Яків Смолій подав у відставку з посади голови Національного банку, аргументуючи тим, що на нього чинився систематичний політичний тиск.
На можливу відставку вже гостро відреагував Захід і частина українського політикуму, що, втім, не завадило Володимиру Зеленському внести постанову на звільнення голови Нацбанку до Верховної Ради, яку вже підтримав фінансовий комітет.
Зараз серед претендентів на голову НБУ - три кандидатури (про які докладніше нижче) і всі - з банківського сектора.
"Протягом тривалого часу на Національний банк України здійснюється систематичний політичний тиск. Це унеможливлює ефективне виконання мною як головою покладених на мене обов'язків керівництва діяльністю Національного банку і взаємодію з іншими державними органами. Своєю відставкою я хочу застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні ", - увечері 1 липня заявив Яків Смолій, що стало повною несподіванкою для частини українського політикуму, уряду і західних партнерів.
Але не для частини Офісу президента, звідки на Смолія систематично чинився тиск.
«Йому міг зателефонувати Єрмак (глава Офісу президента, - Апостроф) і почати говорити про низькі ставки по кредитах або про кредити для бізнесу, і все це в досить категоричному тоні», - коментує співрозмовник "Апострофа" в Нацбанку.
Крім того, на Смолія постійно чинився тиск з боку так званої групи Ігоря Коломойського. Олігарх воює вже далеко не з першим головою НБУ, досить згадати Валерію Гонтареву.
У випадку зі Смолієм Коломойський підключив особливо важку артилерію - близького до себе нардепа Олександра Дубінського, який постійно продавлював тему про відставку нинішнього голови НБУ.
Важливу роль у тиску на керівництво Нацбанку зіграла і недавня постанова фінансового комітету, в якій говорилося про незадовільну роботу регулятора і його керівництва. Цим документом також пропонувалося створити слідчу комісію для оцінки роботи Нацбанку за останні шість років.
Раніше депутати все тієї ж групи Коломойського також лобіювали створення ТСК по роботі НБУ, і в цілому, з боку пропрезидентської політсили періодично звучали претензії до Смолія і завищеного, на їхню думку, курсу гривні. Хоча публічно ані президент, ані його Офіс жодних претензій до голови Нацбанку що не висували, а Зеленський говорив про важливість незалежності голів НБУ, за закритими дверима між сторонами були досить напружені стосунки.
Тому замість з'ясування серйозності тези Смолія про політичний тиск на нього Зеленський вирішив практично одразу внести в парламент постанову про його звільнення.
На тлі економічної кризи і непростого співробітництва з Міжнародним валютним фондом відставка Смолія може боляче вдарити по фінансовому становищу країни, валютному курсу та інвестиційній привабливості.
Посли країн-членів «Великої сімки» вже відреагували на відставку глави Нацбанку і застерегли українську владу від підриву незалежності структури, відреагував і Євросоюз, зазначивши, що заява Смолія про відставку і політичний тиск ставить під сумнів підтримку реформ в Україні. Крім того, Міністерство фінансів вже скасувало операцію з розміщення єврооблігацій на суму 1,75 млрд доларів.
Заява про відставку вплинуло і на курс гривні - міжбанк закрився на рівні 27,22-27,25 за долар.
Але це все «квіточки». Тепер багато що залежатиме від того, як швидко і головне кого влада призначить замість Смолія.
Зараз в Офісі президента обговорюють декількох кандидатур: голову правління Укргазбанку Кирила Шевченка, колишнього главу правління «Райффайзен банку» Володимира Лавренчука і Богдана Данилишина, який очолює раду Нацбанку.
В ОПУ схиляються до першої кандидатури, а ось вже згадана група ІВК виступає проти Шевченка.
У будь-якому випадку, майбутнє призначення - це серйозний виклик не тільки для всієї банківської системи, а й для економіки України в цілому, адже той же МВФ неодноразово говорив про важливість незалежності керівництва Нацбанку.
А якщо керувати регулятором поставлять людину, яка лобіюватиме інтереси певного олігарха або включатиме друкарський верстат по дзвінку з Офісу президента, то розраховувати на серйозну підтримку Заходу або продовження програми МВФ Україні точно не доведеться. Що в умовах коронакризи і економічних проблем для України недозволена, якщо не сказати - катастрофічна розкіш.
