Як прогнозували експерти, у п'ятницю, 17 червня, Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус кандидата на членство в ЄС. І хоча остаточне рішення буде ухвалено на саміті 23-24 червня, такий сигнал свідчить про те, що засідання закінчиться для Києва позитивно. Про те, чи вплинув на рішення Єврокомісії візит до України лідерів Франції, Німеччини, Італії та Румунії, чи збережеться такий активний темп євроінтеграційного процесу України після набуття статусу кандидата на членство, і чи європейські критерії здійснені, щоб Україна стала повноправним членом Євросоюзу, "Апострофу" розповів співдиректор програм дослідження зовнішньої політики Центру Разумкова Михайло Пашков.
Почнемо з питання, яке багато хто цікавить: чи вплинув візит чотирьох лідерів країн Євросоюзу на рішення Єврокомісії? Справа в тому, що ще раніше стався витік інформації, що на попередніх дебатах це питання вже обговорювалося, і що Єврокомісія схилялася до позитивного рішення щодо України. Тому вчорашній візит став якоюсь передмовою до рішення Єврокомісії. З іншого боку, таке рішення Єврокомісії щодо України та Молдови було очікуваним, тож сюрпризом це не стало.
Як на мене, таке рішення Європейської Комісії багато в чому визначить рішення Європейської Ради на саміті 23-24 червня, тому що такі країни як Австрія, Данія, частково Швеція будуть багато в чому орієнтуватися на рішення Єврокомісії. Тому ухвалена Єврокомісією рекомендація дуже різко збільшує шанси України на позитивне рішення Європейської Ради.
Що ж до темпів подальшого процесу набуття Україною повноправного членства ЄС, то, як на мене, вони прискорюватимуться. Тобто, за європейськими мірками, питання зі статусом кандидата в члени ЄС вирішується за супер-стрімкими темпами, якщо брати як точку відліку момент подання Україною заявки на цей статус. Тому якщо такий темп збережеться, то це буде дуже добре.
Чому є причини на це сподіватися? Справа в тому, що Україна не має часу на тривале перебування в процесі підготовки, і водночас Україна вже має суттєвий досвід з угодою про Асоціацію з ЄС, яка досить ефективно виконувалася та імплементувалася. Тому великий заділ тих вимог, які виставляє ЄС для повноцінного членства України, зокрема Копенгагенських критеріїв, уже виконано. Тому Україна йтиме як кандидат у ЄС аж ніяк не з порожніми руками, оскільки дуже багато зроблено, у тому числі і щодо адаптації українського законодавства до європейського, і у сфері енергетики, і цифрової енергетики, і зовнішньої політики, і закупівель.
Звичайно, є низка моментів, де ми відстаємо, але загалом процес адаптування до норм і правил ЄС у нас досить активний. Тому я досить оптимістично дивлюся на те, що найближчим часом ми розробимо дорожню карту щодо подальшої інтеграції до ЄС, зокрема щодо відкриття переговорного процесу, але це вже буде вирішувати переважно ЄС, де є деякі країни, які налаштовані скептично і не вважають, що це буде швидка процедура. Зокрема, йдеться про Францію, Данію та Швецію, і дві останні країни нещодавно виступали з певним скептицизмом щодо рівня корупції в Україні.
Також слід розуміти, що список вимог до України, який висунула Єврокомісія, є цілком очевидним і очікуваним. У своїй більшості йдеться про вдосконалення дій органів влади у сфері боротьби з корупцією. І тут справді є моменти, на які Україні варто серйозно звернути увагу. Але цей блок можна вирішити в досить стислий термін: усе впирається в активність дій української влади як у сфері вдосконалення системи антикорупційних органів, так і у сфері відповідного законодавства, зокрема конституційного права. Очевидно, що цей блок буде першочерговим, оскільки це вже давно було досить чутливою сферою у відносинах України та ЄС.
Тут Україна має всі шанси і можливості максимально швидко всі ці вимоги виконати, тим більше, що досвід у цьому плані є, що ми побачили як за антиолігархічним законом, так і зі створення системи антикорупційних органів. Тому так, тут є певні нюанси, але я думаю, що ми прискорюватимемося у напрямі євроінтеграції.
