Після зустрічі Джо Байдена і Володимира Путіна Україна зіткнулася з реальністю, в якій проблеми українців для Білого дому і Кремля - аж ніяк не ключові, а позиція Києва не враховується по ряду міжнародних питань. Які ж висновки слід зробити за результатами зустрічі американського та російського президентів, і що слід змінити, щоб зовнішня політика України перестала жити гаслами і почала давати плоди, дізнавався у відомих дипломатів і експертів-міжнародників "Апостроф".
Тінь Китаю
Європейське турне Байдена і його зустріч з Путіним визначить майбутнє американської зовнішньої політики на найближчі роки. За словами експерта Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Миколи Капітоненка, наша головна проблема полягає в тому, що в Україні звикли переоцінювати важливість нашого фактора на такі події.
"Подібне пояснюється тим, що Україна, на жаль, знаходиться не в найкращому становищі, і залежить від зовнішніх обставин і сформованої системи регіональної безпеки. Водночас, можливості впливати на динаміку цієї системи - звужуються. І тому ми приділяємо багато уваги тому, що говорять про нас інші актори міжнародних відносин", - зазначив він.
Водночас Капітоненко зазначає, що зараз відбуваються досить глибокі трансформації в міжнародних відносинах. Зокрема, структурується протистояння між США і Китаєм, у чого є як об'єктивні, так і суб'єктивні підстави.
"Ця боротьба буде основною лінією, навколо якої будуть обертатися інші процеси в міжнародній політиці. Я думаю, що турне Байдена, і перш за все його зустріч з європейськими лідерами, а також в групі "Великої сімки", і на саміті НАТО, як і заключна зустріч з Путіним, є спробою вибудувати американську стратегію щодо Китаю", - розповів експерт.
Також експерт Микола Капітоненко підкреслив, що ті кроки, які були здійснені американською Адміністрацією перед зустріччю з Путіним, зокрема ухвалені рішення щодо відмови від блокування будівництва "Північного потоку-2", так само як і саміт Путіна і Байдена, безумовно зачіпають наші українські інтереси, але ці рішення були зроблені не з думкою про нас, а з метою американського президента зміцнити відносини з європейцями, відродити трансатлантичну солідарність, яка була поставлена під питання Адміністрацією Трампа.
"Відлига" між Заходом і США
Як зазначає колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий, фундаментальний інтерес США в геополітичній стратегії переважує всі їхні демократичні цінності, що буде вести до початку нової "відлиги" між колективним Заходом і Росією.
"Якщо згадати початок окупації Росією Криму та початок війни на Донбасі, то тоді Захід сформулював свою геополітичну поведінку по відношенню до Кремля - стримування і діалог. Але діалог - тільки після повного виконання Мінських угод. Однак на зустрічі Байдена і Путіна, на цій "мантрі" був поставлений остаточний хрест. Захід пішов на діалог з РФ, практично визнавши самим фактом цієї зустрічі і її результатами те, що виконання Мінських угод більше не є обставиною, яку Захід буде брати до уваги, щоб почати покращувати відносини з РФ", - зазначив дипломат.
За словами Чалого, такий поворот подій має величезне значення для майбутньої української зовнішньої політики і безпеки.
"Так, раніше, ми були свідками, коли уряд України ухвалив стратегію зовнішньої політики України. Але після зустрічі Байдена і Путіна - цю концепцію нам треба кардинально змінювати, вона вимагає дуже суттєвої стратегічної корекції. Якщо ми це зробимо, то, можливо, ми впишемося в цей новий довгостроковий глобальний тренд поліпшення відносин між колективним Заходом і Росією. Звичайно, цей шлях не буде прямим, і я не виключаю що через півроку-рік ми не опинимося в новій "Карибській кризі". Але тренд буде йти в новому напрямку, і він обов'язково закінчиться новими "Гельсінськими угодами". Якщо ми цього не зрозуміємо, то стратегічно Україна опиниться в дуже великій небезпеці, і тоді за нас буде вирішено наше майбутнє і формула нашої безпеки і розвитку", - вважає дипломат Олександр Чалий.
У свою чергу народний депутат Верховної Ради VI скликання Кирило Куликов зазначив, що тренд на поліпшення відносин між США і Росією наразі вписується тенденцію з історичним підтекстом.
"Якщо ми згадаємо історію, то в основному завжди, коли до влади в США приходила Демократична партія - за цим слідував перезапуск відносин з Росією. Нам потрібно зрозуміти, що будь-які угоди підписуються за переговорним столом, а не в окопах", - вважає політик.
Інструкція щодо виходу з глухого кута
Наразі обійти питання Донбасу для української влади неможливо, але потрібно впроваджувати нові підходи, зазначає Василь Філіпчук - дипломат і головний радник Міжнародного центру перспективних досліджень.
"Справа в тому, що виконання Мінських угод є передумовою для будь-якого діалогу української влади з російською стороною. Росіяни про це говорять кожен раз, коли заходить мова про Україну. Якщо ви звернете увагу, то на зустрічі Байдена і Путіна також було наголошено на необхідності виконання Мінських угод. Для західних партнерів це теж є альфою і омегою щодо початку будь-якого діалогу про мирне врегулювання на Донбасі. І тому починати розмову з росіянами про ще щось, залишаючи дуже складне питання Донбасу в стороні - з цим навіть українці не погодяться. Можливо, слід все-таки взятися за головну проблему, але вже з якимись новими міркуваннями", - зазначив Філіпчук.
За його словами, експерти МЦПД детально пропрацювали ідею тимчасової міжнародної адміністрації, яка взяла б на себе функції управління ОРДЛО від імені ООН, і в якій були присутні такі стейкхолдери як США і Росія.
"Таким чином, обидві ці країни будуть відчувати себе залученими безпосередньо до врегулювання і на певний перехідний період ключову роль на Донбасі будуть грати не російські агенти, і не українська влада, а легітимні міжнародні гравці. Таким чином ми вийдемо з цього глухого кута - не відкидаючи Мінські угоди, а доповнюючи їх тими елементами, які не викличуть відразу ж негатив у всіх сторін. Можливо, зараз слід робити на цьому акцент", - вважає експерт.
За словами експерта МЦПД Миколи Капітоненка, на додаток до нового підходу в питанні мирного врегулювання на Донбасі, слід також поміняти і ключові підходи до питання співпраці з американцями.
"Повинне бути виконане елементарне стратегічне планування, щоб у нас не було занадто оптимістичних очікувань, що хтось вирішить наші проблеми за нас. Ми повинні тверезо і реалістично оцінити і роль Євросоюзу в сучасному світі, які проблеми стоять перед ним, і як ми можемо стати партнером у вирішенні цих проблем, а не додатковою проблемою або ризиком. Також треба розуміти, якими є інтереси Росії, тому що Україні доведеться вибудовувати довгострокові відносини з нею. З одного боку - це дуже небезпечний і складний сусід, який є загрозою. Але з іншого боку це сусід, з яким доведеться будувати і двосторонні відносини і вибудовувати українську політику щодо Росії, і потрібно розуміти на підставі чого це робити", - зазначив він.
На думку Капітоненка, якщо вибудовувати політику на поверхневих оцінках, ми не отримаємо ефективної політики щодо РФ. "Нам необхідно розуміти нюанси відносин між великими державами на глобальному рівні. Нам треба розуміти, наприклад, як в українську картину світу вписується той же Китай. Де грань гнучкості української політики? Тут або у нас немає альтернатив, і ми будемо постійно і безрезультатно говорити про членство в НАТО і отримання ПДЧ, або все ж у нас є якісь додаткові інструменти для того, щоб захищати наші інтереси", - пояснив експерт.
"Україна не була дуже цікавою темою для розмови на зустрічі Байдена і Путіна, тому що тут немає якихось дієвих швидких рішень. Навіть в складних ситуаціях з Іраном, Сирією або Афганістаном їх можна знайти, і Байден згадував про ці країни на своїй прес-конференції, і здається, що там не так все безнадійно як в ситуації з Україною. Нам треба боятися не ескалації конфлікту, а того, що всіх ключових гравців світу буде влаштовувати поточний статус-кво України, який залишиться ще надовго, за який ми платимо найбільшу ціну, і який надовго консервує нас в сірій зоні безпеки Європи в якості найбіднішої країни", - підсумував Микола Капітоненко.
