RU  UA  EN

Пʼятниця, 22 листопада
  • НБУ:USD 41.00
  • НБУ:EUR 43.20
НБУ:USD  41.00
Політика

Повноцінна війна з Росією почнеться через пару років - Олексій Арестович

На думку військового експерта, якщо Україна не стане членом НАТО - нам кінець

На думку експерта, країні не вистачить ресурсів, щоб зберегти нейтралітет. Тому, щоб Росія не поглинула нашу країну, необхідно приєднатися до сильного військового блоку, адже в РФ розуміють тільки аргументи сили. На Заході вже не розглядають Росію як союзника і зрозуміли, що головною метою Путіна є руйнування системи колективної безпеки в Європі та створення нової форми імперії - розповів в інтерв'ю "Апострофу" військовий експерт ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ.

За його словами, в такій ситуації шанси України стати членом НАТО істотно зростають, незважаючи на військовий конфлікт у країні.

- Що зараз потрібно зробити Україні, щоб все-таки припинити війну і повернути окуповані території?

- Ми не припинимо війну. Ніщо не підштовхне Путіна до самостійного завершення конфлікту. Його головною метою є відновлення Радянського Союзу і перемога в так званій холодній війні, руйнування системи колективної безпеки в Європі, крах НАТО, якщо не де-юре, то де-факто, і Євросоюзу, та гра один на один з країнами Євросоюзу, а з кожною окремо Росія, звичайно, сильна.

- Якщо мета - захопити ледь не всю Європу, чи не спіткнувся він на Україні?

- А куди йому поспішати? Це стратегічні цілі. Я колись казав "Апострофу", що операція розрахована до 2032-2035 року. Такі справи не робляться швидко.

- А який результат, на вашу думку, повинен бути в 2032-2035 році?

- Я думаю, що нова форма імперії. Вони знайдуть якийсь спосіб реконструювати зовнішню політику, переінакшити внутрішню політику - Росія, Білорусь, Україна, або її частина, можливо, Вірменія, Молдова, північ Казахстану. У будь-якому випадку, Україна і Білорусь точно повинні бути зібрані в цій новій державі.

Світ не однополярний, а багатополярний. Десь Росія має свою роль, дуже вагому, важливу. Входить до п'ятірки, а то і четвірки держав або державних союзів і проводить свою політику так, як вона вважає за потрібне. У будь-якому випадку СНД - суверенна територія Росії, і ніхто не повинен лізти туди.

- Чому саме до 2030 року?

- Вони нормальні планувальники. До приходу Путіна до влади, скільки розвалювалася ситуація? - З 1991 по 1999 роки, тобто 8 років. Для того щоб це відновити, потрібно мінімум множити на два. Остаточно вони вирішили це робити в 2007 році: після Майдану почали планувати, півтора-два роки пішло на планування, у 2007 році Путін проголошує "мюнхенську" промову, і виходять з Договору щодо обмеження озброєння в Європі. 2007+16 = 2023 рік. Але, з огляду на те, що з початком цих всіх операцій на них накладають санкції, починається протидія, то треба множити ще мінімум на півтора. Виходить - 2032-2035 роки.

- Яка ситуація в Україні може сприяти тому, щоб все пішло саме за таким сценарієм?

- Якщо до НАТО не вступимо, нам кінець. У нас немає сил на нейтралітет. Ми не втримаємо нейтралітет. Чомусь наївні люди думають, що нейтралітет - це, коли можна мало витрачати на оборону, тому що ми ні з ким не збираємося воювати. Ні, нейтралітет коштує раз у 10 дорожче, ніж війна з ким-небудь.

У Швейцарії, яка є нейтральною країною, - скажені військові податки, дівчата служать, хлопці тощо. При тому, що вона оточена не Росією. Вона оточена Францією, Італією, Німеччиною і Австрією. Четверта за рівнем у світі інтенсивність бойової підготовки і безперервна бойова підготовка, і це при тому, що у них там 6 чи 8 гірських проходів - підірви їх і сиди, ніхто тебе не чіпатиме.

У нас же - 2700 кілометрів сухопутних кордонів із Росією, голі степи. Ви уявляєте, скільки нам нейтралітет обійдеться? А Угорщина? А решта? Тому ми не втримаємо нейтралітет. У нас не вистачить ресурсів. Географічно жодна країна не втримала б нейтралітет у цій ситуації. Якщо ми не можемо утримати нейтралітет, нам - або в "тайожний союз", або в НАТО. Немає варіантів.

Фото: Дарья Давыденко / Апостроф

- Як НАТО нас може прийняти, якщо у нас відбувається АТО, а по факту - війна?

- Це один із головних міфів про НАТО, що воно не приймає держави з територіальними спорами, з війною. Приймає, аж бігом. Більш того, воно приймає держави, у яких між собою - територіальні спори. Греція і Туреччина, наприклад.

- Але там були військові дії на території Кіпру, а не на території Туреччини.

- Туреччина створила свою ДНР на Кіпрі. Її за це всі зараз засуджують. Але тим не менше вона - член НАТО. Усередині НАТО - 36 конфліктів. Із потенційних - Іспанія вважає, що Гібралтар окупований Британією, обидві - члени НАТО. Британія воювала з Ісландією, це "рибні" війни - з демонстрацією, з використанням військових засобів, але без стрілянини.

Є маса претензій країн одна до одної. Найяскравіші - це іспано-британський конфлікт і греко-турецький. Проте, все благополучно в НАТО. А скільки ще просто територіальних претензій...

Якщо побувати в Болгарії і уважно на неї подивитися, то, порівняно з Болгарією 2019 року, ми були готові в 1999 році.

- Чому ж тоді НАТО не поспішає приймати Україну?

- Тому що у них не було консенсусу щодо того, чи потрібна їм Україна взагалі і чи не здрейфуємо ми остаточно в Росію з цими нашими "януковичами".

- Тепер вони визначилися?

- Тепер все простіше. Коли отруїли британських громадян бойовою хімічною зброєю на їхній території, після збитого "Боїнга", після спроби перевороту в Чорногорії, хвилі біженців в Європі, після Сирії, після всього іншого, нарешті, зрозуміли на Заході, що Росія веде війну не проти України і Грузії, а проти Заходу. А коли вони це зрозуміли? Дуже пізно, десь до кінця 2017 - початку 2018 року. Найбільш передові зрозуміли до кінця 2016 року, а всі інші підтяглися. Вони тепер рахують дуже просто, це ж елементарна арифметика. Якщо вони нас не беруть в НАТО, Росія отримує плюс 40 мільйонів і один мільйон військових. А якщо вони нас беруть в НАТО, вони отримують плюс 40 мільйонів і один мільйон військових, які вже мають успішний досвід війни з Росією. Арифметика нескладна.

Фото: Дарья Давыденко / Апостроф

- Що, на вашу думку, повинен зробити новий президент в першу чергу, щоб уникнути таких сценаріїв?

- Повинен виграти парламентські вибори - це його головний крок. Якщо вдасться посварити парламент із президентом, і парламент почне блокувати пакети реформ, в першу чергу, спрямовані на приєднання до ЄС і НАТО, то це буде складно. Треба буде розпускати парламент, проводити нові вибори і знову їх вигравати. А коли він переможе, отримувати ПДЧ (план дій щодо членства, - "Апостроф") в НАТО - це головне завдання, все інше не має ніякого значення. Війна - старша масть. Вся ця економіка, соціалка - все завжди приноситься в жертву війні. Якщо програна війна, всі інші питання стануть одразу неактуальні. Соціальну політику тут буде встановлювати путінська верхівка.

- Якщо Україна отримає ПДЧ в НАТО, то тоді ми можемо говорити про якісь терміни припинення війни?

- Ні. Про жодні терміни припинення війни не будемо говорити. Навпаки, це, швидше за все, підштовхне до великої військової операції Росії проти України. Тому що вони повинні будуть нас просадити в інфраструктурному плані й перетворити тут все в розвалену територію.

- Тобто Росія може піти на пряму конфронтацію з НАТО?

- Ні. Вони повинні це зробити до того, як ми вступимо до НАТО, щоб ми не були цікаві НАТО. Точніше - перестали бути цікаві, як розвалена територія. З імовірністю 99,9% наша ціна за вступ до НАТО - це велика війна з Росією. А якщо ми не вступимо до НАТО - це поглинання Росією протягом 10-12 років. А тепер давайте вибирати.

Фото: Дарья Давыденко / Апостроф

- І що ж краще в такому випадку?

- Звичайно, велика війна з Росією і перехід до НАТО за наслідками перемоги над Росією.

- А що таке по факту - велика війна з Росією?

- Це наступальна повітряна операція, вторгнення російських армій, які вони створили на наших кордонах, облога Києва, спроба оточити війська, які в АТО перебувають, прорив через Кримський перешийок, вихід на Каховське водосховище, щоб воду в Крим дати, наступ з території Білорусі, створення нових народних республік, диверсії на об'єктах критичної інфраструктури тощо, повітряний десант. Ось що таке повноцінна війна. І ймовірність її 99%.

- І коли ж?

- Саме критичне - в 2020-2022 роки. Потім наступний критичний період - 2024-2026 роки та 2028-2030 роки. Може бути і три війни з Росією.

- Якщо почнеться велика війна, чи будуть створені нові псевдореспубліки?

- Звичайно. Російські диверсанти зайдуть перед тим, як зайдуть російські танки і проголосять Харківську, Сумську, Чернігівську, Одеську, Херсонську, Запорізьку народну республіку.

- А може Україна отримати ПДЧ у НАТО і не вплутатися у велику війну з Росією?

- Ніяк. Хіба що на Росію наїдуть сильно, дадуть добре зрозуміти, що не треба.

- Санкціями, ембарго або ще чим?

- Так. Просто гласно чи негласно попередять, що буде сильно бо-бо при спробі провести війну. Наприклад, перекинуть сюди американське авіаційне угрупування і скажуть, що все, пацани, нічого не буде, навіть не лізьте. Зайдуть контингенти НАТО, стануть навколо Києва по лівому берегу тощо. Можуть зробити так, що до цього моменту в Росії влада зміниться, наприклад, стане більш ліберальна.

- За яких умов може змінитися влада в Росії? Які ви бачите сценарії?

- Якщо в Росії буде породжений внутрішньоелітний конфлікт. Та частина еліти, яка вважає, що продовження такої політики Росії на перемогу в холодній війні, розвал ЄС і НАТО і взагалі політики бути ізгоєм на Заході і воювати із Заходом невигідна і вона отримає достатню силу, щоб усунути угруповання, яке налаштоване на проект "СРСР-2", тоді - так, плани переграють.

- А варіант мирного врегулювання ситуації на Донбасі розглядається?

- Ніколи. Захід розглядає такі варіанти, пропонуючи Росії одуматися. Але для цього треба дійсно, щоб Росія одумалася. А нащо їй це робити? Хоча б єдиний привід є? Тільки, якщо прийде ліберальна еліта або пригрозити чимось сильно. Але з іншого боку, чим всерйоз можна пригрозити країні, у якої є ядерний щит і ядерні засоби нападу? На людей із ядерною зброєю такого масштабу, як у Росії, неможливо чинити серйозний тиск. Тому що серйозний тиск - це погроза силою, а силою не пригрозиш країні з ядерною зброєю. А всі економічні санкції для такої країни, як Росія, - не така вже й сильна загроза.

Іран - 40 років під економічними санкціями, куди більш важкими, ніж у Росії, але так він задовбав весь світ - Саудівську Аравію, Ізраїль, Сирію, США, половину Африки і половину Південної Америки. Іран інтригує на половині земної кулі, і з ним ніхто нічого не може зробити: ядерну зброю розробляє, ракети в космос запускає. А Росія - більша за Іран і більш впливова.

Фото: Дарья Давыденко / Апостроф

- Підбиваючи підсумок, що Україні ще потрібно зробити в першу чергу при новому президенті, крім отримання ПДЧ в НАТО?

- Є два способи дивитися на вибори: історичний і соціально-економічний. Треба пам'ятати, що соціально-економічний спосіб можливий тільки тому, що хтось дуже добре воює, в цілому, забезпечуючи нас союзниками, підтримкою, 700 мільйонів військової допомоги з боку США тощо. Тільки тому ми можемо взагалі вести ці демократичні розмови.

Україна не має шансів на нейтралітет, ми, так чи інакше, здрейфуємо в той чи інший наддержавний військовий союз - або "тайожний союз", або НАТО. В "тайожному" ми були, мені особисто більше не хочеться. У НАТО не були, давайте спробуємо. Але нейтралітет ми точно не втримаємо.

Головним історичним завданням є вступ до НАТО, і ніякі соціально-економічні жертви не є такими перед цією необхідністю, хоч долар буде по 250 гривень. А оскільки і навіть цього немає, а є економічне зростання, то взагалі - все дуже непогано.

Але ціною за вступ до НАТО з високою ймовірністю є повномасштабний конфлікт з Росією: або більш масштабний конфлікт з Росією, ніж зараз, або послідовність таких конфліктів. Але в цьому конфлікті ми будемо дуже активно підтримані Заходом - озброєнням, технікою, допомогою, новими санкціями проти Росії і, цілком можливо, введенням контингенту НАТО, безпольотною зоною тощо. Тобто ми його не програємо, а це вже добре.

Читайте також