У вівторок ввечері за київським часом Джо Байден офіційно стане президентом США. У Білому домі відбудеться урочиста церемонія інавгурації Байдена. Чи згадає під час промови Байден про Україну та чого чекати від україно-американських відносин, в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів експерт-дослідник Північної Америки та Британських островів ОЛЕКСАНДР КРАЄВ.
- Ось-ось відбудеться інавгурація новообраного президента США Джо Байдена. Важливим є те, що він скаже під час промови до американців. Чи скаже він щось про Україну під час інавгурації?
- В принципі, вже була інформація про те, що наше МЗС та Офіс президента працюють над тим, щоб наші контакти в адміністрації Байдена, в його перехідній команді зробили можливим й згадування України.
Для Байдена багато в чому було б логічним згадати Україну. У нього є декілька інформаційних вимірів, де Україна могла б проскочити.
По-перше, це контекст повернення Америки, як глобального лідера демократій. В цьому аспекті Україна для нього – такий собі кейс, де Америка відстоює демократичні цінності, підтримує реформи і захищає громадянське суспільство, яке бореться за свободу.
По-друге, для нього Україна – це приклад його попередніх професійних здобутків. Як ми знаємо, він відповідав за цей напрямок ще за адміністрації Обами.
І третій наратив, якщо він не побоїться його застосувати - це стримування Російської Федерації і спротив Російській Федерації. Якщо раптом він захоче побути таким собі яструбом у промові, то було б логічно згадати в цьому аспекті Україну.
Тобто є три причини, чому він може згадати Україну. Хоча б одна з них може зіграти.
- Чи ми щось зробили для того, щоб під час інавгурації Байдена почули про Україну? Чи достатньо у нас гарні відносини між міністерствами, чи є у нас свої люди в Білому домі, щоб донести нашу позицію, наше бажання побачитися, запросити президента? Щось робиться в цьому напрямку?
- Донедавна я вважав, що в цьому аспекті ми маємо потенціал. Потім надійшла інформація, що Офіс президента застосовував приватних лобістів. При чому, за інформацією американців, не чистих на руку лобістів, щоб просувати інтереси України за кордоном.
Взагалі у нас в США чи не найбільш потужне посольство в плані забезпечення та професійного досвіду. Але мені здається, що у нас, по-перше, немає розуміння, як працює класичне дипломатичне представництво.
По-друге, у нас є певне непорозуміння між Офісом президента та органами виконавчої влади. Тому наразі тут є певні проблеми. На щастя, вони стали публічними. Це стало предметом обговорення серед експертів, громадянського суспільства загалом і дипломатів, як окремої його касти. Тому мені здається, що ці проблеми будуть вирішені.
Проте факт залишається фактом. У нас є певні проблеми в плані розуміння, як ми себе репрезентуємо в Америці, які теми довкола України є в Америці, і як нам з ними працювати. Навіть інформація про потенційну зміну посла України у Вашингтоні – хоча чинний навіть два роки ще не пропрацював – це показник того, що ми або форсуємо події, або не розуміємо, за якою логікою вони відбуваються.
- Скільки в нас є часу, щоб виправити ці проблеми в комунікації. Як швидко після інавгурації Байдена ми маємо діяти, щоб відновити ці зв’язки?
- Я сподіваюся, що нас можуть почути органи виконавчої влади, тому для них я маю сказати: якомога швидше. Але в принципі в цьому контексті ми маємо мінімум 100 тих самих днів. На мою думку, це може бути майже половина 2021 року.
Наразі адміністрація Байдена займеться масовою вакцинацією, проблемами відновлення темпів економічного зростання, проблемами врегулювання внутрішніх конфліктів. Тобто це буде відхід від агресивного трампізму, врегулювання розділення суспільства і примирення суспільних груп. Тому до того часу дійсно міжнародна тематика не буде на порядку денному. У нас є фора в декілька місяців, допоки ми зможемо самі представити свої бачення, ідеї і стратегію відносин.
- Що для цього нам треба буде зробити? Нам треба ще раз голосно їх запросити приєднатися до Кримьскої платформи, надіслати їм запрошення долучитися до мінського процесу? На що варто натиснути?
- Тут все набагато складніше. Нам треба показати інституційну синергію. Американці люблять співпрацювати в контексті низинних інституційних контактів. Тобто, скажімо, на рівні генеральних прокуратур, окремих міністерств, експертних кіл. Фактично в такому форматі ми можемо співпрацювати в найбільш широкій сфері наших взаємовідносин.
Тобто це стосується і сфери безпеки, і економічної співпраці, на якій наш Офіс президента дуже сильно наполягав. Це стосується боротьби з корупцією та підтримки реформ. Це, до речі, стосується і розслідувань про американські санкції, які ми нібито починаємо, а нібито й ні.
Нам потрібно показати американцям, що ми готові співпрацювати в широкому спектрі питань. Це перший аспект.
Другий важливий аспект – нам треба відійти від такого собі політичного егоїзму. Наразі я бачу, що більшість питань двосторонньої співпраці, які ми хочемо підіймати у відносинах з американцями - це питання нашого інтересу з допомогою Америки. Нам треба зробити співпрацю більш привабливою, більш взаємовигідною і пропрацювати стратегію, яка зацікавить насамперед американців.
Дійсно, ці перші 100 днів ми маємо витратити на розробку стратегії і дорожньої карти. Взаємовигідної, взаємоцікавої і найбільш широкої в контексті залучення міністерств, експертів, органів виконавчої і законодавчої влади, реформ тощо.
