Британський полковник у відставці та військовий експерт Ґлен Ґрант в інтерв'ю «Апостроф TV» окреслив, що має змінити Україна, аби здобути перемогу у війні, і чому парламент повинен виступати дієвим механізмом стримування для президента Зеленського.
– Яка стратегія Сполучених Штатів в Ірано-Ізраїльському конфлікті?
– Не думаю, що у Сполучених Штатах взагалі є якась стратегія. Трамп просто говорить через два тижні, через два тижні. Він насправді не знає, що робити. Інші країни хочуть підтримувати Ізраїль. Вони знають, що Іран підтримує тероризм і має здатність закрити Ормузьку протоку, що буде абсолютно руйнівним для торгівлі, особливо торгівлі нафтою.
Трамп просто сам собі придумає, що робити. І його спікер сказав: "Він зробить своє рішення в останній момент". Видумає по ходу. Це небезпечно для інших країн, тому що вони насправді не знають, що робити. Вони просто сидять і чекають, що може статися. І між іншим, в цьому сенсі треба згадати, що це був Трамп, який тримав Нетаньягу за руки протягом кількох місяців, щоб не дати статися цьому удару.
– Пам'ятаємо, що Ізраїль був готовий завдати удару по іранських ядерних об'єктах ще кілька місяців тому чи навіть три місяці тому. Але зараз удари відбулися, конфлікт почався. А Сполучені Штати все ще не роблять нічого. Що сталося? Чи Ізраїль зірвався з повідка Сполучених Штатів? Чи це було рішення з іншими союзниками рухатися без дозволу?
Так. На Америку було б по-дурному покладатись. Немає сенсу. Вони просто скачуть догори чи донизу, як іграшка дитяча. І Ізраїль сам ухвалив рішення, і Іран був йому загрозою. Вони, можливо, навіть і не сказали Америці, що вони будуть робити. То боячись, що це буде злито Росії, а потім від Росії іранцям, щоб вони були готовими. Я впевнений, що саме так і було.
Вони тільки на себе покладаються в тому, що відбувається. І вони отримують підтримку з Британії та Франції. Це добре для них. Але вони на них не покладаються повністю.
– Якщо ми говоримо про Ізраїль, який не покладається на США, то що робити в Україні? Чи треба змінити стратегію, якщо ми не можемо більше покладатися на США?
– Сполучені Штати проросійські, тут нема питань. Вони підтримують Росію, вони працюють на користь Росії. Це видно з команди, яку підібрав Трамп. Половина з них мають якісь зв'язки з Росією. Вони мають симпатію до Росії. Не можна на них покладатися.
Це важливо для України, тому що це говорить, що Україна має почати використовувати свої власні ресурси належним чином. Те, що вона зараз не робить.
Україна просувається вперед в деяких деяких напрямках, але все одно дуже багато грошей витрачається на корупцію, на дороги, на парки, які можна і не впорядковувати, тому що гроші потрібні на передовій, гроші потрібні для дронів. Якщо тут є урок, то Зеленському треба справді почати думати про те, що вся країна має бути готова до війни. Бо ніхто за нього цього не зробить.
– А давайте перейдемо до іншого великого саміту, який наближається. В Гаазі зустріч лідерів НАТО. До певної міри ця зустріч зараз під загрозою, тому що неготовність американців визнати свою роль, почати діяти. Які ваші очікування?
– Україну не згадають в фінальному комюніке, Росія буде далекосяжним викликом, не загрозою. Що цей саміт принесе? Чи буде в ньому якийсь сенс? Я не думаю, що він щось принесе, чесно кажучи. Він дуже сильно знизив свій статус. Генсек НАТО дуже слабкий. І я не бачу в нього моральної мужності, сили, щоб залучити американців до чогось більше ніж до того, що вони вже сказали. Чи зможуть інші країни щось раціональне провести на цій зустрічі? Я зовсім не переконаний, що ми там побачимо більше, ніж просто слова з підсумками цієї зустрічі.
– В цьому сенсі, в мене є два питання питання. Перше стосується України. Чи варто Зеленському їхати на цей самміт НАТО? І друге питання. Чи Британія, а можливо, хтось інший займе місце Сполучених Штатів як лідера альянсу?
– Гарне питання. Особливо про Україну. Трамп не хоче побачити там Зеленського. І ось через це Зеленський може і не поїхати. Але це робота досвідченого дипломата. Це вибір того, кого вони туди відправлять.
Тут більше шансів для України провалити цю зустріч, якщо туди відправити не ту людину. І тому дуже важливо знати, кого туди відправлять і з якою метою. Бо є дуже багато форумів, де про Україну говорять, де Україна робить свою справу. Це складна питання.
А щодо питання про Британію. Британія слабка зараз. Лейбористський уряд багато говорить, але військові роблять свою справу. Я не критикую військових, вони роблять те, що можуть, вони намагаються підтримувати Україну так, як можуть, більше навіть, ніж вони можуть. але уряд навіть не говорить про збільшення фінансування.
У лейбористів видатні плани, що робити, але додаткових грошей на це нема. Я думаю, що Британія втратила свою позицію протягом кількох минулих тижнів. Мені самому цікаво побачити, яка країна щось висуне, проявить силу на цій зустрічі НАТО.
– Я не дуже твердий прихильник будь-якої партії в британській системі. Але що ви скажете про останній стратегічний огляд? Було сказано, що буде новий орієнтир збільшення ядерного потенціалу, лазерна зброя. Про що це все йде, якщо грошей на це не виділяють?
– Це розмови. Це піар. Це ідеї на наступні три-чотири роки. А зараз є терміновість. Це те, що потрібно зараз. Гроші потрібні зараз, а їх нема. Вони втрачають гроші. Щороку зменшуються бюджети. І це так не може продовжуватися. Має бути точка зупинки. Ви зараз не можете навіть захищати самого себе, якщо ви не сприймаєте Росію серйозно. Я не знаю, що змусить їх сприймати Росію серйозно.
– Давайте поговоримо про угрупування країн за межами НАТО, як більш готові протидіяти російській агресії. Бо у нас є так звана коаліція охочих чи коаліція рішучих. Там Британія, Франція, Німеччина та інші наші союзники Північна Центральна Європа, вони відіграють свою роль. Вони намагаються обійти, уникнути бюрократії, яка є в НАТО, в Європейському Союзі. З вашої перспективи, чи варто просуватися далі з цією коаліцією рішучих, чи вона не зможе надати достатньо безпекової гарантії, а тільки грошей, більше ресурсів?
– Я думаю, що немає ніяких ні в кого безпекових гарантій, особливо якщо мова про Росію йде. Це треба усвідомити. США не будуть підтримувати Україну, каже Трамп. Нема справжніх безпекових гарантій для будь-кого іншого. Те, що вони роблять, вони підтримують Україну, але це не безпекові гарантії. Росія підриває політику Європи. Так потужно, як вона може, роками, вона це роками робила. І ми бачимо, як Угорщина стала проблемою, Словаччина стала проблемою.
Коли починаєш питати: "А хто буде наступний?" Можливо, Британія стане наступною проблемою. Можливо, під поверхнею там більше проблем, в когось з цих країн більше, ніж ми розуміємо, ніж ми усвідомлюємо. Але Україна має почати шукати інноваційних способів об'єднання цих сторін.
Ті, хто хоче допомогти модернізуватися так, щоб мати змогу воювати з Росією. Це та карта, потужна карта, яку Зеленський отримав, і яку він може розіграти, і яку він розігрує. Мої колеги з центрально-європейських країн говорили, що їхні військові системи зацікавлені не просто в в українських солдатах, вони зацікавлені батальйоні, можливо роті українських солдатів, щоб навчити все їхнє піхотне ядро, бо вони вважають, що їхня досвідченість, професійність достатньо для такого тренування таких масштабів.
– Але давайте продовжимо з коаліцією охочих про питання гарантії. З перспективи української дипломатії, українського населення загалом, НАТО – це все що стосується статті 5. Чи є щось за межами НАТО, що може забезпечити такий же рівень безпеки, зокрема ядерної безпеки?
– Зараз ні. НАТО - найбільш успішний оборонний альянс в історії. Україна повинна зберігати свій інтерес щодо вступу в НАТО. Канцлер Німеччини сказав: "Нам потрібна Україна в НАТО для нашої власної оборони». І це абсолютно правильно. На минулій зустрічі НАТО вони домовились, що Україна вступить у НАТО. Це не відбудеться поки Україна воює з Росією, але я думаю, що Україна потребує мотивації вступу, намагання вступати в НАТО.
– Є країни, далекі від європейської контексту, які хочуть допомогти Україні. Ми знаємо про Австралію, про Південну Корею, про Японію, про Австралію. Вони не гучно говорять про підтримку, але вони надають обладнання, боєприпаси через Сполучені Штати. Що ви можете запропонувати, як діяти щодо цих країн, які не протидіють російській агресії, але вони готові підтримувати Україну. Як нам їх залучити?
– Ці країни дуже важливі для того, щоб Зеленський туди поїхав. Він займався Заходом. Він опрацював його. Але є Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія, навіть можливо азійські країни, Філіппіни, Індонезія. Треба подивитися, чи можна їх залучити на свою сторону. Це дуже важливо, щоб він поїхав і зустрівся з цими людьми. У них гігантські ресурси. Потрібно відправити туди найпотужніших дипломатів.
Їздити до Макрона – це просто витрата часу. Але, поїхати в Японію, поговорити з кількома школами, з'явитися на телебаченні, це було б потужно.
– І ось в мене провокаційне питання. А як щодо китайського впливу? Поїхати в Японію, Китай після цього себе не дуже зручно почуватиме.
– Вони підтримують Росію. Якщо вони б хотіли, вони могли б припинити підтримку Росії і стати більшими друзями з Заходом, але вони не хочуть, вони не демонструють такого бажання. Тут відбувається велика гра. Можна робити ставки і дивитись, що відбувається. Ось для чого у вас є дипломати. Для чого є посол в Китаї. І він має сказати, чи варто це робити, чи ні.
І я думаю, що що зараз дипломатичне питання для України є вкрай важливим. Багато дипломатів, які зараз є, їх потрібно поміняти повністю новими людьми, які молоді і динамічні. Які мають драйв щось зробити.
– Це гарна пропозиція. Але, в той же час, у нас є проблема на рівні послів. Дуже багато позицій на глобальному півдні не заповнені.
– Це проблема уряду. Є міністр закордонних справ, це його робота. Якщо він її не може зробити, не може знайти людей, виженіть його, поміняйте його на когось нового. Я можу знайти цих людей. Я можу знайти якісних людей. Це не так складно. Їх багато в Україні. Багато їх в Києві, багато їх в бізнесі. Я впевнений, вони були б щасливі зайняти цю позицію на два-три роки. Люди з характером, люди з здатністю спілкуватися, комунікувати. Про це треба подумати, бо це дуже важливо. Не можна покладатися лише на Зеленського і Єрмака. Не можна, щоб вони були дипломатами на всі руки.
– Зараз конфлікт на середньому сході став мега темою. Трамп стає все менш і менш зацікавленим в будь-чому. І європейці стають все більш і більш стурбованими, як вони завжди були. Які три найбільші цілі протягом наступних трьох місяців для України. Що має Україна зробити своїми пріоритетами в цьому сенсі? Бо якщо все інше розпадається і більшість наших альянсів та союзників не готові щось робити. Які в Україні свої пріоритети?
– Перший пріоритет – це прибрати бар'єри для експорту оборонної промисловості. Якщо ви це зробите, почнуть надходити гроші ззовні. І ви створите стосунки з зовнішніми бізнесами, фірмами.
Це не зашкодить Україні зовсім, бо Україна виробляє зараз більше дронів, ніж їх можна закупити. Потенціал більше, ніж можна купити. Якщо гроші надійдуть ззовні, це підтримує маленькі фірми і Україна матиме кращу оборонну індустрію. Вона не буде процвітати до того часу, поки не почнуть надходити гроші ззовні.
Друге – це я вже говорив багато-багато разів. Сили оборони мають змінитися від радянського до більш західного стилю. Це відбувалось під час Залужного, а зараз це повернулося назад з Сирським. Про це газети пишуть щодня. Верхівка армії – це стара армія.
Нижній ешелон армії – це цивільні зараз. І армія має стати більш близькою до цивільних. Вона не виконує своїх функцій. Зараз час змінити і залучити цивільних з досвідом, з правильним підходом у систему.
І третій пріоритет. Треба подивитись на ваш парламент. Він розвалюється. Він не ухвалює закони два чи три тижні. У них не має бути взагалі вихідних днів, аж поки війна не закінчиться. Ось так, це все дуже просто. Міністри, які за межами країни не роблять свої свої роботи, депутати, які живуть за межами країни, так це неприйнятно. Парламент має бути драйвером. Він має підтримувати Зеленського, контролювати його, дивитися стежити, що він виконує закони.
Зараз немає системи стримування проти нього. Він верховний лідер у всьому. І це недобре для країни. Парламент має бути системою стримування і противаг, а він цього не робить.
