Практично весь минулий тиждень пройшов під знаком переговорів Заходу з Росією – до них була прикута увага всіх. Скажімо, у майже всіх. Поки до переговорів готувалися, президент Володимир Зеленський катався на лижах, пізніше відбувшись парою ритуальних заяв. Коли ж глухий кут у розмові Вашингтона і Москви став очевидним, Банкова зіграла в гру "розсмішити смішного" і зробила "проривну" пропозицію - провести ще одні переговори. "Апостроф" розбирався в тому, як виглядає профанація на найвищому державному рівні, а також чому на Банковій займалися чим завгодно замість власне роботи.
14 січня глава Офісу президента Андрій Єрмак під час відеоконференції з американським дипломатом Джоном Хербстом, організованої аналітичним центром Atlantic Council, здивував новим креативом від Зе-влади. За його словами, Володимир Зеленський запропонував президенту США Джо Байдену провести тристоронні переговори разом із Володимиром Путіним. Абсолютно незрозуміло, на що сподівається Банкова, яка під час перемовин між США та РФ воліла не робити гучних заяв та різких кроків, але тепер чомусь вирішила одним махом вирішити тупикову геополітичну ситуацію. При цьому Єрмак "забув" про Євросоюз та її головних "флагманів" - Німеччину та Францію. Сумнівно, що Європа раптом відмовиться від участі у переговорному процесі. Виходить, що голова ОП зробив гучну заяву, не подумавши про її наслідки.
Озвучивши свою неординарну пропозицію, Єрмак зробив чергову заяву, що будь-які обговорення європейської системи безпеки, які ініціює Москва, неможливі без припинення війни проти України, і не відходячи від каси додав, що українська влада сподівається почути конкретні умови вступу до НАТО, адже "прийшов час для чесної та прозорої розмови з Україною щодо наших перспектив в Альянсі". Ціна цих мантр з боку влади, на думку експертів, зовсім невисока, адже за ними не стоїть реальна та постійна робота.
Дилетантство влади та "своєчасний" відпочинок
Поки з усіх боків сиплються сигнали, що ймовірність нападу на Україну значно зросла, чинна влада займається незрозуміло чим, вважає юрист-міжнародник, президент Першого добровольчого мобільного госпіталю ім. Миколи Пирогова Геннадій Друзенко.
"Чим має відповідати на обставини свідомий уряд? Мобілізацією населення, проведенням навчань цивільної оборони, по суті активною "ізраїлізацією" України, де населення дуже добре знає що робити у разі початку бойових дій. Повинні бути створені стратегічні резерви палива, медичних запасів, продуктів харчування, бо якщо зникне хліб із магазинів, то далі навіть путінських армій не потрібно буде. Жодних подібних дій ми не побачили і не почули", - вважає Друзенко.
Щодо зовнішньої політики, то займати активнішу позицію Офісу Президента зараз просто не може через незграбну політику претензій, каже "Апостроф" політолог Віталій Бала.
"Я думаю, що чинна влада не може бути активнішою, тому що протягом попередніх двох років вона вела дуже специфічну зовнішню політику. Я називаю її політикою претензій в іноземних ЗМІ, коли Україна чогось вимагала і водночас влада дозволяла собі невиконання певних зобов'язань", - каже експерт.
Не зовсім адекватним, вважає політичний експерт Ярослав Божко, є те, що замість того, щоб шукати вихід із становища та активно працювати у сфері, за яку гарант Конституції несе безпосередню відповідальність, Володимир Зеленський вирішив відпочити від державних справ.
"Звичайно, президент теж жива людина, але відпустку і прості люди можуть відстрочити. Тут важливо розуміти, що існує певна дискомунікація у відносинах України та Заходу, не без певної ролі в цьому Офісу Президента. Присутня політизація деяких рішень, які провадяться не професійними дипломатами, а політичним керівництвом", – вважає Божко.
Низька якість прийняття рішень у зовнішньополітичній сфері, керівництво якої по суті взяв на себе Андрій Єрмак, а також демагогія влади зробила свою справу. Так, експертам уже очевидно, що постулат "ніяких рішень про Україну без України" не відповідає реальній ситуації.
"У нинішній ситуації для нас, на жаль, уготована роль спостерігача, і вже потім, за великим рахунком, від чинної влади залежатиме, чи готова вона буде прийняти до виконання ті рішення, які будуть напрацьовані. Росіяни, за великим рахунком, виставили ультиматум з вимогою мати виключне право на сферу впливу країн колишнього Варшавського договору їм у цьому було відмовлено. Але попросивши багато, вони можуть отримати менше: те, на що насправді розраховували", - стверджує Віталій Бала.
Куди йдеш, Банкова?
Після завершення переговорів Заходу з Росією ризик війни, за словами Генсека НАТО Єнса Столтенберга, лише загострився. У свою чергу, міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау заявив, що за останні 30 років ніколи війна на території держав-членів ОБСЄ не була настільки реальною, а розвідки Заходу сигналізують про перекидання Путіним на кордон бойових гелікоптерів.
Тим часом, українське керівництво вірить, що в їхньому кіно війни не буде, адже цього не було в оригінальному сценарії "Слуги народу", зазначає Геннадій Друзенко.
"Колись один із співробітників Офісу Зеленського сказав пророчу фразу: "вони заручники свого кіно". Так от, у "Слузі народу" було все, а війни не було. І вони все ще вірять, що пишуть сценарій. Але, на жаль, у цій ситуації сценарій пишуть не вони, і заяви Арестовича про те, що Зеленський перший візьме автомат і піде захищати Україну – виглядають як просто відвертий стеб. Навіть у епоху постмодернізму кров залишається червоною, і коли вона витікає – стає боляче. Я боюся, що кровопускання України з таким урядом стає майже неминучим. Дай Боже, щоб я помилявся", – каже "Апострофу" експерт
Абсолютна безпорадність Банкової під час визначальних для України міжнародних переговорів стає помітною неозброєним оком на тлі безглуздих заяв Андрія Єрмака на онлайн-зустрічі з політичними пенсіонерами на базі Atlantic Coucil, яка відбулася 14 січня. Можливо, Єрмак забуває, що тепер на кону відповідальність не перед інвесторами "фільму", а за людські життя українців, які може забрати майбутня ескалація з Росією, не кажучи вже про втрату нових територій: звідси і шапкозакидування про 90% українців, які "точно захищатимуть Україну зі зброєю та до останньої краплі крові". Це також можна віднести до дуже "актуального" зараз питання, коли Україна буде в НАТО, яке повторюється майже щотижня і не має жодних реальних передумов.
