Діяльність Державного агентства резерву України мало чим запам'яталася би в минулому році, якби не факт вручення підозри і проведення обшуків у чинного на той момент голови держагентства Вадима Мосійчука, якого генпрокуратура підозрює в завданні збитків державі на 6 мільйонів гривень. За даними слідства, голова Держрезерву в 2017 році вирішив перемістити зерно з Харківської до Черкаської області, пояснивши рішення близькістю області до зони АТО. Приблизно в цей же час в агентстві проходить конкурс на заміщення вакантної посади першого заступника голови, яким в результаті стає ПАВЛО КОТОВ - помічник голови фракції БПП Артура Герасимова. Чи є щось спільне між початком слідчих дій щодо Мосійчука та проведенням конкурсу в держагентстві - "Апостроф" поцікавився у самого Котова, який на момент запису інтерв'ю займав посаду в.о. голови Держрезерву.
- На сьогоднішній день ви - виконуючий обов'язки голови Державного агентства резерву України (Держрезерв). Це так?
- Так, до того моменту, поки чинний глава не повернеться з відпустки.
- Після цього ви повернетеся на свою посаду?
- Я, як і раніше, перший заступник глави Держрезерву, просто, поки він знаходиться у відпустці, тимчасово виконую його обов'язки.
- Наскільки відомо з публікацій в ЗМІ, ви заступили на свою посаду на початку жовтня...
- Ні, я заступив 14 листопада.
- Навіть якщо це так, ваш прихід в агентство все одно збігається за часом з початком слідчих дій прокуратури Києва щодо чинного (на той момент) голови Держрезерву Вадима Мосійчука, якому в підсумку вручили підозру у службовій недбалості, що призвела до збитків державі на суму понад 6 мільйонів гривень. Вам не здається, що в цьому проглядається деякий причинно-наслідковий зв'язок?
- Давайте логічно подивимося на цю ситуацію. 22 серпня Кабінет міністрів оголосив конкурс на зайняття вакантної посади першого заступника голови Держагентства. 25 числа був проведений сам конкурс, за підсумком якого мене визначили переможцем. А обшуки, якщо мені не зраджує пам'ять, почалися через два місяці, 4 жовтня.
Крім того, держслужба - це не те місце, де призначають за один день. Є процедура проходження спецперевірок, яка в моєму випадку тривала десь місяця півтора-два. Після проходження спецперевірки, якщо все що повідомив кандидат відповідає дійсності, і він підходить за всіма параметрами, це питання виноситься на порядок денний в Кабміні. І вже тільки після цього відбувається призначення на посаду. Але і це ще не все.
Після призначення на посаду - починається випробувальний період, який триває два місяці, і в моєму випадку закінчиться 26 січня. Тобто, повертаючись до вашого запитання, якби в цьому був причинно-наслідковий зв'язок, то тоді це був би дуже хитрий план. За півроку треба було починати це все планувати... Та й навіщо? За логікою, про це міг думати хіба що діючий на той момент перший заступник Дмитро Булатов, якого, в разі чого, повинні були призначити в.о. А кивати на мене в цій ситуації, з моєї точки зору, якось не серйозно.
- Якщо, з ваших слів, в цьому немає зв'язку, що тоді вам допомогло виграти конкурс?
- Напевно, професійна компетенція. Нічого більше. Я займаюся суспільно-політичною діяльністю більше 10 років. Спочатку це був регіональний рівень, а сам я з Донецька, і маючи іншу точку зору, ніж у Партії регіонів, не мав жодного шансу реалізувати себе там. Ще будучи офіцером, мене вчили спочатку аналізувати ситуацію, оцінювати обстановку, приймати рішення і нести за нього відповідальність. Тобто я завжди до цього прагнув і конкурс, про який ви говорите, вже четвертий для мене.
- Чому три попередніх були невдалими?
- Там я не пройшов за конкурсом. Причому після другого конкурсу я судився з Національною державною службою, тому що вони говорили, що я дав неправильні відповіді, а я був абсолютно впевнений в тому, що вони правильні.
- І що в результаті?
- Є багато нюансів в нашій судовій системі... Але за підсумком суддя сидів в нарадчій кімнаті майже рік, можна сказати, що не виходив звідти, і не особливо займався цією справою, скажімо так. Потім, через рік, вже без моєї присутності, винесли вердикт...
- Чому саме Держрезерв?
- Я подавався вже на посаду заступника 15 травня. Але тоді конкурс виграв Дмитро Булатов. Як мені здається, мій життєвий досвід і освіта дозволяють мені керувати таким закладом. Тому що категорія "А" - це, перш за все, менеджер, який повинен вміти організувати роботу. Я свого часу одним із перших створив колекторське агентство в Україні, де займався поверненням боргів, юридичним супроводом, крім того, я отримав сертифікат та ліцензію на оцінювальну діяльність. Тому, сказати, що мені це незнайоме - не можна, так як частина роботи тут якраз пов'язана з поверненням боргів, оцінкою, юридичними питаннями і т.д. Так, є якісь свої специфічні нюанси, але я не соромлюся підходити питати, вивчаю законодавчу базу, щоб відповідати своїй посаді.
Павло Котов
- Чому, власне, виникло питання про причинно-наслідковий зв'язок вашого призначення і обшуків... Сам пан Мосійчук після всіх цих подій так прокоментував ситуацію: "Оперативне проведення конкурсу, визначення саме цих "угодних" претендентів, обшуки і звинувачення в халатності є не випадковим збігом обставин, а саме планомірними і спланованими діями, спрямованими на усунення мене з посади голови Держрезерву". Що можете сказати у відповідь на ці заяви?
- Ви знаєте, для мене це дуже делікатна тема... Ми з вами вже пробіглися по датах, по яким видно, що це все не дуже збігається. Крім того, я навіть не займаю посаду Вадима Адамовича, тому кому і для чого це треба, я, на жаль, не знаю. Думаю, що краще у нього самого запитати, він краще це прокоментує. Я, особисто, не бачу в цьому ніякого зв'язку.
- А що вам в цілому відомо про справу, яку було порушено проти нього?
- На той момент я не працював в агентстві і не є процесуальною особою, щоб отримати доступ до матеріалів справи. З Вадимом Адамовичем ми говорили, і звинувачення, які йому закидають досить суперечливі, тому що переміщення зерна, з точки зору близького знаходження прифронтових зон, саме по собі обумовлено, а з іншого боку - це все потрібно було ретельно обґрунтувати і узгодити. Але, в будь-якому випадку, я зі слідством не знайомий, і з представниками прокуратури не розмовляв. Думаю, що в суді розберуться і ухвалять справедливий вердикт.
- З якими труднощами ви ще зіткнулися, заступивши на посаду?
- З керівником у мене толерантні і ділові відносини, я нічого не можу сказати поганого, напевно, так і має бути. Я пропрацював менше двох місяців, тому зараз я в основному, вивчаю, вникаю, все частіше з'являється своя точка зору на те, щоб я поліпшив в роботі Держрезерву...
- І що б ви поліпшили?
- У центральному органі виконавчої влади, досить-таки складно будувати плани... Крім того, я поки не розумію, чому повільно так все йде. Є питання, які можна вирішити за тиждень, але через вимушені взаємодії з міністерствами, Кабміном - це все триває по півроку.
- Це все можна назвати - організацією роботи. А що ще? Більш конкретні завдання ви собі ставите?
- До самих підприємств я ще не добрався, тому не можу поки свою точку зору дати. Але в порівнянні з тим, що було три роки тому, вже помітно, що підприємства стають прибутковими. Тому в перспективі ми плануємо відмовитися від державного фінансування. Це одне з основних наших напрямків зараз. Також я собі ставлю завдання, пов'язані з можливим вступом країни в НАТО. Я б хотів узагальнити це питання з розумінням того, як у країн-учасниць НАТО йдуть питання з резервами, в тому числі, і оборонного комплексу, і що з цього можна застосувати у нас.
- Ви вважаєте, що в питаннях держрезерву нам можливо наблизиться до стандартів НАТО?
- Я вважаю, що так.
- І які на то у вас є підстави?
- Найголовніше - це гнучка система управління, своєчасне планування змін, відмова від старих пострадянських підходів.
- Вибухи на військових складах, що почастішали останнім часом, хіба не говорять про зворотнє?
- Так, але це єпархія Міністерства оборони. У нас трошки інша ситуація. Ми до іншого маємо відношення.
- До чого, наприклад?
- В якомусь сенсі, Держрезерв - це така велика комора держави, яка при виникненні якихось надзвичайних ситуацій, не дай Бог, якихось бойових дій, виконує стабілізаційну функцію. Я хочу, щоб ця функція виконувалася максимально точно і держава знала, що в екстреній ситуації на нас можна покластися, хоч на якийсь проміжок часу.
- До того, як ви взяли участь у конкурсі, ви працювали помічником-консультантом народного депутата від фракції БПП Артура Герасимова. Як так вийшло, що ви вирішили поміняти рід діяльності?
- Ви знаєте, я четвертий або п'ятий раз помічник депутата. Перший раз був в 2000 році. За ці роки, я вважаю, що давно вже переріс цю роботу, а ті обов'язки, які лягають на помічника-консультанта, для себе вважаю вже несерйозними.
- І що ж входить в коло обов'язків помічника-консультанта народного депутата?
- Допомагати, в найширшому сенсі цього слова (сміється).
- Чим?
- Це вже народний депутат визначає фронт робіт і зону відповідальності. Для декого це може бути, наприклад, діловодство. У мене, свого часу, було партійне навантаження. Я відповідав за партійне будівництво в Донецькій області. Навіть перебуваючи в Києві, я відповідав за партійне будівництво там.
- Говорячи про Вашу роботу у народного депутата Герасимова, неможливо не провести паралель, - а чи не є ви, часом, креатурою БПП у Держрезерві?
- Давайте почнемо з того, як я з'явився у Герасимова... Донецька область завжди була специфічною, я не знаю чому, але Київ її завжди не розумів і боявся. Тому там всі ці події і відбувалися. Якщо є вплив певної групи осіб, то з ними завжди було легше домовитися, ніж туди не лізти. Але в той же час це все і призвело до того, що там зараз відбувається. Тобто ми помилилися з самого початку. Ще з 1991 року туди треба було лізти всім, чим можна і що не можна. На жаль, цього не зробили.
- Так, а чому не лізли?
- Тому що простіше було домовитися про якусь стабільність і більше не лізти. Але у мене завжди була своя точка зору, я ніколи не боявся її висловлювати. Але, у нас в області, без підтримки держави ніяк, там все життя, як в пострадянському просторі, а без програми повернення цих східних регіонів держави це просто неможливо було. А з огляду на основні моменти з роботи в карному розшуку і податкової міліції, з огляду на сильний вплив там Партії регіонів і двічі судимого президента, я просто не приймав ці всі принципи. Я знаю, чим дихають такі люди, як Янукович. Я чотири роки виховувався в казармах, у нас були принципи такі, як почуття обов'язку, слово офіцера, відповідальності тощо. Я знаю, які принципи дію в казармах, в яких був Янукович, а вони теж залишаються на все життя, коли це інтерпретується на систему відносин, починаючи від держави і закінчуючи бізнесом, то для мене це просто катастрофа. Тому я почав займатися партійною діяльністю.
Я працював у Юрія Луценка, Арсенія Яценюка, і виконував все, що переді мною ставили. Коли Яценюк пішов далі, природно, я з ним теж. Потім, в 2014 році ми познайомилися з Герасимовим, і ми з ним були в таких ситуаціях, після проходження яких починаєш довіряти друг-другу. У 2014 році я був заступником начальника виборчого штабу, і на офіс, який ми орендували, нападали озброєні люди з чи Да прихильників ДНР... Можна сказати, що ми в прямому і переносному сенсі зі зброєю в руках пройшли президентські вибори.
- Як же він вас так легко відпустив на іншу посаду?
- Знаєте, у нас спочатку була домовленість про те, що, якщо я можу себе реалізувати з якоюсь практичною точки зору - то тримати мене будуть. До речі, я ніколи не отримував гроші за політичну діяльність, жодного разу. Та й все розуміли, що я переріс давно вже рівень помічника... Хоча до цих пір він "бурчить" про те, що я від нього пішов.
- Заміну знайшов?
- Ось, буквально недавно заходив на сайт, і, судячи з усього, ще немає, не знайшов.
- Крім Артура Герасимова, ви працювали ще помічником у першого віце-прем'єр-міністра Степана Кубіва. І, що примітно, він теж зіграв не останню роль в ситуації з Вадимом Мосійчуком. З ним ви теж не консультувалися з цього приводу?
- Дивіться, давайте знову подивимося на ситуацію логічно. Степан Кубів став першим віце-прем'єром в 2015 року, і з самого початку, я якщо чесно, постійно діставав його своїми розмовами про те, що хочу працювати практично. На регіональному рівні, як ви вже зрозуміли, маневру не було. Тому що, коли працюєш з людьми, ти повинен визначити яка ваша мета і куди ми йдемо. Скажу так, що не моя вина в тому, що "Народна самооборона" закрилася. Мені був цікавий досвід у створенні організації, веденні роботи і просуванням якихось цілей. Природно, що я підтримав Яценюка і йшов з ним. Ось, у "Фронті змін" я і познайомився зі Степаном Івановичем, тут в Києві. Після виборів 2012 року, коли я до речі теж балотувався, Степан Іванович єдиний, хто запропонував роботу і взяв мене взяв помічником. Це знову ж таки про те, що Київ боїться і не хоче знати, що відбувається в Донецькій області.
- А зараз ситуація змінилася?
- Зараз ситуація кардинально змінилася, зараз навпаки - це зона №1, і основне завдання - показати, що за цією лінією відбувається і що в Україні. Найважче - це поміняти свідомість людей, а й воно потихеньку змінюється в бік України.
- У вас там залишився хтось із рідних, близьких?
- Знаєте, в Маріуполі залишилися дядько, тітка, сестра, і мені дуже соромно, що ми зараз рідко бачимося з ними. Вони постійно там жили, тому там і залишилися.
- Що кажуть про настрої там?
- Кажуть, що потроху теж змінюється.
- Про вас в публічному доступі дуже мало інформації, але, тим не менш, один факт досить активно "гуляє" в мережі, а саме - наявність у вас паспорта громадянина Російської Федерації. Питання дуже просте - є у вас другий паспорт чи ні?
- Я зустрічав ці публікації, і, по правді кажучи, вважаю абсолютно безглуздим обговорення цих інсинуацій, але, щоб поставити крапку в цьому питанні - пропоную вам самим в цьому переконається.
Дивіться, простий приклад, чому публікації про нібито другий паспорт, які "гуляють" в інтернеті не мають нічого спільного з правдою. У моєму паспорта громадянина України остання фотографія зробила десь в 2013 році, в підробленому - нібито в 2014 році. Якщо подивитися на мої фотографії за той період - у мене був зовсім інший імідж. Вони просто взяли фотографію з інтернету, єдину доступну публічно...
Крім того, більш вагомим аргументом, який підтверджує, що це фейк - є явно підроблений підпис. Я вам спеціально показав свій паспорт, щоб б в цьому переконалися.
Більш того, всі мої документи ретельно перевірялися відповідними органами під час проходження конкурсу. Саме під час конкурсу я вперше дізнався, що про мене таке пишуть. Тому там цей факт перевірявся особливо ретельно. Мене перевіряли по всіх базах і архівах, і нічого, щоб будь-яким чином це підтверджувало - не знайшли.
- Скажу так, якби це все сталося до ситуації з Сергієм Семочком, може, вам і повірили. Але, коли співробітник зовнішньої розвідки України публічно говорить про те, що російського громадянства у його дружини немає, показує, ось як ви зараз паспорт, а потім СБУ в результаті його знаходить - підстав вірити вам зараз, як ви розумієте, немає. Швидше можна повірити в недбалість Служби безпеки під час проведення перевірки...
- Я думаю все-таки, що наші органи дуже серйозно підходять до вирішення цього питання, і вже тим більше після того інциденту. Їм не важко підняти архіви і все перевірити... Останній раз в Росії я був в 2001 році.
- Якщо, за вашою версією, це все неправда, кому, в такому випадку, вигідно виставляти вас в такому світлі?
- Я можу однозначно сказати, що для себе я зробив висновок - хтось дуже не хотів би бачити мене тут і на цій посаді. Але, поки, на жаль, я не можу сказати в зв'язку з чим. Для мене поява цієї публікації в принципі стало сюрпризом. Я про це дізнався, коли здавав конкурс. Тоді мене вперше про це запитали.
- І що, у вас досі немає зачіпок - хто і чому?
- Поки немає.
- Згадуючи початок розмови, про дивний збіг обставин з обшуками у чинного на той момент голови Держрезерву і вашим призначенням, факт з нібито наявністю у вас російського паспорта стає ще більш підозрілим...
- Якщо це так, то дуже бездарний план виходить. Я ж ніяк би не зайняв місце Мосійчука, та й зараз не займаю ... Під час конкурсу, мені сказали, що був лист народного депутата Сергія Мельничука, який, власне, і повідомив конкурсній комісії про цю інформацію. Тому треба у нього питати, звідки вуха ростуть.
- Як ця ситуація, надалі, відбилася на вас?
- Гарного в цьому мало. Днями комісія повинна винести рішення - надавати мені доступ до держтаємниці чи ні. Якби цей факт якимось чином підтвердився - мені не те, що доступ не дадуть... У в'язницю, може, і не посадять, але з посади точно знімуть. Тому ситуація сама по собі абсурдна. Навіщо тоді мені треба було так ризикувати?
- У згаданій вами публікації, вас звинувачують ще в невідповідності ваших витрат із задекларованими доходами. У цьому теж проглядається "рука Мельничука"?
- Не знаю, навіть, під час конкурсу мене про це не запитували. Все, що у мене є - я все задекларував. Так, у мене є деякі заощадження, на які жив і живу, але в цьому немає нічого крамольного, і вони теж "тануть". Я взагалі, приїхав до Києва в 2014 році з одного сумкою і, як мені здавалося, на дві-тижні. Але в підсумку залишився.
І, так, якщо ми повернемося до заяв деяких людей, важливий факт, що всі учасники конкурсу - люди з системи держрезерву (директори підприємств, центральний офіс...). Я один був не з системи. Звичайно, всі вони планували зайняти цю посаду, я там був як біла ворона...
- Що будете робити з цим всім? Якщо все так, як ви говорите, мабуть, варто очікувати "нових" цікавих фактів із вашої біографії...
- Я завжди розумів, чим може загрожувати входження в цю або іншу високопоставлену посаду. Влада - це не тільки лаври, але і гігантська відповідальність. Але я хочу себе реалізувати. І на жодні чорні думки часу у мене немає. Перш за все зараз я хочу підняти рівень престижу роботи в Держрезерві і сам Держрезерв на вищий щабель. І з будь-якої ситуації я завжди намагався виходити з гідністю. Мені приховувати нічого, тому ці всі вигадки як прийшли, так і підуть.
