Соцмережі накинулися на Кіта Келлога. Хоча варто не стільки засуджувати, скільки уважно вчитатися в те, що він пропонує. Адже Келлог — один з основних радників Дональда Трампа, а отже, потенційний архітектор нової американської політики щодо України.
Келлог, як і його опонент Вітков, по суті, пропонують те саме — заморозити конфлікт і віддати Росії окуповані території. Віткофф прямо каже: заморожуємо конфлікт навіть не по лінії зіткнення, а по кордонах областей, які Росія незаконно вписала у свою конституцію. Келлог пропонує — вводимо союзницькі війська, але лише до Дніпра. Щоб, не дай Боже, не спровокувати конфлікт між військами НАТО і Росії на Лівобережжі. Це не гарантує зупинки наступу агресора. Тобто ми маємо добровільно здати частину країни агресору. Такий “мирний план”.
Але хибність обох підходів не тільки в тому, що вони зрештою більшою чи меншою мірою вигідні Росії. Вони свідчать про головну проблему — відсутність української позиції.
Ми не повинні чекати на пропозиції з Вашингтона. Не повинні плескати в долоні будь-якій “ініціативі союзників”. Ми маємо мати свої плани. Своє бачення. Свою мету. Яку повинні переконливо запропонувати союзникам.
Міжнародна преса вже неодноразово писала про провал українсько-американського планування, зокрема під час контрнаступів. Розподіл сил між південним напрямком (Мелітополь) і східним (Бахмут) виявився фатальним. Не прислухались ні до західних аналітиків, ні до власних військових. Перемогти в такій конфігурації було неможливо.
Політичні рішення занадто часто переважають над військовими. Це помилка. Як і відсутність парламентського і суспільного контролю над ключовими процесами — від логістики до закупівель і призначень у Генеральному штабі. Ніхто в парламенті навіть не знає, хто і як ухвалював рішення про розділення сил для наступу, який не приніс результату.
Ми не знаємо, хто веде переговори з ЄС. І наскільки успішно. Але очевидно, що без прозорості, дотримання Копенгагенських критеріїв, свободи слова і верховенства права — шлях до Євросоюзу для нас буде закритий.
Ми не переможемо, якщо не будемо чесні самі з собою. Єдиний вихід — зміна моделі управління. Не мобілізація під вибори, а мобілізація під державу. Залучення кращих людей. Парламентський і громадський контроль. Професійне командування армією. Професійна дипломатія. Стратегічне бачення. І, зрештою, чесна розмова з суспільством.
Бо попри героїзм ЗСУ, перемога — це не лише фронт. Це ще й розум, відповідальність і європейські стандарти всередині країни.
Джерело: facebook.com/mykolakn
