На тлі рішення президента РФ Володимира Путіна "визнати" так звані "ДНР" та "ЛНР" російські війська продовжують перебувати на території Білорусі. Формально для перевірки "боєздатності" на тлі нібито загроз з боку України та НАТО. За інформацією, що публікується в опозиційних ЗМІ, російські війська та техніка продовжують прибувати до республіки. Враховуючи останні рішення Кремля щодо ОРДЛО та агресивні заяви президента Путіна, виникли побоювання, що Білорусь може бути використана як північний плацдарм для наступу. Наскільки такі підозри обґрунтовані, читайте у матеріалі "Апострофа".
Спільне угруповання військ
Російсько-білоруські навчання "Союзна рішучість" формально завершилися, але російські війська залишаються на території республіки для так званої перевірки сил реагування Союзної держави.
Міністр оборони РБ Віктор Хренін заявив, що таке рішення було ухвалено президентами двох держав Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком нібито на тлі загроз Мінську та Москві з боку України та держав НАТО.
"Відповідно до прийнятих рішень главами наших держав, перевірка сил реагування Союзної держави буде продовжена. Генеральні штаби Республіки Білорусь і Російської Федерації випрацюють подальші кроки, і ми втілюватимемо ці рішення в життя. Вони спрямовані на недопущення війни. Наші президенти неодноразово кажуть: "Ми не хочемо війни". Проте нас не чують або не хочуть чути, тому й створено відповідне угруповання військ, яке, якщо потрібно, дасть відсіч", - заявив Віктор Хренін.
Судячи зі слів міністра, "відсіч" мають намір давати саме Україні та державам Прибалтики, які "накачуються" зброєю і на їхній території нібито проводяться "незрозумілі" навчання поблизу кордонів Білорусі та РФ.
"На території суміжних держав створено численні угруповання військ і сил. У тому числі – третіх країн. Підвищено рівень готовності до застосування міжвидових формувань екстреного реагування НАТО з 7 до 5 діб на випадок так званої "ескалації обстановки в Україні", - пояснив Віктор Хренін мотиви Москви та Мінська.
Втім, як наполягають вітчизняні експерти, "перевірка" боєздатності російсько-білоруського військового угруповання насправді не пов'язана з "загрозами" на адресу Москви та Мінська.
"Так звана "перевірка" спільного угруповання сил РФ та Білорусі – один з елементів політичного тиску на Київ поряд із ситуацією в ОРДЛО, Чорному, Азовському морях та навчань стратегічних сил. Під час навчань "Союзна рішучість" росіяни не отримали того, на що спочатку розраховували на початку маневрів, але певного результату досягли: політичний діалог із Заходом, візити до Москви європейських лідерів", - зазначив у розмові з "Апострофом" військово-політичний експерт Микола Бєлєсков.
Щоправда, після визнання Путіним "кишенькових" псевдо-республік весь діалог був згорнутий: і США, і Франція відмовилися від подальших зустрічей з росіянами.
Експерт звернув увагу на те, що Кремль, крім відкритої ескалації та деескалації, має й інші військово-політичні інструменти впливу на українське керівництво.
"Крім військового загострення або, навпаки, деескалації, можливий і третій шлях, одним з елементів якого може стати Білорусь. Російські війська як би "нависають" над північним кордоном України, демонструючи готовність будь-якої миті створити напругу на цих рубежах", - каже Микола Бєлєсков.
Підготовка наступу на Київ?
Тональність заяв білоруського міністра за останні дні суттєво загострилася. Ще на початку минулого тижня під час телефонної розмови з українським колегою Олексієм Резніковим Віктор Хренін запевнив, що українці залишаються для білорусів спорідненим народом.
Згідно з повідомленнями Мінська, міністри обговорили проведення заходів підготовки Збройних Сил, а також висловили впевненість, що "дані заходи не несуть загроз безпеці братнім країнам".
Основною метою Олексія Резнікова було відновлення довірчих контактів з білоруськими колегами та виключення "можливих інцидентів та взаємного інформування про виникнення позаштатних ситуацій".
У цьому контексті Олексій Резніков поінформував Віктора Хреніна про перебіг командно-штабних навчань "Завірюха-2022", наголосивши на їхньому оборонному характері.
Незважаючи на нейтральний тон розмови, розмова міністрів стала ознакою розрядки відносин між Києвом і Мінськом. Нинішні слова міністра Хреніна про "незрозумілі навчання" поблизу кордонів Білорусі та РФ варто розглядати як небажання сприймати доводи українського керівництва про відсутність агресивних планів.
Багато в чому така метаморфоза у поведінці білоруського командування відбулася під жорстким політичним пресингом Кремля, який зацікавлений у тому, щоб російський військовий контингент знаходився на території РБ постійно.
Загалом ситуація залишається тривожною для України. За даними білоруських ЗМІ, російські війська та техніка масово продовжують надходити на територію країни – до Гомельської області, що межує з Україною.
Враховуючи складність ситуації, європейські партнери України не виключають, що кремлівське командування готує наступ на Київ, використовуючи Білорусь як зручний плацдарм для наступу.
Міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс зазначив, що рішення Москви та Мінська продовжити "навчання" явно вказує на агресивні плани Кремля.
"Російські війська залишаються в Білорусі, порушуючи всі гарантії виведення. Це явна підготовка до нападу на Україну у напрямку Києва та повзуча анексія Білорусі: переломний момент для безпеки країн НАТО, що межують з Білоруссю: Литви, Польщі, Латвії", - написав литовський міністр у Twitter.
Відволікаючий маневр
Українські командування, незважаючи на попередження європейських партнерів, вважають такі загрози малоймовірними. Як заявив у понеділок міністр оборони Олексій Резніков, у росіян просто недостатньо сил, щоб наступати на Київ із боку Гомельської області.
"За нашими даними, там 9 тисяч представників Збройних сил РФ плюс техніка, обладнання, включаючи ракетне озброєння і так далі. Але я хочу сказати, що такого контингенту, як деякі розповідають, що буде наступ на Київ з білоруського боку - вибачте, але це смішно звучить. А ось загрожувати нам, лякати нас, створювати ситуацію нібито оточення – так, таке працює", - заявив Олексій Резніков.
Навіть якщо Кремль не планує наступу на Київ, скупчення російських військ поблизу українсько-білоруського кордону – важіль військово-політичного тиску на Україну. Враховуючи, що у невизнаного президента Білорусі Олександра Лукашенка практично не залишилося поля для маневру, Москва може будь-якої миті піти на продовження "учень", ще більше наростивши свою військову присутність у республіці. У такому разі вітчизняному керівництву та армійському командуванню доведеться постійно озиратися на північні рубежі, відволікаючи сили та засоби, необхідні для оборони з боку ОРДЛО.
З іншого боку, присутність російських військ на території Білорусі, що межує з державами НАТО (на тлі грізних заяв Олександра Лукашенка), може бути елементом кремлівського політичного торгу зі США та ЄС. На тлі дипломатичного загострення навколо можливого вторгнення в Україну Володимир Путін міг розцінити виведення своїх військ (за формальним завершенням навчань "Союзна рішучість") з території РБ як "безкоштовне поступлення" Вашингтону.
"У нинішній ситуації, коли президент Франції анонсував проведення саміту Джо Байдена з Володимиром Путіним з питань безпеки, кремлівському командування невигідно виводити свої війська з території Білорусі", - каже у коментарі "Апострофу" голова Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Розрахунок мінського диктатора
Олександр Лукашенко перед формальним завершенням "Союзної рішучості" припустив, що російські війська можуть залишитись на території республіки. Він також зазначив, що Мінськ може слідом за Москвою "визнати" терористичні "республіки" ОРДЛО. Втім, остаточного рішення він так і не ухвалив.
При цьому Лукашенко не виключив, що Мінськ може надати військову підтримку Росії, якщо Кремль вирішить "допомогти" так званим "ДНР" та "ЛНР".
"Ми Росії надамо будь-яку підтримку. І військову, і, якщо буде треба, економічну. Поділимося останнім шматком хліба, точно так і зі страждальцями на Донбасі. Якщо це в Чернігові - і чернігівцям допомагатимемо. Це наша тверда позиція", - заявив Олександр. Лукашенко, начебто натякнувши, що "допомога" може знадобитися і жителям інших регіонів України.
Наступного дня Олександр Лукашенко вирушив до Москви на запрошення Володимира Путіна. Саме після їхньої зустрічі міністерство оборони Білорусі заявило, що війська РФ ще затримаються в країні.
Вирішиться чи Олександр Лукашенко "визнати" окупаційні "республіки" Донбасу чи ні – питання відкрите. Незважаючи на наявність Союзної держави, таке рішення може бути вкрай невигідним для Мінська.
Тим більше, що зараз є підстави вважати, що "войовнича" риторика пана Лукашенка ніяк не пов'язана з "загрозами" з боку України та НАТО.
"Лукашенко боїться створювати в Білорусі російську військову базу. Російські війська там можуть перебувати тільки в режимі навчань. Лукашенку дуже вигідно говорити про війну, але дуже невигідно воювати. Зараз у Білорусі проходить кампанія з референдуму щодо змін до Конституції, яка має важливе значення для Лукашенка. Йому дуже важливо, щоб Кремль не втручався у внутрішньобілоруські розклади. Публічна "войовнича" риторика Лукашенка дає йому хоч якусь гарантію від російського тиску", - пояснив у розмові з "Апострофом" експерт із питань зовнішньої політики Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.
За словами експерта, Олександру Лукашенку насправді невигідні будь-які загострення на кордоні з Україною, які автоматично призведуть до припинення торговельно-економічних контактів із Києвом. Незважаючи на політичні ускладнення, Київ та Мінськ однаково зацікавлені у господарських контактах.
З економічного погляду, становище Мінська залишається хитким. Російська влада у 2022 році запланувала виділення Білорусі кредиту у розмірі 640 млн. доларів. Для країни, що опинилася в політичній ізоляції, - це справжні копійки. Але й ці гроші Мінськ отримає лише якщо піти не поглиблення "економічної інтеграції" з РФ, чому Олександр Лукашенко всіляко чинить опір.
У результаті невизнаний президент Білорусі, щоб отримати фінансову допомогу, "продає" Кремлю нібито загрози з боку НАТО та України, з яким Мінськ нібито протистоїть. Щоправда, явна спрямованість Путіна на ескалацію все рівно бумерангом ударить по Лукашенку: у разі бойових дій про торгівлю Мінську з Україною доведеться забути.
