Повним ходом триває підготовка до Глобального саміту миру, який відбудеться 15-16 червня у Швейцарії. Українські та союзні дипломати з великою помпою готували його протягом кількох місяців. Тож на саміті очікується серйозне представництво. Однак проблеми, що виникли днями, можуть дещо зіпсувати атмосферу на саміті. Детальніше – в матеріалі "Апострофа".
Свою участь у Глобальному саміті миру підтвердили понад 90 країн. Однак від участі у Саміті миру відмовився Китай. Хоча ще донедавна існувала впевненість, що з Пекіна бодай хтось та приїде. Заступниця міністра закордонних справ України Ірина Боровець 29 травня зустрічалась з китайським послом Фань Сяньжуном, в тому числі, щоб запросити до участі в саміті миру.
Питання полягало у рівні представництва – чи на саміт приїде міністр закордонних справ Ван Ї чи бодай спеціальний представник Китаю з питань Євразії Лі Хуей.
Читайте: Китай відмовився від участі у мирному саміті: якими були його вимоги
Цікаво, що і в самому Китаї серед експертів була впевненість, що Піднебесна таки долучиться. А в офіційній пресі тези на зразок "до саміту миру потрібно залучати Росію, інакше це історія не для Китаю" почали з’являтися лише після візиту Путіна у Пекін 16 травня.
Байден під питанням
Інші погані новини доходять до України з-за океану. Делегація зі США точно буде на саміті, позаяк долучена до його організації. Але з Білого дому надходить все більше сигналів, про неучасть у саміті президента США.
Додатковий нюанс: сам Байден буде в ці дні поряд на саміті Великої сімки в Італії. У дипломатичних колах припускають, що справа в особистій неприязні Джо Байдена та його радника з нацбезпеки Джейка Салівана до самої ідеї про саміт миру, а також охолодження стосунків з президентом Володимиром Зеленським, про що натякають американські ЗМІ. Надто вже Банкова активно почала "витрушувати" з Білого дому дозвіл на використання американської зброї для ударів по російській території. У США традиційно зацікавлені у збереженні статусу кво: щоб і Росія не зазнала поразки, і Україна могла продовжувати спротив.
Однак хороші новини зі США все ж є і вони дещо врівноважують погані. На саміті Великої сімки очікується, що Україна та США підпишуть безпекову угоду. За даними Financial Times, вона стане найбільш значущою серед угод, які уклала Україна із країнами НАТО й у яких закріплені зобов'язання щодо довгострокової підтримки, включно з військовою підготовкою, обміном розвідданими й економічною допомогою.
Також лідери G7 мають затвердити механізм, який розробили на заміну повній конфіскації російських активів. Мова йде про надання Україні кредиту під заставу прибутків від заморожених російських активів з метою забезпечити фінансування Києва після 2024 року. Це рішення уже погодили міністри фінансів G7.
Врешті відбулася ще одна позитивна новина: надання дозволу Україні бити американською зброєю по території РФ. Хоч і з застереженнями.
Все це важливо для України, але не знімає головну проблему: позицію США та Китаю беруть до уваги інші держави, вирішуючи кого відправляти на саміт.
Що ми робимо
Українське керівництво все ще не полишає надії залучити на саміт Байдена. Використовують для цього різні канали. В тому числі, відкриті - із заявами, що апелюють до авторитету США у світі.
"І я знаю, що Америка підтримує саміт, але ми з вами не знаємо, на якому рівні, я вважаю, що це не дуже сильне рішення… Неприсутність його - це тільки буде аплодувати Путін. Особисто аплодуватиме Путін. Причому стоячи", — наголосив Зеленський під час пресконференції з прем'єром Бельгії Александером де Кроо в Брюсселі, 28 травня.
Проблем із присутністю європейських лідерів на саміті миру не очікується. Значна частина країн уже підтвердила високий рівень делегацій.
З іншими регіонами українським дипломатам було працювати важче. Навіть не через російську чи китайську протидію. Головний виклик тут: пояснити які практичні кроки можливі за підсумками саміту миру. Першопочаткова ідея саміту – навіть зведена до трьох з десяти пунктів, не завжди зрозуміла запрошеним. Нагадаємо, енергетична та ядерна безпека, свобода судноплавства, обмін полоненими (повернення депортованих дітей) цікаві далеко не всім державам світу.
Тому тут важливі особисті контакти президента Зеленського з лідерами інших держав. Ціла низка візитів протягом останнього тижня в цьому плані не випадкова: від Іспанії та Португалії до Північної Європи. Окремо слід виділити поїздку до Сінгапуру на саміт "Діалог Шангрі-Ла". Це своєрідний азійський аналог Мюнхенської безпекової конференції.
Водночас, готуючи запрошення, українські дипломати апелювали до цілком конкретних речей, подекуди не пов’язаних із самітом. Наприклад, граючи на антикитайських (і де це можливо – на антиросійських), за принципом "ворог мого ворога – мій друг". Не менш важливою була і посередницька роль союзників.
Навіть без Китаю саміт збере відчутне представництво з усього світу. Головне, щоб результати зустрічі можна було втілити на практиці.
Читайте: Саміт миру наближається: як Росія шалено намагається його "зламати"
