На сьогоднішній день Україна не представлена на рівні послів в 10 країнах, а також у двох організаціях — місії при НАТО та представництві в координаційних інститутах СНД. Про це "Апострофу" повідомили в МЗС України. Експерти відзначають, що відсутність глав дипломатичних представництв негативно впливає на імідж нашої держави і ускладнює виконання першочергових зовнішньополітичних завдань, які стоять перед Україною. На їхню думку, вакантні посольські посади залишають для високопоставлених українських чиновників, яких попросять піти з їх посад.
У яких країнах Україна не має своїх послів
Україна досі не має своїх представників в 10 державах і двох міжнародних організаціях. Про це йдеться у відповіді департаменту політики та комунікацій МЗС України на інформаційний запит "Апострофа".
Перелік країн, у яких в України не має послів, виглядає наступним чином: Вірменія, Білорусь, Грузія, Данія, Ірландія, Куба, Російська Федерація, Румунія, Чорногорія, Швейцарія. Крім того, Київ до сих пір не визначився з главою місії України при НАТО, а також з постійним представником в представництві України при координаційних інститутах СНД.
"У випадку з Росією мова йде не про те, що не можуть підібрати необхідну кандидатуру, це реакція на війну. Це називається демарш, зниження рівня взаємин. Ось і відкликали посла", — заявив "Апострофу" голова правління фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко. У випадку з іншими країнами, як вважають експерти, відсутність голів українських диппредставництв дає дуже негативний сигнал нашим партнерам.
"Подивимося на Білорусь, де фактично ведуться Мінські переговори, працює Тристороння контактна група — там немає посла. У себе в комітеті ми навіть зробили інфографіку "Глухоніма Україна" — з назвами країн, де у нас немає глави посольства", — зазначила голова Комітету Верховної ради України у закордонних справах Ганна Гопко.
Те ж саме стосується міжнародних організацій. Якщо політику Києва щодо представництва України в СНД можна назвати елементом демаршу, то відсутність глави місії України при НАТО викликає обурення у деяких представників Північноатлантичного альянсу. "Я побував на деяких публічних зустрічах з ним (виконуючим обов'язки глави місії України при НАТО Євгеном Божком, — "Апостроф"), і він сказав, що в тому числі в самому НАТО, до якого ми часто звертаємось з приводу надання тієї чи іншої допомоги, багато хто негативно сприймає відсутність у нього статусу", — підкреслив Богдан Яременко.
Крім того, на думку деяких експертів, відсутність офіційно затвердженого глави місії України при НАТО — не кращий сигнал Заходу напередодні саміту Альянсу, який повинен відбутися в липні.
За словами дипломата Андрія Веселовського, через відсутність глави місії при НАТО Україна відчуває труднощі з наповненням трастових фондів Альянсу, створених для підтримки Києва. "Адже робота посла — щоденна перевірка виконання доручень центру і меседж "додому" про те, чого хоче приймаюча сторона. Якщо документи підписуються послом, вони мають додаткову вагу. Крім того, у посла є доступ до співрозмовників іншого (вищого) рівня", — сказав Веселовський "Апострофу". Дипломат, втім, додав, що заходи рівня Варшавського саміту в основному не готуються послами, за це повинні відповідати МЗС і Адміністрація президента.
Дипломатичні "махінації" і монополія на зовнішню політику
Слід зазначити, що у відповіді МЗС на запит "Апострофу" не було зазначено ряд держав, у яких в України не має послів. З-поміж інших, йдеться про Казахстан, Норвегію та Угорщину. За словами Ганни Гопко, у випадку з Угорщиною "питання дійсно має вирішитися найближчим часом", а ось щодо Казахстану та Норвегії ситуація дещо інша. Зараз у цих країнах головну роль у посольствах виконують тимчасові уповноважені.
У той же час, посади посла і тимчасового уповноваженого — абсолютно різні поняття. "По-перше, посол призначається указом президента. По-друге, для цього в країну надсилається агреман: неофіційний запит про те, чи згодні з кандидатурою людини очільники цієї держави. Тільки після цього проходить затвердження. Якщо на місці з якихось причин немає посла, який може поїхати у відрядження або якщо старого посла відкликали, а нового ще не направили, то його обов'язки виконує тимчасовий уповноважений. За своїм рівнем і статусом він не йде ні в яке порівняння з послом. Якщо посол може претендувати на зустрічі з міністрами країни перебування, то тимчасовий уповноважений — максимум на зустрічі з директорами департаментів окремих відомств", — розповіла "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Олена Захарова.
Як вдалося з'ясувати "Апострофу", у випадку з Норвегією і Казахстаном Україна вже отримала агреман на нових послів. "Тобто в Астані та Осло вже погодилися з запропонованими нами кандидатурами. Але тепер справа — за президентом. Як тільки буде його указ, одразу ж буде оприлюднена відповідна інформація", — заявив виданню один зі співрозмовників в МЗС України. Прізвища узгоджених кандидатур поки не розголошуються.
Судячи з усього, це може бути пов'язано з тим, що реальні функції з призначення послів України в інших державах і міжнародних організаціях виконує Адміністрація президента, а не вітчизняне зовнішньополітичне відомство.
"За цей рік тільки на тему послів я вже двічі говорила з президентом. Я вже не кажу про розмови з паном Клімкіним (главою МЗС України, — "Апостроф"), який, здається, не вирішує подібні питання. Судячи з усього, це тема — рівня Адміністрації президента. І це одна з проблем — у нас є міністр, а кадрові питання щодо призначень приймаються в АП. Комітет вже тричі відправляв листи на ім'я президента, а Борис Ложкін (глава АП, — "Апостроф") присилав нам відписки", — зазначила Ганна Гопко.
Як стверджують співрозмовники "Апострофа" в дипломатичних колах, деякі з посольських місць пустують невипадково. "Вони зберігаються в якості "запасних аеродромів" для українських високопосадовців, яких можуть попросити піти з посади", — повідомили виданню в одному з джерел.
За словами співрозмовників видання, в парламентських фракціях "Народний фронт" і БПП посольську посаду (за одними даними — в представництві України в ООН, а за іншими — в представництві України в ЄС) пропонували також колишньому прем'єр-міністру країни Арсенію Яценюку. Останній, втім, нібито має намір продовжити свою політичну кар'єру і не хоче "відсиджуватись" на посаді посла.
Щоб змінити ситуацію, українські парламентарі мають намір домогтися реформування вітчизняного зовнішньополітичного відомства, яке Павло Клімкін анонсував ще півтора року тому і потім неодноразово обіцяв це пізніше. "Ще в січні, коли напередодні звіту уряду пан Клімкін нам звітував за 2015 рік і за 300 млн грн додаткових коштів для МЗС, які ми з комітетом вибили з бюджету, ми вимагали подання реформи дипломатичної служби. Нам пообіцяли на березень. Обіцяли. що буде реформа дипслужби у зв'язку з реформою держслужби. Ми чекаємо вже третій місяць. Потрібно, щоб у не було монополії (АП, — "Апостроф") на зовнішню політику", — сказала Ганна Гопко.
Голова правління МПЦІ Василь Філіпчук також згоден з тим, що зараз Україна вкрай потребує структурних змін у зовнішній політиці. "Призначення посла в ту або іншу державу — безумовно, важливий момент, який свідчить про якість роботи адміністративної машини України. Але в нинішній ситуації, коли у нас немає чіткої зовнішньополітичної стратегії, а тези про вступ до ЄС і НАТО залишаються на рівні слів, для України важливіше попрацювати над чіткою концепцією нашого зовнішньополітичного вектору", — резюмував він.
