настрої, які фінансово підігріваються зі сторони Російської Федерації: вони просто пропонують людям легкий вихід із становища у вигляді США, які розташовані поряд, і там все дуже добре.

Щодо російськомовної діаспори, то як приклад можна навести Ізраїль, де значна частина населення є російськомовною. Та й вплив Росії ніхто не заперечує. РФ нібито була на боці арабів і палестинців, а паралельно з цим знаходила можливість впливати на ту частинку населення, яка прибула до Ізраїлю після 90-го року й перебуває під впливом Москви. Таким чином вона внесла розгардіяш у політичну структуру Ізраїлю. А роз’єднання суспільства дуже небезпечне для Ізраїлю, воно загрожує самому існуванню цієї держави. Росія робить все можливе по всіх фронтах, використовуючи одні й ті самі методи, але з різним підходом, у дуже багатьох країнах світу.

- Які головні виклики, зважаючи на все це, ви б окреслили для України на цей рік?

- Зрозуміло, нам треба пережити вибори. Не думаю, що будуть якісь кардинальні зміни, а будь-який політик, який виграє, змушений буде рахуватися із фактором, якого ще не було в новітній українській історії. Це комбатанти - особи, які брали участь у бойових діях, мають цей досвід і власне бачення розвитку країни. Вони не дозволять курсу на кардинальні зміни в країні. Наприклад, негайний візит нового президента в Москву, перемовини з так званими ЛНР і ДНР або залучення таких, як Медведчук, до вищих політичних посад, може обійтися занадто дорого.

Віктор Ягун в студії Апостроф TVФото: Дарія Давиденко / Апостроф

- ОРДЛО - все ж суттєвий важіль впливу. Чого варто остерігатися?

- У Молдові проблема Придністров’я існує вже понад чверть століття. Але вона не має того впливу, який Росія, можливо, хотіла би мати. Вона допустила ту ж помилку, що й в Україні: громадян, які малі можливість політично впливати на життя країни в потрібному Москві руслі, просто відрізали від політичного життя держави. І все пішло в протилежному від потрібного Кремлеві напрямку.

Так само з Україною: проросійськи налаштоване населення відрізане від можливості зараз впливати на українську політику. Росія розуміє, що цей фактор значно зменшив її вплив на українську політику. І якщо з Кримом зрозуміла ситуація, то щодо ОРДЛО вони розуміють - ця територія має не просто увійти до складу України, а й мати значний вплив на українську політику. Це, власне, єдина можливість повернути голоси для проросійських політиків в Україні, збільшити кількість проросійського виборчого електорату і, таким чином, впливати на майбутнє України.

- Але в менталітетах росіян і українців є цікава відмінність. Росія, як імперія, мислить категоріями території, вона не розуміє, як можна в принципі відмовлятися від розширення площі володінь. Україні таке мислення притаманне куди менше, це дає нам перевагу?

- Так, ще й яку. Я не раз спілкувався з багатьма політиками, які казали, що розуміють - значна частина етнічного українського населення живе в Росії. І її, в ідеалі, після розпаду Російської імперії Україна має право взяти під своє крило. Це, в першу чергу, Північна Слобожанщина, Кубань. Але я не впевнений, що ми готові до того, аби впоратися із населенням, яке просякнуте імперським духом. Питання: чи потрібно нам це? Думаю, що це не так. Україні зараз потрібно ставати центром, показувати приклад і саме так притягувати до себе це населення.