21 серпня Верховна Рада України нарешті ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, який наша країна підписала ще 20 січня 2000 року. Навколо цього рішення одразу ж з'явилось багато спекуляцій та негативних постів у соцмрежах. «Апостроф» звернувся за коментарем з цього приводу до юриста, судді Європейського суду з прав людини від України Миколи Гнатовського.
- Пане Миколо, поясніть, будь ласка, в чому плюси для України від ратифікації Римського статуту?
- Після ратифікації та набрання чинності Римським статутом МКС щодо України наша держава стане повноцінною стороною цього договору, що створить для неї не лише обов'язки співробітничати з цим судом (вони існують повною мірою ще з 2015 року, коли Україна погодилася на юрисдикцію МКС щодо злочинів, вчинених на її території), але і права, притаманні державі-учасниці цього договору. Україна матиме право голосу в Асамблеї держав-учасниць Римського статуту - органі, що визначає параметри функціонування МКС. Україна також зможе самостійно передавати будь-які ситуації на розгляд МКС, отримає низку інших прав, які Римський статут дає лише державі-учасниці. Створюються умови для кращого доступу громадян України до посад у структурах МКС та зрештою і в самому Суді.
Окремим "плюсом" є ратифікація Кампальської угоди про зміни до Римського статуту, яка стосується злочину агресії. Це суттєво підкріплює дипломатичні зусилля України, спрямовані на створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Адже без такої ратифікації багато хто закидав Україні нещирість її прагнення домагатися правосуддя та "вибірковий підхід".
- Які ви вбачаєте мінуси від ратифікації?
- Відносним мінусом можна вважати хіба що обов'язок сплачувати членські внески - але вони не є непомірними для держави, особливо якщо порівняти їх із жагою до перемоги правосуддя і справедливості, яка об'єднує українське суспільство.
- Деякі юристи кажуть, що ратифікація Римського статуту може погіршити ситуацію для наших захисників, яких будуть притягувати до МКС за начебто воєнні злочини. Що ви на це скажете?
- Що стосується повноважень МКС розслідувати твердження про можливі злочини, вчинені захисниками України, то ратифікація точно не погіршує ситуацію - такі повноваження МКС має з 2015 року, коли Україна погодилася на його юрисдикцію. Станом на зараз бачимо, що та згода дозволила суду видати ордери на арешт політичного та військового керівництва РФ, тоді як подібних дій щодо громадян України МКС не здійснював, хоч і має такі повноваження.
- Як ратифікація Римського статуту допоможе нам виграти війну та посадити в тюрму Путіна, Мєдвєдєва, Шойгу і інших з цієї банди?
- Війни виграють на полі бою, а не в судовій залі. Але після кожної війни, а нерідко і під час війни, неминуче наступає фаза "розбору польотів", притягнення до відповідальності тих, хто вчинив найтяжчі злочини проти міжнародного права - а саме вони і є єдиним предметом діяльності МКС. Такі злочини не мають строків давності, тож рано чи пізно час для відповідальності настане. У кожному разі, вже видані ордери на арешт Путіна, Шойгу та інших російських діячів є вагомою запорукою подальшої перемоги правди. Та й сьогодні очевидно, що вони створюють основу для відповідних оцінок цих діячів у більшості держав світу.
- Чому український парламент так довго зволікав з ратифікацією?
- У 2001 році Конституційний Суд України дійшов висновку, що ратифікація Римського статуту можлива лише після внесення змін до Конституції України. Саме тому у 2014 та 2015 році Україна скористалася єдиним доступним без ратифікації механізмом надання МКС юрисдикції щодо подій в Україні - заявами за статтею 12(3) Римського статуту.
Після цього Україна "відкрилася" для МКС, не отримавши при цьому жодних важелів впливу на роботу цього Суду. Необхідні зміни до Конституції України було внесено у 2016 році, але набрання ними чинності було вирішено відкласти на три роки.
І навіть після того, як відповідна норма (частина шоста статті 124 Конституції України) почала діяти у 2019 році, ратифікація не відбувалася. Це була справді парадоксальна ситуація, яка дивувала фахівців у всьому світі - адже не існувало жодних раціональних причин відмовлятися від ратифікації Римського статуту після надання згоди на необмежену у часі завершення юрисдикцію МКС.
Очевидно, існували причини нераціональні, найбільш імовірно пов'язані з помилковими порадами певних юристів, до яких, на жаль, дослухалися ті, від кого залежало прийняття рішення про ратифікацію. Можна лише вітати те, що це непорозуміння, хоч і з запізненням, Україна, схоже, подолала.
