Працівники найбільших державних підприємств Білорусі починають страйк на знак підтримки протестувальників проти результатів виборів президента країни. За словами місцевих експертів, економіка країни перебуває в глибокій рецесії, яку подальші протести тільки посилять. "Апостроф" розбирався, як далі буде розвиватися протест і чому демократичні цінності можуть стати занадто дорогими для білорусів.
Сьогодні Білорусь є чи не єдиною пострадянською державою з високим рівнем якості життя населення. У 2019 середня зарплата становила 495 доларів США, рівень безробіття - 0,3%. У 2018 році, за розрахунками МВФ, держава займала 65-е місце за показником ВВП на душу населення. Для порівняння, Україна була 112-ою, а Російська Федерація - на 50-му місці. У Білорусі залишилася безкоштовна медицина, а соціальна підтримка від держави практично подолала бідність в країні.
У Білорусі збережено промислове виробництво, а галузеві підприємства не були приватизовані, як цей було в Україні або РФ. Держава повністю контролює важке машинобудування, хімічну і нафтопереробну промисловість, харчову галузь. Головним ринком збуту білоруської продукції є РФ, частка експорту становить понад 50%. Крім того, Росія поки забезпечує Білорусь пільговими кредитами і поставками нафти і газу. У сумі з відсутністю митних платежів, у межах "єдиної союзної держави", це дозволяло дотувати державний сектор і зберігати відносно високі зарплати при низьких цінах. Лукашенко не допустив формування групи олігархів, єдиними олігархами називають представників його родини.
Економічна модель Білорусі з широкою соціальною підтримкою населення на довгі роки стала основою високого рейтингу підтримки Лукашенко. Показовим є те, що рейтинг починав коливатися, як тільки жителі Білорусі відчували на собі наслідки економічних криз. За даними білоруських ЗМІ, в березні 2020 року рівень підтримки Лукашенка знизився до 60%. Це було викликано реакцією населення на рішення глави держави не вводити жорсткі карантинні заходи у зв'язку з пандемією коронавірусу. Пізніше стало зрозуміло, що важкі економічні наслідки від карантинних обмежень завдають більше шкоди для населення, ніж можливість захворіти. У травні 2020 року опитування в молодіжних фокус-групах показало готовність проголосувати за Лукашенка 61% респондентів. У липні аналітичний центр Ecoom встановив, що за чинного президента готові проголосувати 72,3% білорусів.
Варто зазначити, що до недавнього часу діяльність президента Білорусі високо оцінювалася і серед громадян України. Опитування, проведене восени 2019 року соціологічною групою "Рейтинг", поставив Лукашенка на перше місце в рейтингу по відношенню до європейських політиків. Близько 66% респондентів позитивно оцінили своє ставлення до президента Білорусі. Друге місце в рейтингу посіла канцлер Німеччини Ангела Меркель - 60%, третє - президент Польщі Анджей Дуда - 47%.
На тлі побудованої при президенті Олександрі Лукашенку держави розвиненого соціалізму, в країні в повному обсязі було згорнуто всі демократичні процеси. У рейтингу свободи преси Білорусь посідала 153-тє місце зі 180-ти можливих, а за Індексом демократії - 150-те. Для порівняння, в Україні ці показники - 102-ге і 78-ме відповідно. За 26 років президент Білорусі зумів знищити опозиційний рух всередині країни, викорінити інакомислення в силових структурах і спецслужбах. Це все призвело до того, що зараз у протестного руху немає яскравих лідерів.
Однак, як зазначає білоруський економіст і політичний експерт Ярослав Романчук, незважаючи на те, що економічні блага і захист суверенітету держави були основою формальної виборчої кампанії Лукашенка. Економіка Білорусі перебуває в глибокій рецесії, падіння експорту вже становить понад 20%, а дефіцит бюджету - 3 млрд доларів.
"Такої кризи не було з 1994 року. Той пакет заходів, "накачування" економіки були для створення ілюзії, що в країні все добре. Насправді, справи йдуть погано. Протести можуть закінчиться як завгодно, але восени зарплати почнуть знижуватися, а за ними - рівень життя білорусів. Генерали і полковники Лукашенка не можуть управляти економікою, вони вміють тільки виконувати накази, бити мирних громадян", - говорить "Апострофу" Романчук
На роздоріжжі
За словами Романчука, під час протестів у руху так і не з'явився лідер. Це пояснюється тим, що люди вийшли за свої права і демократичні цінності, а не політичні фігури.
Акція солідарності з білоруським народом в Києві
"Наш протест не схожий на українські "майдани", я б сказав, що нам ближче польський рух "Солідарність". Ми хочемо чесних і вільних виборів, зміни репресивної системи держави Лукашенка. Тому, лідер - це кожен із нас", - каже експерт.
Характерно, що білоруси не показують явної підтримки Світлані Тихановській, яка, на думку протестувальників, виграла вибори. Більш того, заклик Тихановської розходитися по домівках, повністю дискредитував учасників протесту. На думку політолога-міжнародника Антона Кучухідзе, в Білорусі сталася ситуація, коли альтернативна опозиція відсунула традиційну, а після цього просто покинула протестуючих.
"Після заяви Тихановської, як би воно там не було записано, протестуючі білоруси були дискредитовані. Тепер вони - група громадян, які порушують громадський порядок, провокують правоохоронні органи. Ці самі органи державної безпеки будуть і надалі виконувати свою роботу, поки не затримають всіх. Для того щоб вуличні протести кудись рухалися, потрібен координатор, який буде організовувати і направляти. При всій повазі до білорусів, у них таких людей зараз немає", - каже виданню експерт.
За словами політолога Ярослава Божка, протестуючим також не варто сподіватися, що співробітники силових структур можуть перейти на їхню сторону. Лукашенко зумів зібрати на керівних посадах максимально відданих йому людей. Не дарма минулого року показово був заарештований начальник особистої охорони президента.
"У протестуючих повинна бути визначена подальша стратегія - чи радикалізація, чи інституціоналізація протесту. Для останнього у білорусів немає політичної структури, немає досвіду подібної боротьби. Це цинічно звучить, але для радикалізації потрібна справжня кров - тоді Лукашенко просто знесуть. І Захід, який до сьогодні не сформував єдину позицію, допоможе в цьому", - зазначає "Апострофу" Божко.
Ціна демократії
Опитані "Апострофом" експерти зазначають, що без подальшої підтримки протести в Білорусі невдовзі самі припиняться. У Лукашенка буде своя версія того, що відбувається і виправдання застосування сили боротьбою за суверенність держави. Не просто так напередодні виборів стало відомо про затримання декількох десятків бійців ПВК "Вагнер". Версія виглядає дуже правдоподібно, якщо взяти до уваги зв'язки потенційних кандидатів у президенти з Москвою. Нагадаємо, свою передвиборчу кампанію Лукашенко побудував на ідеї захисту державного суверенітету.
На сьогодні представники Європейського союзу наполягають на посиленні персональних санкцій стосовно Лукашенка. У свою чергу, США ще не визначилися з тим, якою має бути реакція на події в Мінську. Державний секретар США Майк Помпео вже заявив, що вони будуть спостерігати за тим, як далі буде розвиватися ситуація, будуть розглянуті всі варіанти. Варто нагадати, що в лютому 2020 року Помпео здійснив офіційний візит до Мінська. Тоді політик заявляв про готовність стовідсотково забезпечувати білоруські НПЗ нафтою. Звучали заяви про підтримку білоруського суверенітету і повернення до Мінська посла США, якого відкликали понад 12 років тому. Можна припустити, що Лукашенко в кріслі президента Білорусі більш зручний для Заходу, ніж невідомий кандидат, який може бути афілійований із Кремлем. Чинний президент більш прогнозований, із ним вже є побудований діалог, і є важелі впливу на нього.
Олександр Лукашенко (в центрі)
"У США і Європі реально розуміють, що сили протесту трохи перебільшені. Так, були акти насильства по відношенню до мирного населення, але були і провокації, а силовики виконували свою роботу із захисту державності. Думаю, що, якби не було такого явного зв'язку кандидатів із Кремлем, Захід б їх підтримав. Лукашенко, явно краще для Заходу в протистоянні з РФ. Але, вони не можуть визнати вибори без критики, після всіх подій. Так само, як і допустити підтримку проросійських сил. Тоді протистояти Путіну доведеться вже на самому кордоні НАТО. Тому поки немає єдиної думки", - вважає Кучухідзе.
Вже сьогодні варто розуміти, що ціною протестів стане значне погіршення економічної ситуації в країні. Опозиційні інтернет-ресурси закликають до загальнонаціонального страйку в Білорусі. Почали страйк співробітники Білоруського автомобільного заводу (БелАЗ) і Мінського автомобільного заводу (МАЗ). Нагадаємо, що державні підприємства перебувають на постійній дотації з бюджету для забезпечення рівня зарплати працівникам. Низка державних підприємств раніше втратили російський ринок. Залежність економіки Білорусі від РФ дає Кремлю можливість використовувати важелі тиску на Лукашенка. Президент РФ Володимир Путін вже натякнув, що готовий підставити плече допомоги у відповідь на зближення в проекті "союзної держави".
"Незважаючи на те, що ми поділяємо прагнення білоруського народу домогтися демократичних цінностей і чесних виборів, вони повинні бути готові до подальшої економічної рецесії і падіння рівня життя. Аналогія з Україною дає привід думати, що РФ піде на найжорсткіші заходи і методи для досягнення своїх цілей - блокування транзиту, закриття свого ринку для товарів і сировинного тиску. При цьому розраховувати, що ЄС надасть істотну підтримку, не варто - у Європи зараз свої проблеми, пов'язані з "корона-кризою", та й проти Лукашенка діють санкції. Реакція РФ буде серйозною, для Кремля це реальний шанс пересунути свої кордони ближче до країн-членів НАТО", - говорить "Апострофу" політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Степаненко.
