Саміт Європейської ради 14 грудня ухвалив історичне рішення щодо України. Але від початку переговорів до реального вступу треба ще дуже багато зробити. І якщо українські законодавці свою роботу фактично виконали, то тепер починається етап торговельно-економічних перемовин. Які кроки повинні бути зроблені, щоби Євросоюз став ще ближче до України - в етері Апостроф TV пояснив голова Центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко.
У держав ЄС з'явився політичний консенсус, який і дозволив перебороти позицію Угорщини. І Орбан, замість того, щоби блокувати рішення, покинув залу перед голосуванням. А консенсус походить з самого європейського середовища. Берлін, Париж, Брюссель на найвищому рівні вирішили, що час просувати цей процес.
Що стосується семи кроків України, які необхідно було виконати. Це формальний критерій, однак не він є тлом консенсусу, а радше геополітична обстановка, яка складається в Європі.
Читайте: ЄС відчинив двері для України: хронологія першого дня історичного саміту
Наш потенційний вступ до ЄС значною мірою базується на виконанні Угоди про асоціацію, яку писали ще більше 10 років назад, потім відкладали, але у підсумку таки підписали. Тобто по суті той масив зобов'язань, які Україна мала брати на себе в законодавчій сфері - вже практично виконаний. Далі переговірний процес базується вже не на законодавчій діяльності, а вже на міжурядовому узгодженні. Вирішуються питання щодо торгівельних квот, щодо різних експортних та інших обмежень. Тому що вливаючись в Євросоюз, ми так чи інакше приєднуємось до великого спільного ринку, який має бути врегульований завчасно з обох сторін.
Умовно кажучи, торгівельно-економічні перемовини далі і будуть основною роботою для обох сторін, тому що законодавчий етап завершився і починається так би мовити виконавчий. Реалізація урядового етапу передбачає відбалансування показників, тобто розуміння, де Європа може поступитися, де ми маємо поступитися. І вже після завершення цього етапу вже можна буде сказати, що залишилися символічні аспекти.
Взагалі вступ до ЄС - це історія не про те, що треба бути дуже високорозвиненою державою, як нам здається. Це хибне уявлення. Насамперед треба відповідати європейським нормам. Не дотягувати до якогось певного абстрактного рівня, а врегульовувати питання так, як це робиться в Європі. Тобто бути взаємосумісними як система. Адже до Євросоюзу приймалися і не дуже багаті країни, на кшталт Болгарії, Румунії. Та й Польща на момент прийняття була не така багата, як ми бачимо зараз.
І значною мірою в ЄС існують спеціальні механізми спільного фінансування, створені для того, щоб новоприєднаних членів ЄС, які менш розвинені, за кошти інших членів ЄС, які є багатшими, підтягувати до середнього по палаті рівня. Тому, наприклад, питання щодо рівня життя, щодо якихось додаткових субвенцій для України - буде вирішуватися спільно. І значною мірою це й є причиною нашого вступу до ЄС, поза певними абстракціями про цивілізаційний вибір і ідейний шлях України. Тому що вступ до ЄС - це завжди бустер, який тобі надає величезне фінансування на розвиток своїх регіонів, різних галузей, наприклад, підтримання аграрного господарства.
Що стосується охорони кордонів - це вимога, скажімо так, митного характеру. І тут ключове питання - чи контролюється обіг, чи не буде Україна джерелом, наприклад, ввезення контрабандою наркотичних речовин. І для того, щоб це встановити - відповідно напрацьовуються певні спільні критерії для охорони кордонів. До прикладу, у нас Державна прикордонна служба за останні роки достатньо сильно реформувалася і наближувалася до європейських зразків. Тому у питання охорони кордону не виникне якихось стратегічних заперечень до України.
Зараз не стоїть питання про те, чи ведемо ми війну з росією, чи ні. Тому що зрозуміло, там де у нас кордон з росією, ніяких переходів немає. Але прикордонна служба все одно відстежує спроби контрабанди.
Читайте: Орбан заблокував допомогу Україні: коли лідери ЄС домовились провести новий саміт
